Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Суспільно-політична ситуація в СРСР у 20-ті роки та альтернатива лівої опозиції 2004 года.
Источник: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / А.М. Фесенко; Одес. нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2004. — 24 с. — укp.
Аннотация: Проаналізовано суспільно-політичну ситуацію 1920-х рр. в аспектах зародження, формування, кристалізації та закономірностей розгортання базових тенденцій постреволюційної епохи у СРСР - демократичної, що співпадала з проголошеним соціалістичним курсом, і авторитарно-бюрократичної, що виявлялася антагоністичною революційному оновленню суспільства. Показано, що кожна з зазначених тенденцій мала історичних носіїв - соціальних сил та політичних угрупувань, що об'єктивно виражали їх інтереси. Зазначено, що основні фігуранти суспільно-політичного протистояння реалізовували специфічні інтереси соціально-політичних сил, зіткнення яких визначило загальні закономірності розвитку СРСР. На підставі комплексного вивчення доведено прогресивний характер суспільно-політичної альтернативи, репрезентованої лівою опозицією у 1920-ті рр. та її лідером Л.Д.Троцьким у 1930-ті рр., відзначено найбільшу послідовність у протистоянні сталінізму (тоталітаризму) та бюрократичному переродженню. Висвітлено такі характерні риси лівоопозиційної програми, як інтелектуалізм і наукову обгрунтованість соціально-економічних і політичних пропозицій, відстоювання демократичних норм ухвалення суспільно-політичних рішень у межах партії та розвиток поглядів окремих опозиційних лідерів у напрямку визнання необхідності глибокої демократизації системи суспільно-політичних відносин, адекватність поглядів на проведення модернізаційних перетворень та соціальний характер економіки, науково-теоретичну обгрунтованість, зокрема застосування діалектичної та конкретно-історичної методології для аналізу та розробки рекомендацій щодо розв'язання складних проблем і вирішення завдань суспільного життя.

Текст работы:

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. І.І. МЕЧНИКОВА


ФЕСЕНКО Артур Михайлович


УДК 94:329.051(47+57) “192”(043.3)




СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ В СРСР У 20-ТІ РОКИ

ТА АЛЬТЕРНАТИВА ЛІВОЇ ОПОЗИЦІЇ


Спеціальність 07.00.02 Всесвітня історія





АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук














ОДЕСА 2004


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі нової та новітньої історії історичного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.


Науковий керівник:

                                     кандидат історичних наук, доцент

              Самойлов Федір Олександрович,

             зав. кафедрою нової та новітньої історії

  Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

Офіційні опоненти:

                                    Солдатенко Валерій Федорович,

                                     доктор історичних наук, професор,

        зав. відділом етноісторичних досліджень Інституту політичних

і етнонаціональних досліджень НАН України


Соколов Вячеслав Миколайович,

доктор історичних наук, професор,

професор кафедри політології Одеського державного економічного

університету

Провідна установа:

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

                             

                       

Захист відбудеться  “24”  лютого 2004 року  о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 у Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова за адресою: 65026,  м. Одеса, вул. Щєпкіна, 12, ауд.9. 


З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за адресою: 65026,  м. Одеса, вул. Преображенська, 24. 


Автореферат розісланий  “22”  січня  2004 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент                                                              ЛОЗОВСЬКИЙ А.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тема “Суспільно-політична ситуація в СРСР у 20-і роки та альтернатива лівої опозиції” відноситься до категорії найменш вивчених в історичній науці. Протягом десятиліть сторінки соціально-політичної історії, де перехрещення різноманітних чинників породжувало “історичні розвилки”, піддавалися фальсифікації. Лише з II половини 80-х років відродився інтерес до зламної епохи, дискусій, за якими спостерігаються альтернативні варіанти розвитку. Разом з тим наукові напрацювання все більш відштовхувалися на другий план публіцистикою, яка оперувала концепціями, не завжди науково обґрунтованими. Небезпечних масштабів набувало і використання сторінок, повязаних з боротьбою історичних тенденцій і суспільно-політичних альтернатив в руслі обслуговування нової політичної конюнктури, яка вимагала створення “мегаконцепції”, що передбачала б однозначне тлумачення та “прості” оцінки. Було покладено початок “тоталітаристському” поясненню радянської історії, що майже знімало проблему суперечностей, тенденцій і альтернатив. Однак відмова від концептуального плюралізму є основним чинником блокування реальних знань про радянські 20-ті роки. Отже, можна казати про недостатній рівень наукової розробленості теми.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджень пов'язаний з комплексною темою кафедри нової та новітньої історії історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова: “Історичні, історіографічні та археографічні дослідження на Півдні України в XIX-XX ст.” (тема № 233; державна реєстрація 01 U 008289). Завершення роботи відбувалося в руслі наукової теми “Питання нової та новітньої історії: глобальні та регіональні аспекти”, підрозділПолітичні партії та суспільно-політичні рухи XIX-XX століття, яка нині розробляється колективом кафедри (тема № 241; державна реєстрація 0101 U 008294).

Мета і задачі дослідження. Враховуючи наукову актуальність теми та її практичне значення, що пов'язано з діяльністю політичних організацій сучасної Україні, основною метою дослідження є здійснення комплексного аналізу суспільно-політичної ситуації, зокрема політичної боротьби у СРСР в межах зазначеного періоду на основі виявлених тенденцій та відповідних суспільно-політичних альтернатив; пропонування власного підходу щодо наукової характеристики як періоду 20-х років, так і пов'язаних з його тенденціями закономірностей розвитку СРСР в цілому.

Для досягнення цієї мети автор поставив перед собою наступні задачі: а) визначити базові історичні тенденції розвитку постреволюційної епохи, що розкрилися у 20-і роки, обґрунтувати історичні умови їхньої появи і кристалізації; б) виділити “історичні розвилки”, пов'язані з можливістю розвитку в руслі тієї чи іншої тенденції, показати вплив різноманітних чинників, які детермінували пріоритетність та перспективи їх розгортання; в) розкрити змагальний характер взаємодії історичних тенденцій у зазначений період та пов'язану з цим варіантність шляхів розвитку країни; г) висвітлити процес формування суспільно-політичних альтернатив та виявити їхню кореляцію з основними історичними тенденціями; д) дослідити зіткнення суспільно-політичних альтернатив, які тісно перехрещувалися з боротьбою за владу в межах однопартійного режиму, що певним чином відображало боротьбу історичних тенденцій розвитку СРСР; е) виявити етапи, закономірності і наслідки внутріпартійної боротьби, їхнє співвідношення з соціально-економічними та політичними процесами; ж) проаналізувати вплив соціально-економічних та політичних процесів на динаміку внутріпартійних взаємин і боротьбу суспільно-політичних альтернатив; з) розглянути перетинання боротьби суспільно-політичних альтернатив з технологіями боротьби за владу, наголошуючи на еволюціонуванні інституту політичних дискусій під впливом зазначеного перетинання; і) виявити взаємозв'язки політичних рішень з інтересами основних соціально-політичних суб'єктів та розвитком відповідних історичних тенденцій; к) проаналізувати формування, кристалізацію та розвиток суспільно-політичної альтернативи, запропонованої лівою опозицією, визначити ступінь її адекватності прогресивним історичним тенденціям розвитку СРСР, характер опозиційної аналітики та її важливість для розуміння соціально-політичних процесів у СРСР.

Об'єктом дослідження є суспільно-політична ситуація протягом 20-х років як система відносин, що сформувалася як внаслідок обєктивних закономірностей розвитку суспільства, так і під впливом практичної діяльності політичного режиму постреволюційної епохи, насамперед, його ключового елементу керівного ядра правлячої Компартії. Предметом дослідження виступають соціально-політичні та соціально-економічні процеси альтернативного характеру у їхньому перехрещенні, які визначали зміст, закономірності та напрямки розвитку суспільно-політичних відносин у СРСР. Ці процеси розглядаються під кутом зору взаємодії об'єктивної складової тієї чи іншої історичної тенденції, суб'єктивної складової суспільно-політичної альтернативи, запропонованою певною політичною силою, що є відображенням та проявом об'єктивної тенденції.

Методи дослідження. Дисертація побудована на проблемно-хронологічному принципі, що передбачає наголос на виявленні співвідношення, взаємодії розглянутих тенденцій, альтернатив та соціально-політичної реальності в кожному вузловому моменті перехідного періоду. Автор використовує як загальні методи історичного пізнання, так і спеціальні методи, необхідні для адекватного вирішення проблеми. До перших відноситься метод історизму, що дозволяє розглядати певні ситуації, явища і процеси у конкретно-історичному контексті даної епохи, виявляти об'єктивні та суб'єктивні чинники впливу, метод діалектичного аналізу на основі принципів єдності та боротьби протилежних начал у межах історичної епохи як системи суспільних відносин, переходу кількісних змін у нові сутнісні характеристики в цьому руслі автор пропонує розгляд радянської історії як боротьби різноспрямованих альтернатив з вивченням їхнього ресурсного потенціалу та якісного співвідношення на різних етапах розвитку. Серед спеціальних методів позначимо методи порівняльно-історичного аналізу, аналогії, доказу від супротивного, екстраполяції, що застосовуються, зокрема, для порівняння альтернативних програм розвитку фігурантів суспільно-політичного протистояння 20-х років, їхнього співвідношення з виявленими тенденціями розвитку суспільства, демонстрації наслідків реалізації або нереалізованості тієї чи іншої альтернативи.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 20-ті роки, розглянуті нами як перехідний період, наповнений суперечливим змістом. Нижньою межею є 1922 рік, який ми вважаємо за відправну точку у переході історичного протистояння у відкриту стадію. Розглядаються також і особливості формування зазначених тенденцій у 1918-1921 роках. Верхньою межею слугує грудень 1927 року кінець організованого опору лівої опозиції та історичний перелом, коли одна з наявних тенденцій і пов'язаних з нею суспільно-політичних альтернатив бере гору, акумулюючи нагромадження власного потенціалу. Верхня межа теж рухлива, що зумовлено відстеженням закономірностей розвитку СРСР під кутом зору екстраполяції тенденцій і альтернатив 20-х років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає: а) у виявленні альтернативності радянської історії під кутом зору боротьби двох різноспрямованих історичних тенденцій, що відобразилися у відповідних програмах та практичній політиці лівої опозиції з одного боку, післяленінської партійно-радянської верхівки з іншого; б) у спростуванні негативних стереотипів стосовно характеру діяльності лівої опозиції, які панували у вітчизняної історіографії протягом десятиліть; в) у доказі високого ступеня адекватності пропозицій лівих найбільш прогресивній з існуючих історичних тенденцій розвитку СРСР, у виявленні реальності програми лівої опозиції як найбільш послідовної лінії, що протистояла сталінському тоталітаризму; г) в екстраполяції тенденцій і альтернатив 20-х років на подальший розвиток СРСР із позначенням уроків конкретно-історичного протистояння зазначеного періоду з точки зору закономірностей радянської історії та у виявлення на цій основі ступеня прогностичності опозиційної аналітики, вагомої значимості науково-теоретичних розробок її лідерів для вивчення характеру розвитку СРСР. Отже, в ході дослідження був зібраний і узагальнений матеріал, що дозволив уточнити, багато в чому переглянути традиційні висновки щодо потенціалу кожної з розглянутих тенденцій та ймовірних наслідків втілення у життя тих чи інших суспільно-політичних пропозицій за умов наявності альтернативних підходів.

Практичне значення дисертація має під кутом точки зору: а) коригування існуючих наукових підходів щодо розгляду проблематики вітчизняної історії 1920-х років; б) накопичення матеріалу, що дозволяє по-новому розглянути деякі аспекти і проблеми історії СРСР; в) впровадження у науковий обіг маловивчених чи замовчуваних раніше історичних джерел. Дисертація та окремі положення можуть бути використані для таких цілей, як: а) подальші наукові дослідження закономірностей розвитку у постреволюційну епоху в СРСР та в УРСР; б) підготовка навчальних посібників, лекційних та спеціальних курсів з відповідної проблематики; в) можливий практичний посібник для політиків, що аналізують та актуалізують історико-політичні уроки минулого.

Апробації основних положень дисертації здійснювалися на 3 науково-практичних конференціях: 1) V Всеукраїнська НПК “Наукові дослідження в контексті історичних проблем” (Одеса Миколаїв, 17 травня 2003 р.); 2) V Міжнародна НПК молодих вчених “Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей” (Миколаїв Очаків, 30-31 травня 2003 р.); 3) Міжнародна НПК “Україна наукова-2003” (Дніпропетровськ Черкаси, 16-20 червня 2003 р.).

Публікації з досліджуваної теми здійснювалися у “Записках історичного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова” (5 статей), збірнику наукових праць серії “Політичні науки” Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили (2 статті). Загалом 7 статей без співавторства.

Структура дисертації містить вступ, чотири розділи, висновки, посилання, список використаних джерел (297 найменувань). Обсяг дисертації становить 181 сторінку; посилання 60 сторінку, список використаних джерел 17 сторінок. Загалом 258 сторінок.  


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, враховуючи недостатній рівень її розробленості в сучасній історичній, зокрема вітчизняній, науці, наявність стереотипів, які сформувалися під впливом політичної конюнктури. З урахуванням цього визначається мета і задачі наукового дослідження, пропонуються певні підходи та методика досліджень, обґрунтовуються хронологічні рамки, підкреслюється наукова новизна дослідження та одержаних результатів.

У першому розділі “Історіографічне та джерелознавче дослідження наукової проблеми” здійснюється огляд історіографії з теми дисертації від 30-х років до сьогодення, включаючи радянську історіографію “доперебудовного” періоду, етапи й напрямки динамічного розвитку історичної науки з II половини 80-х років, стан сучасної російської і української історіографії, основні концепції і підходи зарубіжної історіографії; окреслюється джерельна база дослідження з виокремленням видів джерел, їхнім співставленням і аналізом під кутом зору доцільності використання.

Вказана тематика довгий час була “закритою” у радянській історіографії. Спотворювалися, замовчувалися сторінки історії, що мали відношення до вибору шляхів розвитку країни. Як зразок можна розглядати “Короткий курс” історії ВКП(б) значення його велике не лише з погляду виразності догматизму, який довго живив своїми настановами історіографію, але й тому, що в ньому відбився світогляд соціально-політичних сил, які одержали перемогу у боротьбі 20-х років.[1]

Періоду десталінізації 50-60-х років бу