Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Аграрна політика Української Держави П.Скоропадського 2000 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Г.В. Терела; Запоріз. держ. ун-т. — Запоріжжя, 2000. — 18 с. — укp.
Аннотация: На підставі архівних матеріалів, переважно неопублікованих, проаналізовано складові аграрної політики уряду Павла Скоропадського. Визначено пріоритети організаційних заходів у ході регулювання землекористування та продовольчого ринку. Показано спроби уряду реформувати відносини власності на землю та причини їх неефективності. Окреслено зовнішні та внутрішні чинники, які впливали на аграрну політику Української Держави 1918 р.

Текст работы:

              ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ






                                       Терела Галина Василівна         



                                                                           УДК 338.43.01(477)(048)



                        АГРАРНА ПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКОЇ

                             ДЕРЖАВИ П.СКОРОПАДСЬКОГО



                                       07.00.01 - Історія України




                                               АВТОРЕФЕРАТ

                              дисертації на здобуття наукового ступеня

                                          кандидата історичних наук









                                               Запоріжжя - 2000



















                  Дисертацією є рукопис


   Робота виконана на кафедрі історії України Полтавського державного педагогічного університету.




Науковий керівник -      доктор історичних наук

                                           Нестуля Олексій Олексійович,

                                           професор кафедри філософії та політології

                                           Полтавського кооперативного інституту

Офіційні опоненти Панченко П.П., д.і.н., професор, Інститут історії України Національної Академії наук

                                 України

                               Волошко О.О.,к.і.н., доцент, Запорізький юридичний інститут


Провідна установа Киівський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра новітньої історії України



Захист відбудеться     21.12.2000 р. о 14   годині на засіданні

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці



Автореферат розісланий 20.11.2000 р.


Вчений секретар спеціалізованої вченої ради






ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Розбудова незалежної Української держави в число першочергових завдань поставила реформування аграрного сектору економіки.  Це вимагає наукового обгрунтування соціальних наслідків запровадження нового типу виробничих відносин на селі, державного регулювання розвитку ринкової інфраструктури, врахування історичних традицій та менталітету українського народу. Важливим є вироблення гнучкого правового механізму взаємовідносин держави і селянства, сприяння кооперуванню усіх сфер сільськогосподарської діяльності, розвиток системи державних дотацій. 

Пошук шляхів виходу з соціально-економічної кризи неминуче ставить питання про оцінку історичного досвіду аграрних перетворень, відслідкування ефективних методів господарювання. Йдеться саме про власний досвід молодої держави, оскільки непродумане копіювання зарубіжного, нехай і кращого досвіду, без врахування традицій та менталітету українського селянства, може не принести очікуваних результатів.

У зв'язку з цим непересічне значення має аналіз спроб провести земельну реформу урядом Української Держави П.Скоропадського: його прагнення створити стан міцних селян-господарів, налагодити систему державного регулювання розподілу земельної власності, сприяти землевпорядкуванню. Повчальними є не лише здобутки, але й фатальні прорахунки практики здійснення аграрної реформи за доби Гетьманату, адже саме невирішення земельного питання у 1918 р. стало однією з основних причин падіння Української Держави.

У першій чверті ХХ ст.  домінуючу роль аграрного питання обумовлювали феодальні пережитки на селі та перенаселення. Спроби еволюційного (Столипінська реформа) вирішення проблеми безземелля селян входили у протиріччя з інертністю земельних стосунків, опором частини поміщицтва і не увінчалися успіхом.

Розробка та проведення земельної реформи стали першочерговим завданням для усіх національних урядів, які виникали на терені українських губерній колишньої Російської імперії, склавши основний зміст їх аграрної політики.

Уряд П.Скоропадського отримав у спадщину суперечливе в своїх настроях українське село. Анархія, розповсюджена в ньому, не змогла нівелювати прибічників та противників соціалізації землі, здійсненої Центральною Радою. Біднішу частину села задовольняла ситуація, яка склалася навесні 1918 р. Заможніші стани, що теж виграли від ліквідації латифундій, остерігалися соціального максималізму есерівської політики. Поміщики та експропрійовані верхи українського села бажали лише відновлення дореволюційних порядків. Саме вони підтримали організований колишніми союзниками УНР переворот і саме на них намагався опиратися новостворений уряд П.Скоропадського.

Відтак, аграрне питання з усією гостротою постало перед Кабінетом  Міністрів Української Держави. Від його вирішення залежала не лише доля селянства, але й стабільність у країні.

Наголосимо, що уряд Української Держави проводив аграрну політику в екстремальних умовах воєнного часу. Прагнення Ради Міністрів Української Держави за таких обставин узгодити суспільно-політичну думку з основних питань аграрної політики набрало форми скликання урядових комісій. Однак їх діяльність на практиці здебільшого уповільнювала вирішення нагальних проблем. Крім того, втілення державної політики на місцях набирало форм, які здебільшого не відповідали планам уряду. Великою мірою від того, наскільки продуманою була система урядових заходів у регулюванні аграрних проблем, залежали безпосередні відносини властей з селянством.

Виходячи із наведених міркувань, актуальність дисертаційного дослідження визначається, по-перше, необхідністю переосмислення досвіду минулого у зв'язку з сучасними проблемами здійснення реформування аграрного сектору економіки.

По-друге, при наявності досить значної кількості загальних та спеціальних робіт з історії Гетьманату відсутні праці, які б детально аналізували усі аспекти аграрної політики уряду П.Скоропадського. Тому виникає необхідність комплексного дослідження на основі нового джерельного матеріалу  земельної та продовольчої політики у 1918 р.

Наукова актуальність проблеми обумовлюється і тим фактом, що в  літературі ствердився ряд поверхових та догматичних схем у висвітленні ситуації на селі за часів Гетьманату та, особливо, у оцінці земельного законодавства уряду П.Скоропадського. Тому об'єктивний аналіз цих проблем дозволить відновити історичну правду та історичну справедливість стосовно багатьох діячів доби Гетьманату.

Нарешті, на наше глибоке переконання, стосунки держави і селянства визначили характер та динаміку не лише суспільно-політичних, а й економічних процесів в Українській Державі і, по великому рахунку, її долю. Отже, неможливо дати об'єктивну оцінку доби Гетьманату без об'єктивного вивчення і узагальнення аграрної політики того часу.

Мета і основні завдання дослідження. Враховуючи актуальність, наукове, політичне та практичне значення проблеми, недостатнє її вивчення в історичній літературі та можливість опрацювання недоступних донедавна архівних матеріалів, дисертант ставить за мету  проаналізувати головні складові аграрної політики уряду П.Скоропадського та її наслідки.

У суспільствознавстві та історичній науці під аграрною політикою держави розуміють сукупність організаційних заходів уряду в землекористуванні та реформуванні відносин власності на селі, якщо таке відбувалося, та регулювання продовольчого ринку по тих видах продуктів, які виробляються у сільському господарстві на території даної держави. Підкреслимо, що аграрна політика розглядається нами, як невід'ємна частина внутрішньої. Її основними напрямками виступають проведення земельної реформи, регулювання розподілу продовольчих продуктів, вирішення поточних сільськогосподарських справ: землевпорядкування, підвищення  агротехнічного рівня обробітку землі, підготовка кадрів землемірів та агрономів тощо.

У зв'язку з цим, для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішуються такі науково-дослідницькі завдання:

- прослідкувати організаційні заходи уряду в землекористуванні;

- показати роботу аграрних комісій з вироблення основного земельного заакону;

- дослідити наявність чи відсутність реформ у відносинах власності;

- з'ясувати характер аграрних перетворень на селі;

- проаналізувати законодавство у галузі регулювання продовольчого ринку;

- виявити cтупінь залежності уряду від командування австро-німецьких військ в аграрній політиці.

Об'єктом дослідження виступає процес формування та практика здійснення аграрної політики Української Держави. При цьому враховувалось, що уряд проводив її за екстремальних умов воєнного часу, які багато в чому визначили як головні складові аграрної політики (система надзвичайних заходів регулювання продовольчого ринку), так і методи її реалізації (введення хлібної монополії, створення системи органів Державного хлібного бюро (ДХБ) та інституту уповноважених Міністерства продовольства, застосування реквізицій, тощо). Варто наголосити й на тому впливові, який здійснювали на аграрну політику Гетьманату уряди Центральних Держав (Німеччина та Австро-Угорщина) та представники їх військового керівництва в Україні. Сама ж аграрна політика зачіпала інтереси значних соціальних груп: селянства, поміщиків, підприємців, торгівців, міських жителів і т. д.

У зв'язку з цим предметом дослідження стали напрямки та форми діяльності урядових органів у ході реалізації продовольчої та земельної політики, сутність самих перетворень та ставлення до них суспільних станів.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період існування Української Держави. За нижню межу взято 29 квітня 1918 р., а за верхню - 14 грудня, коли держава П.Скоропадського перестала існувати.

Територіальні межі дослідження поширюються на 9 губерній. які входили до складу Гетьманської Держави: Волинську, Катеринославську, Київську, Подільську, Полтавську, Таврійську, Харківську, Херсонську та Чернігівську.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є положення про діалектичний зв'язок процесів і явищ у суспільстві, необхідність їх адекватного розуміння, керуючись принципами об'єктивності та історизму, які визнаються представниками різних історіософських шкіл і напрямків.

При підготовці роботи використані предметно-хронологічний, структурно-системний та порівняльно-історичний методи комплексного аналізу подій, явищ і процесів. Їх поєднання дозволило найбільш повно реалізувати поставлені в дисертації мету та дослідницькі завдання.

Наукова новизна дослідження й особистий внесок здобувача полягають у тому, що автор з сучасних теоретико-методологічних позицій та з допомогою залучення нових джерел вперше у вітчизняній історіографії здійснила цілісне дослідження аграрної політики Української Держави П.Скоропадського. Використання комплексного підходу до оцінки внутрішніх та зовнішніх чинників, які впливали на вирішення аграрного питання, дозволив прослідкувати особливості урядової політики в землекористуванні, реформуванні земельних відносин та регулюванні продовольчого ринку.  Практично вперше показано суперечності між урядом та командуванням австро-німецьких військ на продовольчому ринку, розбіжності в ставленні до хлібної монополії між великими землевласниками та торгово-промисловими колами, протиріччя між намаганнями деяких членів уряду провести буржуазно-демократичні перетворення та позицією поміщиків. У суспільно-політичному та економічному контексті автором проаналізовано зміст та особливості низки законів і законопроектів, окреслено коло державних структур, які займалися розробкою основного земельного закону. Введено до наукового обігу невідомі, а також раніше не опубліковані архівні документи.

Повнота аналізу дисертаційного дослідження залежить від обсягу відповідного документального матеріалу, який вдалося відшукати.

Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що:

- вперше детально, крок за кроком, проаналізовані складові аграрної політики Української Держави П.Скоропадського;

- дисертаційне дослідження дає підстави оцінити політичний та соціально-економічний курс Української Держави, ступінь залежності уряду від австро-німецького військового командування, дає змогу визначити місце Гетьманату в загальному розвитку Української революції 1917-1920 рр.;

- матеріали роботи можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з економічної історії України та історії України в цілому першої чверті ХХ століття, а також при підготовці відповідних лекційних курсів у вищих та середніх навчальних закладах, у краєзнавчій роботі.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковані у  статтях збірників наукових праць та тезах конференцій, а також висвітлені на науковій конференції "Україна: державотворчі традиції новітнього часу" (Полтава, 24 червня 1999 р.) та на четвертому міжнародному конгресі україністів ( Одеса, 26-29 серпня 1999 р.).

Робота обговорювалась на засідінні кафедри історії України Полтавського державного педагогічного університету і дістала позитивну оцінку.

Структура дисертації обумовлена її метою і завданнями  та відображає логічну послідовність питань, що досліджувались. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел і літератури. Обсяг дисертації складає 195 с. машинописного тексту, список джерел і літератури - 42 с. (нараховує 661 найменування).


                      ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження та її актуальність, визначаються мета, завдання, об'єкт дослідження, його хронологічні та територіальні межі, розкривається наукова новизна та практичне значення розробки проблеми, апробація результатів дисертації.

Перший розділ - "Історі