Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Система навчальних завдань як засіб формування вмінь пізнавальної діяльності у студентів природничих факультетів 2006 года.
Источник: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.09 / О.В. Євсєєва; Ін-т педагогіки АПН України. — К., 2006. — 21 с. — укp.
Аннотация: Досліджено структуру, зміст, критерії класифікації та властивості системи навчальних завдань як засобу формування вмінь пізнавальної діяльності у студентів природничих факультетів вищих педагогічних навчальних закладів. З'ясовано, що системотрвірним фактором сукупності завдань є усвідомлення діяльнісного та результативного компонентів роботи над завданнями. Уточнено різновиди пізнавальної діяльності студентів, зокрема, перцептивні, репродуктивні, творчі. Конкретизовано дії (навчальні, розумові, інтелектуальні) на засадах яких реалізуються різновиди пізнавальної діяльності та вміння, що утворюються в результаті їх виконання. Розглянуто положення щодо цілей навчання, змісту освіти, навчальних програм, комплексу фахово-базових потреб студентів природничого факультету.

Текст работы:

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ







ЄВСЄЄВА ОЛЬГА ВАДИМІВНА



УДК 378. 134. 57





СИСТЕМА НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У СТУДЕНТІВ ПРИРОДНИЧИХ ФАКУЛЬТЕТІВ


13.00.09 теорія навчання





АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук








Київ 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інститут педагогіки АПН України.

Науковий керівник        кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Трубачева Світлана Едуардівна,

Інститут педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії дидактики

Офіційні опоненти:        доктор педагогічних наук, професор,

       дійсний член АПН України

       Гончаренко Семен Устимович,

       Інституту педагогіки і психології

       професійної освіти АПН України,

       головний науковий співробітник

       відділу дидактики професійної освіти;

       кандидат педагогічних наук, доцент

       Малафіїк Іван Васильович,      

       Рівненський гуманітарний університет

       завідувач кафедри педагогіки


Провідна установа Тернопільський національний педагогічний університет

      імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки,

      Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль



Захист відбудеться 11 травня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий 10 квітня 2006 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                                 Л.Д. Березовська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми. Входження України в світовий освітній простір, розбудова системи національної освіти потребують докорінного реформування у вищій школі. Національна політика розвитку освіти України визначила освіту як основу формування особистості спеціаліста, який візьме активну участь у політичному, соціальному, культурному і науковому житті країни.

Освітні заклади формують і нарощують інтелектуальний, духовний, еко­но­мічний потенціал народу. Вища педагогічна освіта готує вчителя, робота яко­го у майбутньому буде спрямована на різнобічний розвиток дитини як цілісної особистості, її здібностей, обдарувань, на формування свідомого громадянина суспільства.

Провідну роль у навчанні студентів, набутті ними кваліфікаційних якос­тей, вмінь відіграють навчальні завдання, які молода людина розвязує в проце­сі вивчення як природничих, так і психолого-педагогічних, суспільних дисци­плін у вищому педагогічному навчальному закладі. Це зумовлено, насамперед, специфікою навчальних завдань, які є основною одиницею навчального проце­су, засобом досягнення освітньої мети, цілей навчання, формування у студентів фахових якостей. Робота над навчальними завданнями є процесом оволодіння компонентами пізнавальних видів діяльності, засвоєння змісту освіти і форму-вання комплексу фахово-значущих потреб. Теорія вузівських навчальних зав­дань та їх практична  частина спонукають студента переважно до аналізу знань, які засвоюються. Пізнавальні уміння та види пізнавальної діяльності не є пред­ме­том уваги студентів. Тому виникає суперечність між тим діяльнісним потен­ціалом, який повинен бути у студентів-біологів при закінченні вищого педаго­гіч­ного навчального закладу, і усвідомленими та здобутими ними у процесі навчання пізнавальними вміннями.

Поглиблене осмислення сутності феноменів „навчальне завдання”, „си­сте­ма навчальних завдань” переконує нас у тому, що саме процес розвязання навчальних завдань з усвідомленням їх складових (діяльнісного і результатив­но­го компонентів) є провідною умовою не лише підвищення якості теоре­тичної, але й практичної підготовки (біологічної, психолого-педагогічної) студентів природничих факультетів у вищих педагогічних навчальних закладах.

Теоретико-методологічні засади дослідження закладені в здобутках педа­го­гічної, психологічної, філософської наук. Теорія і практика навчальних завдань представлені в роботах Г.С. Альтшуллєра, Г.О. Балла, П.М. Ерднієва, А.Ф. Єсаулова, Т.В. Напольнової, Д. Пойа, О.Я. Савченко, А.І. Умана, М.А. Уша­­кова, Л.М. Фрідмана та ін.; системність та її значущість в діяльності людини, навчанні вивчали А.М. Аверянов, П.К. Анохін, В.Г. Афанасьєв, В.П. Симонов та ін. Психологічну теорію діяльності розробляли О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Г.В. Суходольський, А.А. Чунаєва, В.Д. Шадриков та ін. Багатогранність феноменів навчання і учіння (форми, методи, засоби, прин­ципи, технології, методики тощо) розкриті А.М. Алексюком, С.І. Архан­гель­ським, В.В. Давидовим, Д.Б. Ельконіним, Л.В. Занковим, І.І. Ільясовим, Л.Б. Іте­ль­соном, Т.П. Матюшкіним, Є.І. Машбіцом та ін. Теоретичні та прак­тич­ні основи формування розумових дій та прийомів розумової діяльності вивчали П.Я. Гальперін, К.М. Кабанова-Меллєр, Н.Ф. Тализіна та ін.; компо­ненти змісту освіти обґрунтовані В.С. Ледньовим, І.Я. Лернером та ін. Складові структури особистості розглядали Б.Г. Ананьєв, А.Г. Ковальов, Н.К. Платонов та ін. Складові психічного процесу сприймання проаналізовані в роботах Л.А. Венгера, О.В. Запорожця, В.П. Зінченка та ін. Досягнення професіографії та професіології висвітлювали О.І. Ґалкіна, С.Г. Геллерштейн, Ф.Н. Гоноболін, М.А. Дмитрієва, Н.В. Кузьміна, Н.О. Риков, О.І. Щербаков; педагогічні техно­логії розробляли А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, І.О. Смолюк, Г.К. Селевко та ін.

Теоретичні і практичні здобутки з проблеми дослідження вагомі: розроб­лені різні види навчальних завдань та їхні дефініції, описані функції, структура, класифікації, етапи їх розвязання та способи оцінювання тощо. Водночас, теорія навчальних завдань для підготовки студентів природничих факультетів вищих педагогічних навчальних закладів не відзначається цілісністю, тому завдання у вузівських підручниках, посібниках, методичних рекомендаціях не завжди спонукають студентів до усвідомлення діяльнісного і результативного компонентів навчальних завдань. Поняття ,,діяльність” розкривається через ряд дефініцій, складові різних видів діяльності та характеристику їх структурних компонентів. У педагогіці і психології навчання і учіння характеризуються через форми, методи, засоби, принципи, види діяльності, технології, методики тощо. Однак види пізнавальної діяльності, дії, які засвоюють студенти природ­ничих факультетів під час розвязання навчальних завдань і у які пізнавальні вміння, професійні якості вони трансформуються, вивчені недостатньо.

Тому є актуальними і потребують подальшої розробки такі аспекти про­блеми дослідження: якими вміннями пізнавальної діяльності повинні оволодіти студенти природничих факультетів, що обумовлюється специфікою обєктів вивчення (природних явищ) та кваліфікаційними якостями, необхідними для реалізації роботи вчителя біології; які види пізнавальної діяльності і дії мають для цього освоїти студенти; якими повинні бути особливості системи навчаль­них завдань для формування вмінь пізнавальної діяльності у студентів природ­ни­чих факультетів та які звязки системи завдань із освітньою метою, цілями навчання, змістом освіти, кваліфікаційними якостями, особистісними психіч­ними надбаннями, що розвиваються у майбутнього спеціаліста.

Актуальність проблеми, а також її недостатня розробка і зумовили вибір теми дослідження: “Система навчальних завдань як засіб формування вмінь пізнавальної діяльності у студентів природничих факультетів”.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема є складовою частиною науково-дослідної теми лабораторії дидактики Інституту педагогіки АПН України, державний реєстраційний номер 01031U000352. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Інституту педагогіки АПН України (протокол №7 від 6.09.2005 р.) та узгоджена у раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №7 від 27.09.2005 р.).

Обєкт дослідження навчальний процес з формування вмінь пізна­вальної діяльності у студентів природничих факультетів у вищих педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження структура, зміст, класифікація, особливості си­сте­ми навчальних завдань як засобу формування вмінь пізнавальної діяльності у студентів природничих факультетів вищих педагогічних навчальних закладів

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтовані системи нав­чаль­них завдань з усвідомленням їх діяльнісного і результативного компо­нентів для формування вмінь пізнавальної діяльності у студентів природничих факультетів вищих педагогічних навчальних закладів.

Гіпотеза дослідження. Ми виходили з припущення про те, що ефек­тив­ність формування вмінь пізнавальної діяльності у студентів природничих факультетів вищих педагогічних навчальних закладів значно підвищиться, якщо у навчальному процесі використовувати систему навчальних завдань, системотвірним фактором якої є усвідомлення діяльнісного (використаних видів пізнавальної діяльності, дій, через які вони реалізуються) і результа­тив­ного (індивідуальних здобутків студентів) компонентів роботи над завданнями.

Згідно з метою та гіпотезою визначено такі завдання дослідження:

  1. Провести цілісний науковий аналіз теоретичних і практичних витоків дослідження.
  2. Зясувати сутність навчального завдання як системного явища.
  3. Окреслити і дати характеристику видам пізнавальної діяльності, а також діям, що є їх компонентами, та вмінням, які формуються при їх вико­нанні у студентів природничих факультетів вищих педагогічних навчальних закладів.
  4. Обґрунтувати структуру, зміст, особливості системи навчальних зав­дань для формування вмінь видів пізнавальної діяльності у студентів природничих факультетів вищих педагогічних навчальних закладів.
  5. Розробити, апробувати та експериментально перевірити ефективність системи навчальних завдань засобу формування вмінь пізнавальної діяльності у студентів природничих факультетів вищих педагогічних навчальних закладів.

Методологічною основою дослідження є основні положення сучасної психолого-педагогічної та філософської науки про закони наукового пізнання та організацію навчання, фундаментальні наукові положення про сутність нав­чаль­них завдань, концепції діяльності, теорія поетапного формування розу­мо­вих дій та прийомів розумової діяльності, наукові досягнення в галузі системо­логії, ідеї та наукові узагальнення щодо модернізації вищої освіти, викладені у нормативних документах та законодавчих актах про освіту.

Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки педагогіки і психології щодо навчальних завдань (Г.С. Альтшуллер, Г.О. Балл, П.М. Ерднієв, А.Ф. Єсаулов, Т.В. Напольнова, Д. Пойа, О.Я. Савченко, А.І. Уман, М.А. Ушаков, Л.М. Фрідман), навчання і учіння (А.М. Алексюк, С.І. Ар­хан­гельський, Ю.К. Бабанський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Л.В. За­н­ков, І.І. Ільясов, Л.Б. Ітельсон, В.С. Ледньов, І.Я. Лернер, Т.П. Матюшкін, Є.І. Машбіц), педагогічних технологій (А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, І.О. Смо­люк, Г.К. Селевко), формування розумових дій та прийомів розумової діяль­ності (П.Я. Гальперін, К.М. Кабанова-Меллєр, Н.Ф. Тализіна), структури осо­бис­тості (Б.Г. Ананьєв, А.Г. Ковальов, Н.К. Платонов). При розробці програми та методики наукового пошуку нами враховувалися фундаментальні філо­соф­ські та психологічні дослідження процесу сприймання (Л.А. Венгер, О.В. Запо­рожець, В.П. Зінченко), системології (А.М. Аверянов, П.К. Анохін, В.Г. Афа­насьєв, В.А. Поляков, В.П. Симонов), теорії діяльності (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубін­штейн, Г.В. Суходольський, А.А. Чунаєва, В.Д. Шадриков), до­сяг­нен­