Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Антропонімія Опілля 1999 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Г.Д. Панчук; Терноп. держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. — Т., 1999. — 18 с. — укp.
Аннотация: Аналізуться прізвища Опілля кін. XVIII-XX ст. Показано семантичні і структурно-словотвірні особливості прізвищ. Втановлено онімну й апелятивну лексику, відображену в основах опільських прізвищ, розкрито роль різних класів цієї лексики у творенні прізвищ. Словотвірно-структурний аналіз прізвищ дозволив виявити продуктивність та локалізацію основних словотворних моделей прізвищ ополян у різні історичні періоди. Дослідження прізвищ Опілля показує, що маючи регіональні особливості, вони (прізвища) виступають складовою частиною загальноукраїнського антропонімікону.

Текст работы:

Тернопільський державний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка







Панчук Галина Дмитрівна






УДК 808.3-3+801.313.2





Антропонімія Опілля





Спеціальність  10.02.01 - українська мова






Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук










Тернопіль- 1999











  Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі українського та загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти України.




Науковий керівник:            доктор філологічних наук, професор Бучко Дмитро Григорович.

                                               Тернопільський державний педагогічний університет

                                                імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри

                                                українського та загального мовознавства.



Офіційні опоненти:            доктор філологічних наук, професор Полюга Лев Михайлович.

                                               Інститут українознавства НАН України ім. І.Крипякевича,

                                               провідний науковий спвробітник;


                                                кандидат філологічних наук, доцент Лукянюк Корній

                                                Михайлович. Чернівецький державний університет імені

                                                Юрія Федьковича, кафедра історії і культури української  мови.


 

Провідна установа              Львівський державний університет імені Івана Франка,

                                                кафедра української мови, Міністерство освіти України,

                                                м.Львів





       Захист відбудеться  25 червня 1999 р. о 12.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.01 при Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (282027, м.Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2)

       З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 282027, м.Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2.

     




     Автореферат розіслано «22» травня 1999 р.






Учений секретар спеціалізованої

вченої ради                                                                                       Наумчук М.М. 

                                           




ЗагальнА характеристики роботи

Актуальність дослідження. Початки наукового студіювання української антропонімії цілком закономірно повязують із працями мовознавців II-ої пол. XIX-поч. XX ст.: А. Степовича, М. Сумцова, В. Охримовича, І. Франка. Однак ґрунтовне і систематичне вивчення української ономастики все ж припадає на 60-70-ті роки XX ст., про що свідчать праці Л. Гумецької, присвячені українській ономастиці XIXXV ст., Ю. Редька, що здійснив монографічне дослідження сучасної антропонімії України, П. Чучки та І. Сухомлина, які у діахронічному аспекті відповідно проаналізували антропонімію Закарпаття і Полтавщини. Високої оцінки заслуговують також монографічні дослідження української історичної антропонімії різних століть, виконані М. Худашем, Р. Керстою, М. Демчук, М. Сенів, Р. Осташем.

Прізвища окремих історико-етнографічних регіонів України, конденсуючи багатий науково-культурний дослідницький матеріал, здавна привертали увагу мовознавців. Відомими є ряд дисертаційних робіт, присвячених цій проблематиці. Так, у докторській дисертації П. Чучки всебічно досліджена антропонімійна система Закарпаття, а в кількох кандидатських дисертаціях розглянута антропонімія Бойківщини (Г. Бучко), Лемківщини кін. XVIII-поч. XIX ст. (С.Панцьо), Буковинського Придністров'я (Л.Тарновецької), Верхньої Наддністрянщини (І. Фаріон), Гуцульщини (Б. Близнюк) та інші.

Прізвища Опілля як одного з історико-етнографічних регіонів України досі спеціально не вивчалися. Відсутність ґрунтовного вивчення антропонімів цієї території України вплинула на вибір обраної теми. Актуальність дослідження зумовлена насамперед тим, що його результати певною мірою розширюють і доповнюють знання в галузі української ономастики, перед якою стоїть важливе завдання виявити окремі регіональні особливості українських прізвищ і водночас простежити спільні риси, що обєднують ці антропоніми в лексичну підсистему національної української мови. Особливої уваги набуває і комплексний підхід до аналізу онімів, який полягає в тому, що прізвища Опілля розглядаються як у діахронічному, так і синхронічному аспектах.

Отже, зясовуються склад, структурно-семантична характеристика не ли­ше сучасних прізвищ одного з історико-географічних регіонів України, але й розкриваються деякі питання становлення цих назв із погляду загальних тенденцій формування українських прізвищ.

Звязок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової проблематики «Дослідження української мови на лексичному, граматичному та словотвірному рівнях» кафедри українського і загального мовознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Обєктом дослідження є прізвища Опілля, територія якого окреслює всі населені пункти сучасного Перемишлянського  та частину поселень Миколаївського, Жидачівського районів Львівської області, усі поселення, що розташовані зліва від Дністра, Галицького, Рогатинського районів Івано-Франківської області та частину поселень зліва від Дністра і справа від Золотої Липи Бережанського та Підгаєцького районів Тернопільської області загальною кількістю 115 поселень.

Такі межі цього регіону України визначено з опорою на історичні, географічні, діалектологічні факти, висвітлені у різних виданнях «Енциклопедія Українознавства» (ЕУ, Львів, 1996; Київ,1994), Географічна енциклопедія України (ГЕУ, Київ, 1990). Так, у «Географічній енциклопедії України» стверджується, що Опілля це давньоруська назва безлісих або малолісистих рівнинних територій; назва західної частини Подільської височини в межах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей (Подільське горбогіря). Поверхня розчленована лівими притоками Дністра, Свіржем, Верещицею, густо заселена. Виходячи з карти «Розподіл Подільської височини на природні райони», яка опублікована в «Енциклопедія Українознавства», на півночі і північному заході цей район межує з Гологорами і Вороняками. На заході межа проходить по річці Зубра. Краєвид так сильно відрізняється від подільського, що його можна виділити в окремий опільський тип.

Предметом дослідження є лексико-семантичні особливості та словотвірна будова сучасних прізвищ Опілля та опільських прізвищевих назв кінця XVIII першої половини XIX ст.

Мета роботи зібрати та проаналізувати прізвища Опілля XVIIIXX ст. як складової українського антропонімікону і на цій основі показати розвиток української прізвищевої системи у вказаний період, Досягнення цієї мети передбачає виконання таких конкретних завдань:

1. Зробити лексичний аналіз прізвищ. Опілля вказаного періоду.

2. Встановити онімну і апелятивну лексику, відображену в основах опіль- ських прізвищ та прізвищевих назв. Розкрити роль різних класів онімної та апелятивної лексики у творенні прізвищ.

3. Вивчити словотвірну структуру прізвищевих назв ополян кінця XVIII першої половини XIX ст.

4. Дослідити словотвірно-структурні моделі сучасних опільських прізвищ.

5. Виявити продуктивність та локалізацію основних словотвірних моделей прізвищ ополян у різні історичні періоди (на основі зіставлення даних двох часових зрізів)

6. Укласти інверсійний словник сучасних прізвищ ополян XVIIIXIX ст.

7. Укласти алфавітний покажчик прізвищевих назв ополян XVIIIXIX ст.

8. Простежити відображені в аналізованих прізвищах наслідки певних контактів, що відбулися на 0піллі у різні періоди.

9. Порівняти найпродуктивніші моделі прізвищ Опілля з відповідними моделями прізвищ Бойківщини, Гуцульщини та Лемківщини.

Методологічну основу становить діалектична єдність синхронічного та історичного, гносеологічних підходів до вивчення мовних явищ, принцип їх комплексної інтерпретації, яка спирається на теоретичні досягнення ономастики, семасіології, дериватології, лінгвостилістики та передбачає застосування відповідних методів аналізу конкретних фактів.

Методи аналізу. Провідними в роботі є описові методи, зокрема дистри-бутивний і статистичний. Використовуємо також реконструктивні методи, зокрема порівняльно-історичний, елементи зіставної методики тощо.

Джерела фактичного матеріалу. Джерелами дослідження послужили погосподарські книги населених пунктів Опілля, а також Йосифінська та Францисканська метрики (кінця XVIII - поч. XIX ст.).

Сучасні прізвища ополян зібрано експедиційним шляхом протягом 1995-1998рр. Досліджено погосподарські книги 115 населених пунктів Опілля. Список сіл подано в Додатку до дисертації. Картотека нараховує 4800 прізвищ, при яких вказується кількість їх носіїв у кожному пункті і в цілому на території Опілля. Збираючи прізвища, ми записували також імена, по батькові, прізвиська, мікротопоніми, що використовувались при аналізі прізвищ.

Перші поземельні кадастри Галичини Йосифінська (1785-1788) і Францисканська (1819-1820) метрики (далі відповідно ЙМ і ФМ) є багатим джерелом для дослідження аграрних стосунків на західноукраїнських землях у період розпаду фільварково-панщинної системи і зародження капіталізму.  Одночасно ЙМ та ФМ представляють цінний матеріал для вивчення історичної географії, метрології, ономастики та інших дисциплін. Оскільки у метрикальній книзі кожного населеного пункту перелічуються всі земельні угіддя, розташовані у межах цієї громади, визначається їх економічна оцінка, подаються особові назви всіх землевласників, метрики охоплюють значну частину іменувань дорослого чоловічого і частково жіночого населення Галичини на рубежі XVIII-XIX ст., подають не лише імена, а й ті додаткові засоби ідентифікації особи, які використовувались у той період. Отже, для дослідження антропонімії ці документи мають особливу вартість.

Нами опрацьовано архівні справи 89 населених пунктів Опілля й укладено картотеку, що нараховує 2101 іменування ополян. Оскільки в офіційно-діловій сфері Галичини кінці XVIIIпоч. XIX ст. панувала польська мова, то багато документів, в тому числі ЙМ і ФМ, писані цією мовою. Передавання українських антропонімів польською фонографічною системою сприяло появі різного роду варіантів у написанні одного і того ж антропоніма.

Так, простежується:

а) субституція українського [р] польським диграфом [rz]: Pryszlak Przyszlak,Pryszluk Przyszluk, українського фрикативного [г] польським [ch], оскільки щілинний [г] уже в той час втратив свої позиції у фонетичній системі польської мови: Hudyma Chudyma,Hudasz Chudasz;

б) передавання українського [д] через [dz]: Коlоdij Коlоdziej,[m`] через [c`]: Sierotiuk Sierociuk;

в) опозиція твердість-мякість: Andrusenko Andrusienko, Melnik Miel-nik, Suniakiewicz Suniakewicz;

г) передавання українських патронімних моделей на -ич, -ович (-евич) польською графікою як icz, -owicz (-ewicz), але зрідка на місці фінального [-cz