Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Орнамент Софії Київської (генеза, типологія, художньо-функціональні особливості) 2003 года.
Источник: Автореф. дис... канд. мистецтвознав.: 17.00.06 / О.О. Герій; Львів. акад. мистец. — Л., 2003. — 19 с. — укp.
Аннотация: На підставі комплексного аналізу широкого кола зразків східнохристиянського орнаменту визначено характер спорідненості орнаменту київського собору з мистецтвом Візантії та Сходу, прослідковано генезу основних орнаментальних мотивів Софії Київської, їх графічні та семантичні трансформації у процесі переходу з нехристиянського у християнське мистецтво. Орнамент храму Св. Софії в Києві розглянуто у його зв'язках з ідейно-символічними завданнями митрополичного собору, його архітектурою та іконографією, виявлено його локальні художні особливості, прослідковано закономірності розміщення орнаментальних композицій в інтер'єрі храму. Виділено низку важливих функцій орнаменту в системі оздоблення собору, які незамінні іншими образно-пластичними засобами.

Текст работы:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ





Герій  Оксана  Омелянівна




УДК 75. 033 (477)


          


ОРНАМЕНТ  СОФІЇ  КИЇВСЬКОЇ

(ГЕНЕЗА,  ТИПОЛОГІЯ,  ХУДОЖНЬО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ  ОСОБЛИВОСТІ)






Спеціальність    17.00.06 - декоративне і прикладне мистецтво




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства






Львів - 2003


Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівській академії мистецтв


Науковий керівник:                                доктор мистецтвознавства, професор

кафедри історії та теорії мистецтва

Львівської академії мистецтв

СТЕЛЬМАЩУК Галина Григорівна


Офіційні опоненти:                                доктор мистецтвознавства, професор

кафедри проектування інтер`єру

Львівської академії мистецтв

БОДНАР Олег Ярославович


кандидат мистецтвознавства,

старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України

КОШОВИЙ Олег Петрович


Провідна установа:                        Інститут мистецтвознавства,

фольклористики та етнології ім.

М.Т. Рильського НАН України,

відділ народного мистецтва

Захист відбудеться  "_10_" __жовтня_____ 2003 р. о _10_ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 35.103.01 у Львівській академії мистецтв за адресою: 79011, м. Львів, вул. Кубійовича, 38.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської академії мистецтв (79011, м. Львів, вул. Кубійовича, 38)


Автореферат розісланий  "_8__" __вересня__ 2003 р.


Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

кандидат мистецтвознавства                                КУСЬКО Г.Д.




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання взаємозалежності та взаємодоповнення між орнаментом і сакральною архітектурою та християнською іконографією є важливою темою сучасного мистецтвознавства. Шлях співставлення цих різних знакових систем є досить перспективним у плані поглибленого вивчення їх природи, функцій і значення, в плані пізнання мистецтва, культури і світогляду народу.

Адже, орнамент, який генетично споріднений з прадавньою системою знаків, з допомогою яких пізнавалися і фіксувались явища реальності та людського мислення, одночасно у привабливих естетичних формах, за допомогою ритмічно-симетричних композицій, гармонійних пропорцій та кольорових співвідношень видимо виражає універсальні закони світобудови, абстрактні поняття змінності і повторюваності, частини і цілого, статики і динаміки. Крім того, кожна орнаментальна композиція є унікальним мистецьким твором, в якому відзеркалюється світогляд народу, його естетичні уподобання, характерні особливості самовиразу культури в конкретній точці часу і простору.

Проблема введення орнаменту в систему оздоблення східнохристиянського храму ускладнюється тим, що людина середньовіччя прямо ототожнювала створений Богом світ храмові, а храм - світові, тобто в будівництві й опорядженні храму втілювалося розуміння будови та структури космосу, його краси й гармонії.

Сучасний етап розвитку вітчизняного мистецтвознавства позначений переосмисленням багатьох явищ і проблем українського мистецтва, особливо в царині його ідейного підгрунтя. З цього погляду навіть такі добре досліджені пам`ятки мистецтва як собор Св.Софії у Києві можуть стати джерелом для нових наукових висновків. Віддаючи належну шану сумлінній і важливій праці попередників, зазначимо, що орнамент Софії Київської висвітлювався, передусім, як прикраса, маргінальний складник оздоблення. Не до кінця вирішеним залишається питання міри впливу візантійського мистецтва на орнамент Софії Київської, ролі місцевої традиції та великокняжої ідеології у відборі орнаментальних мотивів для київського храму.

З`ясування функцій та художніх особливостей орнаменту в храмі на прикладі Софії Київської актуальне ще й з тієї причини, що цей собор задумувався і споруджувався як головний храм християнської Русі, виконував завдання ідеологічного центру Київської держави, а тому започатковані в ньому принципи синтезу візантійської і місцевої традицій отримали продовження і розвиток в усьому християнському мистецтві України. Важить і той момент, що тепер у вирішенні проблем декорування храмів сучасні митці звертаються до орнаменту собору Св.Софії у Києві як до високого мистецького зразка, який вимагає, однак, не лише візуального прочитання, а й глибокого проникнення в його інформативну суть. Усе це, а також розгляд сучасною вітчизняною наукою архітектурно-художнього ансамблю Софійського собору як унікального джерела дослідження широкого спектру історико-культурних проблем нашого минулого спонукають до теоретичного осмислення яскравого явища національного мистецтва - орнаменту собору Св.Софії у Києві.

Метою дослідження є виявлення художньо-функціональних особливостей орнаменту Софії Київської у їх зв`язку з ідейно-символічними завданнями митрополичого собору, його архітектурою та іконографією.

Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі конкретні  завдання:

  • виділити у системі орнаменту Софії Київської основні мотиви і визначити їх походження;
  • відзначити місцеві особливості художньо-композиційного вирішення орнаментів собору на тлі аналізу візантійських орнаментальних зразків;
  • проаналізувати закономірності розміщення орнаментальних композицій в інтер`єрі собору;
  • показати, як використані майстрами типи симетрії, ритми, пропорції впливають на естетичне і символічне значення орнаментів Софії Київської; 
  • виявити функції орнаменту - складової частини художньо-символічної системи  митрополичого собору.

Предметом дослідження є особливості орнаменту Софії Київської, його художнє і культурно-історичне значення.

Об`єктом дослідження є орнамент в соборі Св.Софії у Києві - головному  релігійному та суспільному осередку Київської Русі. Як порівняльний матеріал передбачено залучення до аналізу зразків орнаментів на фрагментах оздоблення церкви Пресв.Богородиці у Києві (Десятинної), орнаментів із рукописів та ювелірних виробів Київської Русі Х-ХІ століть. Для визначення походження та еволюції окремих мотивів до аналізу залучаються також зразки декоративного мистецтва Передньоазійсько-Серед-земноморського макрорегіону.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період першої половини ХІ століття. Порівняльний матеріал, переважно, обрано з часового проміжку від початку поширення християнства (І-ІІ століття н.е.) до часу побудови Софії Київської (перша половина ХІ ст.).

Територіальні межі, в яких до порівняльного аналізу залучаються декоративні зразки, окрім Києва, включають територію Київської Русі, а також території, які входили до складу Східноримської імперії або перебували з нею в тісних культурних зв`язках (Арабський халіфат VII-X століть, Іран, Вірменія, Грузія, південно-слов`янські країни).

Методологічною основою дисертації є принципи системності та історизму. Орнамент Софії Київської розглядається як органічна складова частина архітектурно-художнього ансамблю собору. Предмет та завдання дослідження вимагали поєднання методів мистецтвознавчого, історичного, культурологічного опрацювання матеріалу з методами геометричних розрахунків, що дає підстави зазначити також міждисциплінарний характер наукової методології роботи.

Наукова новизна роботи визначається її метою і поставленими завданнями, оскільки вперше проводиться дослідження орнаменту в його взаємозв`язках з іншими образно-пластичними складниками храмового комплексу, з ідейною концепцією собору, з філософсько-світоглядними засадами суспільства того часу. Такий підхід допомагає уточнити генезу та семантику головних мотивів орнаменту Софії Київської, краще виявити і пояснити регіональну специфіку інтерпретації візантійських орнаментальних форм, виділити значення ритмічно-симетричних особливостей орнаментальних композицій у загальній художньо-символічній системі храмового оздоблення, розширити розуміння функцій орнаменту в інтер`єрі християнського храму.

Практичне значення роботи полягає в можливості застосовувати її положення для подальшого поглибленого дослідження широкого кола проблем, пов`язаних з формуванням української християнської культури. Окремі спостереження і висновки можуть послужити для лекційного матеріалу, як з курсу історії орнаменту, так і в загальному вивченні історії мистецтва України, а також можуть використовуватись у музейно-дослідницькій та екскурсійно-просвітницькій роботі Національного заповідника "Софія Київська".

Висновки дослідження можуть використовувати митці-практики у вирішенні питань оздоблення храмів, зокрема, відбору орнаментальних мотивів та їх розміщення в інтер`єрі новозбудованих чи відреставрованих церков.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри історії і теорії мистецтва Львівської академії мистецтв (протокол № 10 від 12 лютого 2003 року). Результати дисертації апробовано в доповідях на 39-тій науково-творчій конференції професорсько-викладацького складу ЛАМ (Львів, квітень 2000 р.), Міжнародній науковій конференції "2000-ліття Різдва Христового і народна культура" (Львів, жовтень 2001 р.), науково-теоретичній конференції "Становлення української національної школи дизайну: стан і перспективи розвитку" (Львів, жовтень 2002 р.). Основні положення дисертації викладено в статтях, вміщених у чотирьох фахових наукових виданнях, з яких три - у наукових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації обумовлена комплексом проблем дослідження та поставленими завданнями. Дисертація загальним обсягом 164 сторінки основного тексту складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (280 джерел) та 140 рисунків, 112 з яких подано у додатках.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і головні завдання роботи, вказано предмет та об`єкт дослідження, його хронологічні і територіальні межі, визначено наукову новизну та практичне значення дисертації, подано інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі  "Історіографія, джерела та методика дослідження" здійснено аналіз літератури з досліджуваної теми, визначено джерельну базу роботи, викладено методику дослідження.

Наукове вивчення українського орнаменту розпочалося у 70-х роках ХІХ століття, спричинене, з одного боку, зростанням кількості етнографічних та археологічних розвідок, активним колекціонуванням мистецьких творів, а з іншого - зростанням зацікавлення орнаментом як явищем мистецтва у західноєвропейській науці (Дж.Овен,1868; Е.Коліне, 1883, О.Шпельц, 1904 та інші). Авторами класифікаційних альбомів та теоретичних досліджень українського орнаменту були відомі етнографи Ф.Вовк, М.Сумцов, П.Чубинський, О.Косачева, П.Литвинова, В.Шухевич, Ю.Павлович та мистецтвознавці К.Герц (1880), М.Біляшівський (1909), К.Широцький (1918), В.Щербаківський (1925, 1939), В.Січинський (1926), Г.Павлуцький (1927).

Поновлення стінопису собору Св.Софії у Києві під керівництвом Ф.Солнцева у 1843-1853 роках і наступна публікація матеріалів про собор у "Древностях Российского государства" (1881-1887), активне колекціонування творів ужиткового мистецтва Київської Русі, опис збережених у бібліотеках Російської імперії давньоруських книг дали поштовх для фіксування, класифікації та вивчення орнаменту Київської Русі (праці М.Кондакова й І.Толстого (1897), Г.Гагаріна (1887 і 1897), В.Стасова (1887), І.Сирейщикова (1904-1916), А.Бобринського (1916), Н.Покровського (1916), Ф.Буслаєва (1917). В цей час було здійснено важливу роботу збирання та опису орнаментального матеріалу, зроблено спроби характеристики його стильових та художніх особливостей.

У 1949 році, після проведення у Софії Київській реставраційних робіт, під час яких фрескові малювання були розкриті з-під олійних записів, був виданий альбом "Орнаменти Софії Київської". У вступній статті до нього Ю.Асєєв подав загальну номінацію та систематизацію орнаментів собору за тематикою, технікою виконання, колоритом та основними елементами. 

Переважна частина історіографії вивчення орнаменту Софійського собору складається із спостережень та зауважень, принагідно висловлених дослідниками про окремі групи орнаментальних композицій собору у працях, що присвячені більш широким темам. Серед цих тем - дослідження архітектури та монументального живопису Київської Русі (Д.Айналов, Е.Редін, В.Лазарев, М.Каргер, Г.Вагнер, Г.Логвин), вивчення скульптури та декоративної пластики Русі-України (М.Макаренко, Г.Мезенцева, В.Пуцко, Є.Архіпова, В.Жишкович), укладання загальної історії українського орнаменту (Г.Павлуцький, В.Січинський), виявлення художніх особливостей рукописів (В.Щепкін, Я.Запаско) чи емалей (Т.Макарова) Київської Русі тощо. При цьому всі дослідники сходились на думці про вирішальний вплив візантійського орнаментального мистецтва на візерунки Софії Київської. Суперечки викликали лише питання, з якої саме країни візантійського культурного кола був запозичений конкретний мотив, з допомогою чиїх майстрів і яких артефактів (ювелірних виробів, емалей, рукописів чи тканин) потрапили в орнамент київського собору іноземні впливи.  Аналоги орнаментам кам`яної пластики собору дослідники знаходили у кавказькому (Ф.Шміт,1919), болгарському (М.Макаренко, 1930; Б.Філов, 1954; В.Пуцко, 1988), греко-візантійському (Є.Архіпова, 1991) мистецтві. Особливості мозаїчних орнаментів Софії Київської пояснювали впливом візерунків візантійських рукописів (В.Лазарев, 1960; В.Щепкін, 1967), емалевих виробів (Б.Рибаков, 1971), традицій константинопольських палацових декорацій (А.Грабар, 1962), орнаментацією східних тканин (Г.Вагнер, 1987; Л.Лелеков, 1978). Однак, у попередніх дослідженнях не було дано чіткої відповіді на питання, якими пріоритетами керувались декоратори київського собору при відборі тих чи інших зразків східнохристиянського орнаментального мистецтва, що спонукало їх використовувати ці зразки.

Розглядаючи проблему зразків орнаменту неможливо оминути вивчення творів декоративно-ужиткового мистецтва Київської Русі, оскільки саме вони були, з одного боку, зберігачами місцевих традицій, а з іншого - наймобільнішими носіями впливів іноземної орнаментики, активними генераторами нових орнаментальних композицій.

Дослідження декоративно-ужиткового мистецтва Київської Русі Х-ХІ століть має багату історіографію, досить лише згадати грунтовні праці М.Кондакова (1897), М.Новицької (1973), Б.Рибакова (1948, 1971), В.Василенка (1977), В.Даркевича (1975), Т.Макарової (1972, 1975, 1986), О.Кошового (1988), Т.Кари-Васильєвої (2000), Р.Орлова (2001) та багатьох інших мистецтвознавців та археологів. Серед проблем, піднятих шановними попередниками, для нашої роботи особливо важливим є дослідження питання співвідношення у творах ужиткового мистецтва Київської Русі іноземних впливів, місцевої традиції та смаків головних замовників коштовних речей - руських князів та дружинників, висвітлені у працях Б.Рибакова (1948),