Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Лексична основа української мови: виділення та системно-структурна організація 2004 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / С.Н. Бук; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2004. — 17 с. — укp.
Аннотация: Розроблено методику виділення лексичної основи української мови (ЛОУМ), що полягає у порівнянні й аналізі частотних списків підкорпусів текстів основних функціональних стилів української мови з урахуванням покриття тексту. Уперше мінімімалізований словник української мови виділено та з'ясовано на матеріалі корпусу загальним обсягом 1 700 000 слововживань, що, за класифікацією слововживань, починаючи з Браунівського корпусу (Brown Corpus), належить до середніх. Уперше укладено частотні словники розмовно-побутового, наукового та офіційно-ділового стилів української мови, що є завершеними самостійними працями. Проаналізовано внутрішню організацію ЛОУМ, а саме: виявлено, які лексико-семантичні й тематичні групи та поля творить її склад, визначено основні семантичні відношення між одиницями ЛОУМ на внутрішньолексемному, міжлексемному та внутрішньогруповому і міжгруповому рівнях, з'ясовано, які ономасіологічні сфери покривають її одиниці.

Текст работы:

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка




Бук Соломія Несторівна



УДК 811.161.2373324


Лексична основа української мови:
виділення та системно-структурна організація




10.02.01 українська мова






Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук










ЛЬВІВ 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України


Науковий керівник:        доктор філологічних наук, професор
Бацевич Флорій Сергійович,
завідувач кафедри загального мовознавства Львівського національного університету
імені Івана Франка


Офіційні опоненти:        доктор філологічних наук, професор
Космеда Тетяна Анатоліївна,
Львівський юридичний інститут МВС України


кандидат філологічних наук

Заїка Наталія Михайлівна,

Український мовно-інформаційний фонд
НАН України, учений секретар


Провідна установа:        Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
кафедра сучасної української мови


Захист відбудеться “9” лютого 2005 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 35.051.06 при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, філологічний факультет, 314 ауд.


Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова 5


Автореферат розісланий 31   грудня   2004  р.


Вчений секретар

cпеціалізованої Вченої ради

канд. філол. наук, доцент        Будний В. В.

Загальна характеристика роботи

У сучасній лінгвістичній науці поряд із когнітивними, функціонально-комунікативними та іншими, продовжують залишатися актуальними інтенсивні системно-структурні дослідження мови.

Дослідженню системних явищ у лексиці, їх семантичних особливостей присвячено чимало праць зарубіжних і вітчизняних лінгвістів. В українському мовознавстві вивчення лексики як системи займає належне місце у роботах Л. А. Лисиченко, О. О. Тараненка, М. П. Кочергана, С. П. Денисової, Ф. О. Нікітіної, А. А. Бурячка, Н. М. Сухарини, О. Д. Огуя, А. П. Грищенка, В. В. Дятчук, Ж. П. Соколовської, Т. Г. Линник, В. Н. Сніжко, В. М. Русанівського, Ф. С. Бацевича. Це в основному дослідження особливостей окремих лексико-семантичних, функціонально-ономасіологічних і тематичних груп, лексико-семантичних полів і т. д. Спроби  комплексного семантичного опису усієї лексики української мови перебувають у стані розробки. Це такі проекти як Український семантичний словник та повний ономасіологічний опис української мови (Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні), комплексна інформаційно-лексикографічна модель української мови (Український мовно-інформаційний фонд).

Розвиток і поглиблення семасіологічних досліджень викликає необхідність глибшого дослідження лексичних основ ідіоетнічних мов. У європейській лексикографії ХХ ст. існує традиція видання  мінімалізованих лексиконів, зокрема їх створено для низки мов: англійської (Р. Елрідж, Е. Торндайк, Р. Огден), німецької (Е. Хауха), французької (В. Беке, Г. Гугенейм), іспанській (Г. Кеністон), польської (З. Курцова, Г. Зголкова; Б. Бартінська, К. Сінельнікоф), російської (В. Морковкін, П. Денисов, Р. Рахманов). В останнє десятиліття і в Україні зріс інтерес до проблем, повязаних із мінімізацією словника та до електронних методів у лексикографії. Виокремлення найчастотнішої лексики, що характеризується стилістичною широтою фунціонування, тобто лексичної основи української мови (далі ЛОУМ), а також її системно-структурний аналіз із врахуванням семасіологічного та ономасіологічного підходів до класифікації лексики, можуть стати першим кроком поетапної реалізації проектів комплексного опису всієї лексики. У цьому випадку робота буде починатися не від окремих груп слів, а з основної, ядерної, тобто найчастотнішої та найважливішої для розуміння тексту частини словника. ЛОУМ це компресована модель усієї лексики; зафіксовані в її межах звязки та процеси можна екстраполювати на значно більший обєм лексики.

У дослідженнях, що стосуються вивчення лексичного складу сучасної української мови, лінгвістів цікавила здебільшого лексика, що відрізняється стилістично, часом виникнення, територією чи середовищем функціонування, а також окремі семантично або тематично повязані угруповання слів. ЛОУМ як модель, виділена за певними критеріями з метою компактного представлення усього словника, окремим обєктом дослідження ще не була. Проте її створення, а також детальний аналіз як щодо словникового складу, так і щодо класифікації за парадигматичними групами, унаочнять структурно-системну організацію лексики української мови; виокремлення на її основі парадигматичних класів лексем, виявлення різноманітних семантичних звязків між ними, дослідження їхнього семантичного опису в одномовних тлумачних словниках полегшать працю над адекватною семантизацією в різних типах лексикографічних праць.

Таким чином, актуальність теми дослідження визначається декількома факторами:

  1. зростанням інтересу до проблеми частотної стратифікації словникового складу мови, а також математичних методів у лінгвістиці;
  2. важливістю створення ЛОУМ (за критеріями частотності та функціонально-стилістичної широти) як зменшеної моделі лексичного складу української мови для його компактного представлення;
  3. поглибленим вивченням системної організації лексики і, відповідно, потребою характеристики внутрішньої системно-структурної організації ЛОУМ;
  4. необхідністю отримання нових результатів для теорії та практики вирішення семасіологічних та лексикографічних проблем;
  5. інтенсивністю розвитку лінгвістичних досліджень з питань науково обґрунтованого відбору лексичного мінімуму в процесі навчання іноземної мови, який враховував би вживаність слова в текстах.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація повязана з комплексною науковою темою кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка “Семантика, синтактика і прагматика одиниць мови в синхронії та діахронії”; керівник теми професор Ф. Бацевич (№ держреєстрації 0103U005927).

Мета дослідження виділити ЛОУМ і зясувати її системно-структурну організацію зумовила постановку таких завдань:

  • розробити методику виділення ЛОУМ;
  • створити компютерну програму для формалізованого порівняння списків частотних словників;
  • укласти частотний словник (ЧС) розмовно-побутового стилю української мови;
  • укласти ЧС наукового стилю української мови;
  • укласти ЧС офіційно-ділового стилю української мови;
  • класифікувати склад ЛОУМ на лінгвістично релевантні групи;
  • виявити основні семантичні звязки між одиницями ЛОУМ на внутрішньолексемному, міжлексемному та внутрішньогруповому і міжгруповому рівнях;
  • встановити собливості представлення в ЛОУМ одиниць різних сфер дійсності, тобто основні ономасіологічні класи слів.

Таким чином, обєктом дослідження дисертаційної роботи стала найбільш частотна і функціонально активна лексика сучасної української мови, предметом виділена ЛОУМ та її системно-структурна організація.

Специфіка досліджуваного обєкта, а також сформульовані мета і завдання дисертації зумовили використання у роботі таких методів лінгвістичного аналізу:

  •  елементи статистичного методу застосовувалися з метою виділення ЛОУМ та для укладання трьох частотних словників і підрахунку відсоткового співвідношення кількості лексем, повязаних між собою певним типом семантичних звязків стосовно загального списку. Також було використано методику порівняння статистичних даних пяти частотних словників української мови;
  • описовий метод використано в основному при вирішенні проблеми експлікації семантичної будови лексичних одиниць, семантичних зв'язків між ними, лексико-семантичних і тематичних груп та полів у межах ЛОУМ. Порівняльну методику описового методу застосовано для виявлення спільної синоптичної схеми десяти ономасіологічних словників різних мов, а також спільного та відмінного між цією схемою і сферами дійсності, які покривають одиниці ЛОУМ;
  • методиками структурного методу аналізом словникових дефініцій та компонентним аналізом ми послуговувалися для класифікації виділеного списку слів ЛОУМ з опорою на семасіологічний підхід, а також при визначенні внутрішньолексемної, міжлексемної та внутрішньогрупової і міжгрупової організації ЛОУМ;
  • метод контекстуального аналізу застосовано для розрізнення омонімів у корпусі текстів, а також для зясування, які лексико-семантичні значення конкретного слова в ньому були найчастотніші, і, отже, саме з цими значеннями одиниці ввійшли в ЛОУМ.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі розроблено методику виділення ЛОУМ, що полягає у порівнянні й аналізі частотних списків підкорпусів текстів основних функціональних стилів української мови з урахуванням покриття тексту.

Вперше мінімалізований словник української мови виділено на матеріалі корпусу загальним обсягом 1 700 000 слововживань, що за класифікацією, де точкою відліку є Браунівський корпус (Brown Corpus, млн слововживань), належить до середніх. Також вперше з цією метою укладено частотні словники розмовно-побутового, наукового та офіційно-ділового стилів української мови, що становлять собою завершені самостійні праці. Вперше проаналізовано внутрішню організацію ЛОУМ, а саме: виявлено, які лексико-семантичні й тематичні групи і поля творить її склад, визначено основні семантичні відношення між одиницями ЛОУМ на внутрішньолексемному, міжлексемному та внутрішньогруповому і міжгруповому рівнях, зясовано, які ономасіологічні сфери покривають її одиниці.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена методика виділення ЛОУМ придатна для укладання мінімалізованих словників на основі іншого корпусу текстів залежно від подальшої мети їх використання. Визначений список слів (1386 одиниць) буде корисним у викладанні української мови як іноземної, а семантичні й тематичні групи в його межах для поетапної роботи з лексикою.

Загалом склад ЛОУМ та його класифікація на лінгвістично релевантні групи це нові важливі результати для теорії та практики вирішення семасіологічних та лексикографічних проблем; вони можуть слугувати основою для укладання як семантичних тлумачних, так і ономасіологічних лексикографічних праць. Дані трьох створених ЧС будуть корисними для порівняння статистичних параметрів стилів української мови.

Особистий внесок здобувача. Постановку завдань дослідження здійснив науковий керівник проф. Ф. С. Бацевич. Основні результати та висновки дисертації здобувач отримала самостійно. Усі статті написано одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включені до дисертації, були представлені автором особисто на таких конференціях і семінарах:

  • XII Міжнародна наукова конференція “Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, 2327 квітня 2003 р.) [6];
  • Korpus tekstуw w badaniach leksykograficznych в рамках Miкdzynarodowej Szkoіy Humanistycznej Europy Њriodkowej i Wschodniej, (Варшава, 1931 січня 2003 р.);
  • XII Міжнародний славістичний колоквіум, присвячений памяті словянських просвітників святих Кирила і Мефодія (Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 2123 травня 2003 р.) [10];
  • 7-а і 8-а Міжнародні наукові конференції “Проблеми української термінології Словосвіт-2002, 2004” (Львів, НУ “Львівська політехніка” 2002 р., 2004 р.) [5,7];
  • Міжнародна науково-практична конференція “Комунікативна компе­тентність правників і їх звязки з громадськістю” (Львів, Львівський інститут внутрішніх справ 1516 травня 2003 р.) [9];
  • І і ІІ Всеукраїнська наукова конференція молодих учених-філологів VIVAT ACADEMIA, (Львів, ЛНУ імені Івана Франка 2001 р., 2003 р.) [11];
  • Постійно діючий науковий семінар “Компютерна лінгвістика” (Київ, Київський національний лінгвістичний університет, 25 вересня 2003 р.)

Результати, подані в роботі, також було представлено на Звітних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (2001, 2002, 2003, 2004) та неодноразово обговорювалися на наукових семінарах кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка (2001, 2002, 2003, 2004).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано у чотирьох статтях у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України [14], пятьох статтях у збірниках наукових праць [59] і в двох тезах доповідей на конференціях [10, 11].

Структура та обєм дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (414 найменувань) та пяти додатків. Загальний обсяг дисертації 281 сторінка, з яких 166 сторінок основного тексту. Результати роботи проілюстровано у 18 таблицях і на 18 рисунках.


Основний зміст роботи

У вступі викладено загальну характеристику роботи: обґрунтовано актуальність досліджень, що становлять зміст дисертації, визначено мету, завдання, обєкт, предмет, наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, розкрито їх апробацію та особистий внесок здобувача у вивчення проблеми.

Перший розділВиділення лексичної основи української мови” присвячено визначенню поняття лексичної основи як типу мінімалізованого словника. Після здійсненого огляду способів виділення редукованих словників у зарубіжному та українському мовознавстві виявлено факт, що абсолютна більшість укладачів такого типу лексикографічних праць, зокрема лексичних мінімумів для викладання іноземної мови, використовує критерії частотності та функціональної широти, що знаходить втілення у порівнянні частотних словників (Р. Елрідж, В. Беке, Г. Гугенейм, І. Рахманов, Р. Піотровський, З. Курцова, В. Морковкін та ін.).

В україністиці першу практичну спробу укладення лексичного мінімуму із врахуванням статистичних характеристик слів описано в статті В. Ардана, Ф. Бацевича, З. Партика. Автори за основу виділення взяли принцип В. Перебийніс (джерелá не вказано), згідно з яким високочастотну лексику залучено із частотних словників (далі ЧС), а низькочастотну із мовної картини світу, що представлена у підручниках української мови для іноземців. Програма автоматично відібрала слова із Частотного словника української художньої прози із частотністю, більшою за 10, які одночасно входять до одного із чотирьох підручників української мови для іноземців. Для версії 2.0 словника брались до уваги також дані ЧС публіцистичних текстів (переліку не вказано), укладеного авторами самостійно. Поява цього словника вчасна, проте він має низку недоліків, зокрема, недостатніми видаються джерела його укладання. Наприклад, здійснений нами аналіз словничків до семи підручників української мови як іноземної, лексику до яких відібрано емпірично, виявив, що спільними для усіх списків виявилося 0,72% одиниць, для семи 1,85%; для шести 3,55%; для пяти 4,03%; для чотирьох 5,7%. Більше ніж половина від загальної кількості слів зустрілися лише в одному з них. Отже, емпіричний критерій відбору лексики не можна назвати надійним. Окрім того, нижній поріг частотності (10) відбраних до описуваного словника-мінімуму слів перевищує допустиму похибку в лінгвістичних дослідженнях (30%).

Для створення ЛОУМ випрацьовано власну методику, що враховує світовий та вітчизняний досвід. Вона полягає у порівнянні перших за ранґом 3 000 найчастотніших слів (вони покривають 7786% тексту) пяти основних функціональних стилів української мови.

Для повного втілення розробленої методики, із врахуванням наявності ЧС художньої прози та публіцистики, вперше укладено ЧС розмовно-побутового, наукового та офіційно-ділового стилів української мови. Величина вибірки згаданих словників становить 300 тис. слововживань кожен. Для її визначення ми керувалися як загальними обєктивними даними попередніх укладачів ЧС української мови (української прози та публіцистики), так і конкретною потребою, щоби надалі мати змогу порівнювати отримані на їхній основі статистичні результати із результатами згаданих словників. За даними кожного укладеного нами ЧС одержано розподіл слів і словоформ за частотою і співвідношення між ранґом слова та величиною покриття тексту. Джерела укладання та частотні списки словоформ і слів згаданих словників подано у додатках А, Б і В.

Із метою верифікації отриманих результатів обчислено та здійснено порівняння основних статистичних характеристик ЧС пяти функціональних стилів української мови, таких як обсяг словника та словоформ, індекси різноманітності та концентрації, середня повторюваність слова та інші. Також графічно зображено в логарифмічній шкалі залежність “ранґ-частота” пяти підкорпусів-джерел виділення ЛОУМ і Британського національного корпусу (30 млн слововживань). Візуальне їхнє зіставлення свідчить про якісно однаковий ранґовий розподіл слів у досліджуваних масивах текстів, що дає підстави розглядати отримані частотні характеристики як достовірні.

Для формалізації порівняння даних, наведених в ЧС, створено компютерну програму, яка підраховує загальну частотність кожної одиниці і представляє резутьтати у зручному форматі, що дає можливість побачити, з якою частотністю вживається кожна лексема у ЧС конкретного функціонального стилю. Це показано в таблиці 1:

Таблиця 1.

Форма представлення результатів підрахунку загальної кількості слововживань

Примітка:

1 художня проза, 2 розмовно-побутовий, 3 публіцистичний, 4 науковий,
5 офіційно-діловий стилі.

Зі зведеного таким чином списку слів було відібрано одиниці зі сумарною частотністю 96 та вище (що відповідає відносній похибці обчислення не більше, ніж 20%, поданої у згадуваному посібнику В. С. Перебийніс) і лише ті, що вживаються в абсолютній більшості стилів (три і більше).Таким чином, до складу ЛОУМ ввійшло 1386 слів (їх перелік подано в Додатку Г).

У другому розділі Специфіка системно-структурного членування ЛОУМ” здійснено аналіз семасіологічного та ономасіологічного підходів до класифікації лексики, зокрема зауважено тенденцію до їх інтеграції. Список ЛОУМ класифіковано з опорою на перший із них.

У розділі показано, що ЛОУМ складна система слів із власною внутрішньою організацією, а не випадковий набір незалежних лексем. Її одиниці тісно переплетені між собою внутрішньолексемними, міжлексемними, внутрішньо- та міжгруповими звязками. Вивчення ЛОУМ з погляду наявності у її складі епідигматичних груп показало, що третина її слів (33%) багатозначні; до ЛОУМ здебільшого ввійшли 23 перших їх лексико-семантичних варіанти (ЛСВ). Найчастотніші звязки, якими поєднані ЛСВ полісемів ЛОУМ “дія результат дії” (наприклад, обробка “1. Дія за знач. обробляти; 2. Результат дії за значенням обробляти”), “дія обєкт дії” (наприклад, впровадження “1. Дія за значенням впровадити; 2. Те, що впроваджено”), “дія субєкт дії” (наприклад, керівництво “1. Дія за знач. керувати; 2. Керівники, керівний склад якої-небудь установи, організації тощо”).

Міжлексемними звязками в ЛОУМ повязані між собою біля 55,5% її одиниць. Синонімія охоплює практично усі виділені в ЛОУМ частини мови, найчисленніше вона представлена в іменниках (155 одиниць: друг, товариш; аналіз2, розгляд; існування, наявність, присутність і т. д.), далі в прикметниках і дієсловах (по 64 одиниці: минулий, колишній; гарний, хороший, чудовий; заходити, входити1; використовувати, користуватися, вживати і т. д.), прислівниках (29 одиниць: близько, поруч; іноді, часом і т. д.), займенниках (12 одиниць: дещо, щось і т. д.), сполучниках (11 одиниць), числівниках (5 одиниць) і частках (4 одиниці). За структурою синонімічного ряду в ЛОУМ найбільше двокомпонентних рядів (93), далі трикомпонентних (43), і найменше чотири- і пятикомпонентних (9 та 3 відповідно). У порівнянні із даними синонімічних словників, ряди, утворені одиницями ЛОУМ, неповні. Вони є, як правило, домінантою синонімічного ряду і/або його найближчими синонімами. Такі факти закономірні і випливають із критеріїв виділення ЛОУМ: частотності і стилістичної широти лексем. Основними ж джерелами синонімії вважаються стилістично забарвлена лексика та соціальні й територіальні діалекти.

Суттєво, що в ЛОУМ зафіксовано усі види антонімічних відношень: градуальні (довгий короткий; ворог друг і т. д.), комплементарні (наявність відсутність; цілком частково і т. д.), векторні (підвищення зниження; набувати втрачати і т. д.), координатні (ранок вечір; первинний остаточний і т. д.). Виявлено також паралельну міжчастиномовну антонімію: поганий добрий, погано добре.

Конверсиви в ЛОУМ представлені здебільшого дієсловами: вони утворені як зворотнім постфіксом ся (наприклад, встановлювати встановлюватися), так і суплетивно (наприклад, мати належати).

Особливістю гіперонімії в межах ЛОУМ є те, що цими типами звязків поєднано переважно дієслова, іменники та прикметники: батьки батько і мати; відчувати боятися, любити; великий довгий, високий, глибокий і т.д.

Полісемія, антонімія, конверсія та гіперонімія також виступають засобами внутрішньогрупового та міжгрупового звязків.

Залежно від частиномовної приналежності, одиниці ЛОУМ творять семантичні угруповання різної природи та величини. Дієслова ЛОУМ в силу своєї семантики дозволяють чітко класифікувати їх на лексико-семантичні групи (ЛСГ) та лексико-семантичні поля (ЛСП), зокрема, в межах дієслівних полів дії, стану та відношення визначено сім підполів (переміщення, володіння, перцепції, креативної інтелектуальної та мовленнєвої діяльності, буття) і 34 ЛСГ, в деяких випадках з подальшим дрібнішим членуванням. Залежно від специфіки іменникового знакового значення (сигніфікативне, денотативне чи мішане) одиниці цієї частини мови творять як ЛСГ (наприклад, ЛСГ початок існування) і ЛСП (наприклад, буття), так й тематичні групи (ТГ) (наприклад, терміни спорідненості) і тематичні поля (ТП) (наприклад, взаємодія між людьми). Усі іменники обєднуються в чотири великих групи: “Абстрактні відношення і форми існування матерії”, “Природа”, “Людина”, “Суспільство”, будова яких подібна до ономасіологічної. Семантичний поділ прикметників на ЛСГ і ТГ ґрунтується на розрізненні самостійної (якісні) та опосередкованої (відносні) ознаки. Серед перших важливо, чи “норма” ознаки збігається з певним (переважно верхнім) кінцем умовної шкали (добрий поганий), чи знаходиться посередині (довгий короткий). Прислівники ЛОУМ членуються на означальні (якісні, способу дії, кількісні) та обставинні (просторові, часові, причинові, допустові, модальні). Займенники в межах ЛОУМ утворюють чітку структуру, свого роду “смислову будову мови”, на вертикальній осі якої містяться такі загальні поняття як “істота”, “предмет”, “ознака”, “місце”, “час”, “кількість”, “напрям”, а на горизонтальній “загальне поняття”, “поняття як визначене”, “поняття як невизначене”, “поняття як неіснуюче”. Повну класифікацію усіх виділених в ЛОУМ часнин мови подано в Додатку Д (1-7).

Здійснена класифікація одиниць ЛОУМ виявила лексикографічні некоректності у словникових тлумаченнях цих слів. Певна семантична інформація подається то у формі самостійних значень (Обробка 1. Дія за знач. обробляти; 2. Результат дії за значенням обробляти. Розробка 1. Дія за знач. розробити, розробляти. 2. Результат всебічного вивчення, дослідження якого-небудь питання, якоїсь проблеми.), то в межах одного (Збільшення Дія або її результат за знач. збільшити; Відтворення Дія та її результат за знач. відтворити). Було також виявлено необхідність уніфікації формул тлумачень: березень “Третій календарний місяць року”, квітень “Четвертий місяць календарного року”, вересень “Назва девятого місяця календарного року” тощо.

Основними внутрішньо- та міжгруповими звязками між лексичними угрупованнями ЛОУМ є семантичні категорії полісемії, антонімії, гіпонімії, конверсії та партонімо-холонімії, які виконують системоутворюючу функцію.

Третій розділ ЛОУМ як компресована модель лексичного рівня” присвячено характеристиці 16 виявлених найбільших семантичних полів ЛОУМ: “Природа”, “Людина як фізична істота”, “Діяльність”, “Можливість”, “Людина як психічна істота”, “Людина як розумна істота”, “Інформація”, “Буття”, “Час”, “Відношення”, “Простір”, “Кількість”, “Частина / ціле”, “Оцінка”, “Норма”, “Суспільство”. Кількісний та частиномовний склад полів неоднаковий. Більшість зі СП перетинаються між собою за рахунок спільних сем, що схематично зображено на 16 відповідних малюнках після опису самих полів. Там цифрами позначено площини полів, що перетинаються, і поруч з кожним малюнком під конкретною цифрою наведено лексеми, що можуть належати до обох з полів, (з міркувань компактного розміщення матеріалу вказано не всі, а лише найхарактерніші з них). Представимо це на прикладі СП “Частина/ціле”:



Конкретне поле ЛОУМ може перетинатися в середньому з вісьмома іншими полями (найменше пятьма, найбільше одинадцятьма). Деякі групи слів лежать на перетині трьох і більше СП, це, наприклад, дієслівне підполе володіння, іменники на позначення керівної діяльності, іменники на позначення доби і її частин.

Також отримано результати порівняння десяти синоптичних схем: ідеографічних словників різних мов, таких як англійської П. Роже, німецької Р. Халліґа і В. фон Вартбурґа, Ф. Дорнзайфа, іспанської Х. Касареса, М. Молінер, чеської Ї. Галлера, польської А. Марковського, російської В. Морковкіна і О. Баранова, а також теоретичної розробки української лінгвістки Ж. Соколовської. Визначено їх спільну частину на різних рівнях ієрархії це СП людини, її тіла, мисленнєвих характеристик і розуму, її роботи, особистісних стосунків і ставлення, соціальних інституцій та службовців, живої і неживої природи, загальних категорій, таких як час, простір, існування, кількість, відношення та деякі інші.

Після зіставлення семантичних полів ЛОУМ з отриманою схемою виявлено, що вони корелюють. У ЛОУМ наявна лексика всіх найважливіших сфер дійсності: від живої й неживої природи до слів на позначення абстрактних категорій часу і норми. Найповніше в ЛОУМ представлена лексика на позначення діяльності (креативна, інтелектуальна, керівна діяльність, діяльність використання, володіння, спроби, впливу на обєкт, поміщання, переміщення, перцепції), професій, зокрема керівних (керівник, голова2, директор, начальник, президент), робочого процесу (стадія, етап, метод, спосіб, технологія, прийом, режим), грошей та фінансових операцій (гроші, карбованець, ціна, ставка, пенсія, борг, внесок, рахунок, розрахунок) та ін. Серед найменувань перцепції в ЛОУМ ввійшли тільки зорові (зір, око, бачити) і слухові (звук, чути). Цікаво, що в СП “Людина як психічна істота”, представленому здебільшого найзагальнішими лексемами (свідомість, характер1, поведінка, відповідальність, честь, бажання, намір, зусилля; відчувати, дивитися, бачити, слухати, чути, любити, боятися), ввійшли прикметники “особливості характеруру і вдачі” майже винятково з позитивною оцінкою: культурний, моральний, добрий1, хороший2, поганий2, вдячний, відповідальний, серйозний; у сфері прикментиків “емоційного станупоряд з трьома позитивними (щасливий, радий, правий) є тільки один негативний (винний), подібно і в іменниках “почуття”: на п'ять позитивних (любов, щастя, радість, задоволення, спокій) наявні лише два негативних (страх, жаль).

Незважаючи на певні особливості складу ЛОУМ, зокрема невелику кількість лексем на позначення рослин, тварин, одягу, їжі, кольорів, список слів, відібраний нами на основі критеріїв частотності та функціональної широти, в основному покриває усі найважливіші сфери дійсності. Цей факт слугує доказом правильності добору одиниць в ЛОУМ і дає підстави вважати її компресованою моделлю лексичного рівня української мови.

У Висновках дисертації подається узагальнення теоретичних та практичних результатів роботи, наведені рекомендації щодо їх використання.

Отримані кількісні та якісні характеристики сприяють глибшому розумінню лексико-семантичних явищ у системі, якою є лексика української мови. Світовий досвід створення компресованих словників показує, що найобєктивнішими критеріями відбору слів до них є частотність та функціонально-стилістична широта. Основний результат дисертації створення методики виділення ЛОУМ, що базується саме на цих принципах, та практичне виділення із континууму лексики української мови лексичної основи, що становить 1386 одиниць. Фактами, що свідчать про правильність виділення ЛОУМ, можна назвати:

  • загальний розмір корпусу текстів, на базі якого відібрано ЛОУМ, що становить 1 700 000 слововживань, і це дає підстави розглядати його як репрезентативний;
  • представленість у корпусі текстів для ЛОУМ усіх пяти основних функціональних стилів: розмовно-побутового, публіцистичного, художнього, наукового і офіційно-ділового;
  • узгоджений підхід до укладання ЧС пяти функціональних стилів (одиниця підрахунку, величина вибірки, принципи лематизації), що дає підстави вважати порівняння їхніх результатів правомірним;
  • схожість поведінки залежностей “ранґчастота” ЧС пяти функціональних стилів з аналогічною залежністю Британського національного корпусу (як найавторитетнішого в галузі цього напрямку лінгвістичної науки);
  • співвіднесеність основних частотних характеристик (кількості різних слів та словоформ у відповідних словниках, індексів різноманітності, а також індексів винятковості та концентрації тексту і словника) пяти функціональних стилів.


3 000 найчастотніших слів пяти ЧС покривають від 77,97% у публіцистичному до 86,09% тексту у розмовно-побутовому стилі, тому з метою виявлення сумарної частотності лексеми у всіх ЧС порівнювалася саме ця кількість слів.

Основним практичним результатом роботи можна вважати формалізацію порівняння вказаних ЧС за допомогою розробленої компютерної програми, що обчислює загальну частотність кожного слова у пяти ЧС. У вигляді електронних таблиць вона фіксує частотність окремого слова у конкретному словнику, дає можливість сортувати матеріал за спадом або зростанням частот у будь-якому словнику, а також за алфавітом. Програму можна застосовувати для підрахунку частот на базі інших корпусів текстів. Не менш важливим практичним результатом є й укладення ЧС розмовно-побутового, офіційно-ділового і наукового стилів.

Системно-структурна організація складу ЛОУМ має свої особливості на внутрішньолексемному, міжлексемному, внутрішньогруповому та міжгруповому рівнях. Так, 33% слів, що її складають полісемічні; більше половини її одиниць повязані між собою міжлексемними звязками: синонімією 25% від її загальної кількості, гіперо-гіпонімією 10%, конверсією 6,7%, антонімією близько 5%, партонімо-холонімією 5,5% та іншими типами звязків приблизно 2,8%. Полісемія, антонімія, конверсія гіперонімія і партонімо-холонімія також виступають засобами внутрішньогрупового та міжгрупового звязків.

Здійснений аналіз дає можливість стверджувати, що увесь склад ЛОУМ без залишку творить семантичні угруповання різної природи та величини залежно від частиномовної приналежності одиниць: ЛСГ, ТГ, ЛСП, ТП.

Виділені 16 міжчастиномовних угруповань ЛОУМ в основному покривають усі найважливіші сфери дійсності, корелюють із загальною ономасіологічною схемою, отриманою в результаті порівняння синоптичних схем десяти тезаурусів різних мов, а це дає підстави вважати ЛОУМ компресованою моделлю лексичного рівня української мови.

У внутрішній структурі ЛОУМ виявляються різноманітні опозиції, що характеризують і членують її семантичний континуум. Здійснена класифікація одиниць ЛОУМ на лінгвістично релевантні групи лексики та її аналіз має важливе значення: по-перше, вона виявила внутрішню складну організацію ЛОУМ, в результаті чого зясовано високий рівень звязків її лексем, а також дозволила представити її склад у вигляді полів. Такий аналіз складу ЛОУМ дав можливість порівняти його із загальною синоптичною схемою, яку виявлено в результаті зіставлення десяти тезаурусів різних мов. По-друге, така семасіологічна класифікація виявила слова, що потребують ідентичних лексикографічних кваліфікацій і відкрила можливі шляхи вдосконалення їхньої семантизації. По-третє, вона відкрила можливість науково обґрунтувати шляхи доповнення і розширення ЛОУМ.

Результати дослідження можуть бути використані при укладанні тлумачного й ідеографічного словників сучасної української мови, при написанні посібників для вивчення української мови як іноземної, а також для викладання курсів семасіології, прикладної, статистичної, компютерної лігвістики.

Основні результати дисертації опубліковано в таких роботах:

  1. Бук С. Частотний словник розмовно-побутового стилю сучасної української мови // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 11. У 2 частинах / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред) та ін. Част. І. Донецьк: ДонНУ, 2003.350 c. С. 266271.
  2. Бук С. Частотний словник наукового стилю сучасної української мови // Вісник Черкаського університету. Серія філологічні науки. Випуск 44. Черкаси: Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, 2003. С. 9096.
  3. Бук С. Дефінітивний мінімум у тлумачному словнику української мови для іноземців (на матеріалі іменників, які позначають тварин і частини їх тіла) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 30. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. С. 154159.
  4. Бук С. Лексична основа української мови як компресована мовна модель // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Випуск 34. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. С. 289293.
  5. Бук С. Лексичний мінімум: Теоретичні засади і принципи виділення // Вісник: Проблеми української термінології.–– Львів: Національний університет Львівська політехніка.–– 2002.–– №453.–– 554 с.–– С. 474479.
  6. Бук С. Н. Методика виділення ядра лексичного мінімуму української мови // Мова і культура (Науковий щорічний журнал). К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. Вип. VI. Т. 5, Ч. 1. Національні мови в їхній специфіці та взаємодії. С. 2531.
  7. Бук С. Поняття семантизації в сучасній лінгвістиці // Вісник: Проблеми української термінології.–– Львів: Національний університет Львівська політехніка”. 2004. № 503. С. 6366.
  8. Бук С. Проблеми семантичної метамови (Спроба порівняння окремих концепцій) // Проблеми загального мовознавства. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002. С. 1217.
  9. Бук С. Вплив комунікативної лінгвістики на теорію і практику лексикографії // Комунікативна компетентність правників і їх звязки з громадськістю / За заг. ред. Токарської А. С.: Зб. наук. праць. Львів: Львівський інститут внутрішніх справ, 2003. 168 c. С. 115117.
  10. Бук С. Лексичні мінімуми в словянській лексикографічній традиції (на прикладі польської, російської та української практики) // Проблеми словянознавства. Львів, 2004. Випуск 54. С. 204.
  11. Бук С. Представлення дейктичної лексики в компютерному тлумачному словнику-мінімумі української мови // VIVAT ACADEMIA: Матеріали І Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених-філологів. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. 320 с. С. 223225.
    (http://www.ktf.franko.lviv.ua/~vivat/booka.html#138).



Анотація

Бук С. Н Лексична основа української мови: виділення та системно-стуктурна організація. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 — українська мова, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

Дисертацію присвячено лексичній основі української мови (ЛОУМ) та описові внутрішньолексемних, міжлексемних, внутрішньогрупових та міжгрупових звязків між її одиницями. Створено власну методику виділення ЛОУМ (1386 одиниць) за критеріями частотності та функціонально-стилістичної широти, що полягає у порівнянні найбільш уживаної лексики за даними частотних словників розмовно-побутового, художнього, публіцистичного, наукового та офіційно-ділового стилів. Загальний корпус текстів, на основі якого виділено ЛОУМ, становить 1 700 000 слововживань.

Увесь склад ЛОУМ без залишку творить семантичні угруповання різної природи та величини залежно від частиномовної приналежності одиниць. 33% слів, що її складають полісемічні, близько 55,5% її лексем повязані між собою звязками синонімії, антонімії, конверсії, гіпонімії, партонімо-холонімії та ін. 16 семантичних полів, виділених в ЛОУМ, корелюють зі спільною синоптичною схемою ономасіологічних словників різних мов і покривають усі найважливіші сфери дійсності, що дає підстави вважати ЛОУМ компресованою моделлю лексичного рівня.

Ключові слова: лексична основа української мови, частотність слова, корпус текстів, частотний словник, ономасіологічний та семасіологічний підходи до класифікації лексики, лексичне значення слова, тезаурус, парадигматичний клас слів, семантичне поле.


Аннотация

Бук С. Н. Лексическая основа украинского языка: выделение и системно-структурная организация. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 украиский язык, Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2004.

Диссертация посвящена лексической основе украинского языка (ЛОУЯ) и описанию внутрилексемных, межлексемных, внутригрупповых и межгрупповых связей ее единиц. Создана методика выделения ЛОУЯ (1386 единиц), в основе которой лежат критерии частотности и стилистической распроспраненности, сущность которой состоит в сравнении наиболее активной лексики по данным частотных словарей разговорного, художественного, публицистического, научного и официально-делового стилей. Корпус текстов, на основе которого выделена ЛОУЯ, составляет 1 700 000 словоупотреблений.

Весь состав ЛОУЯ без остатка членится на семантические группировки разной природы и объема в зависимости от частиречной принадлежности единиц. 33% составляющих ее слов полисемичны, около 55,5% связаны между собой связями синонимии, антонимии, конверсии, гипонимии, партонимо-холонимии и др. 16 семантических полей, выделенных в ЛОУЯ, соотносятся с общей синоптической схемой ономасиологических словарей разных языков и покрывают все важнейшие сферы действительности, что дает основания рассматривать ЛОУЯ как компрессированную модель лексического уровня.

Ключевые слова: лексическая основа украинского языка, частотность слова, корпус текстов, частотный словарь, ономасиологический и семасиологический подходы к классификации лексики, лексическое значенне слова, тезаурус, парадигматический класс слов, семантическое поле.


Страница: 1  Страница: 2 

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины