Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Малі комічні форми в західноєвропейських літературах високого Середньовіччя і Ренесансу 2006 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.05 / О.В. Сидоренко; НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2006. — 20 с. — укp.
Аннотация: Здійснено порівняльний аналіз жанрів міської "низової" літератури комічного спрямування високого Середньовіччя та Відродження, зокрема французьких фабліо, німецьких шванків та англійських джестів. Прослідковано передумови становлення даного різновиду літератури, а також його жанрову генеалогію. Досліджено типологічні збіги та відмінності на тематологічному, генологічному, жанрологічному рівнях. Виявлено спільні тематичні детермінанти, а також національно детерміновані мотиви і топоси, проаналізовано такі провідні жанротворчі атрибути, як структура та семантика заголовків, сюжетні алгоритми, композиція. З'ясовано природу сміхового поля досліджуваних жанрових моделей, виокремлено її провідні конституенти та механізми творення комічного ефекту. Визначено характер кореляції жанрової ідеології розглянутих національних моделей з інтелектуально-духовними запитами та естетичними смаками її потенційної читацької аудиторії.

Текст работы:

Національна академія наук України

Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка




СИДОРЕНКО ОКСАНА ВАСИЛІВНА



УДК: 82 22 (4-15) “13/15”



МАЛІ КОМІЧНІ ФОРМИ В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ЛІТЕРАТУРАХ ВИСОКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І РЕНЕСАНСУ




10.01.05 порівняльне літературознавство





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук










КИЇВ 2006


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України, м. Запоріжжя.


Науковий керівник:      доктор філологічних наук, професор

                              ТОРКУТ Наталія Миколаївна,

Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”,

завідувач кафедри зарубіжної літератури.


Офіційні опоненти:        доктор філологічних наук, професор

                              НЯМЦУ Анатолій Євгенович,

                              Чернівецький національний університет

                              імені Юрія Федьковича,

                              завідувач кафедри словянської філології

                              та порівняльного літературознавства;


   кандидат філологічних наук

       РЯЗАНЦЕВА Тетяна Миколаївна,

       Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України,

       старший науковий співробітник відділу компаративістики.


Провідна установа:   Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Львів.


Захист відбудеться “ 13 ” березня 2006 року о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).


Автореферат розісланий “ 10 “ лютого 2006 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                               Г.М.НОГА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


На літературній карті високого Середньовіччя та Відродження чітко простежується співіснування двох різнохарактерних типів літератури аристократично-елітарного та демократичного. Кожен із цих типів має чітко визначений функціональний статус, доволі рельєфні обриси жанрово-стильової палітри і наперед задану проблемно-тематичну орієнтацію, а також власного реципієнта, чиї читацькі очікування детермінують і вибір певних наративних стратегій, й ідейно-художні пріоритети. Правомірно вести мову про наявність в інтелектуально-духовному універсумі XIIІXVI ст. двох субкультур “високої” та “низової”.

Перша субкультура, розвиток якої з плином часу все більше був зумовлений не тільки й не стільки зрушеннями у сфері соціально-економічній, скільки змінами у царині інтелектуально-духовній (знайомством з античністю, появою гуманістичної ідеології, Великими географічними відкриттями, коперніканським переворотом та ін.), демонструє відкритість новаціям, високий ступінь художньої динаміки. Друга ж спрямовується головним чином на актуалізацію онтологічних аспектів і зберігає більш стійкі звязки з традицією, оскільки орієнтується на світоглядні стереотипи й естетичні уявлення пересічного реципієнта, що за своєю природою були більш консервативними, ніж мисленнєвий континуум аристократичних верств та інтелектуальної еліти. Тож цілком природно, що в художньому просторі “високої” літератури відчутніше проступають риси нового ренесансного типу культури, а в “низовій” літературі значно довше зберігається велика питома вага середньовічних традицій, відчувається більша ціннісно-ментальна укоріненість у середньовічній цивілізації.

У науковому дискурсі сучасного ренесансознавства протягом останнього десятиліття все відчутніше проступає тенденція розглядати епоху Відродження як історико-культурний період середньовічної цивілізації, в межах якого співіснували, вступали в діалог і активно взаємодіяли різноякісні за своєю світоглядно-аксіологічною орієнтацією, духовними цінностями та естетичними уявленнями культурні потоки середньовічний та ренесансний. Ще у 70-ті роки ХХ ст. Р.Хлодовський наголосив на доцільності розмежовування таких понять, як “Ренесанс” (доба Відродження) і “ренесанс” (ідеологічно-змістовний стиль), що відкрило перспективу створення стереоскопічної візії літератури Відродження. Згідно з цією візією, остання включає не лише творчість власне ренесансних митців, а й тих письменників, чий стиль мислення залишався середньовічним або навіть був відверто антиренесансним.

Дослідницьке поле дисертації сформоване з урахуванням вищевикладених позицій. Крім того, ідеологічно-художня негомогенність літературного масиву доби Відродження, неодночасність появи й розквіту ренесансних тенденцій у культурі різних європейських країн дають підстави розглядати несинхронні за піком своєї популярності, але типологічно подібні літературні явища (жанри низової комічної літератури: французькі фабліо, німецькі шванки й англійські джести) як споріднені художні феномени, історичний простір функціонування яких охоплював два історико-культурні періоди середньовічної цивілізації високе Середньовіччя та Відродження.

Ґрунтовний аналіз особливостей поетики заявлених різнонаціональних жанрових моделей доцільно проводити в контексті тієї регіональної художньої системи, яку утворює народна “низова” література. У свою чергу, вивчення того чи іншого літературного явища в контексті певної художньої системи передбачає залучення порівняльно-типологічного аналізу, націленого на виявлення як типологічних збігів, так і контактно-генетичних звязків. Такий підхід дозволяє виявити не лише спільний поетико-жанрологічний канон “низової” літератури, а й типологічні відмінності, що детерміновані специфікою етнокультурної ментальності та особливостями історичного розвитку певної національної літературної традиції.

Здійсненню компаративного дослідження, націленого на формування чітких уявлень про подібність і самобутність різних національних малих комічних форм “низової” літератури високого Середньовіччя та Відродження, сприяє наявність фундаментальної наукової бази. До її створення долучилися і культурологи (Й.Гейзінґа, А.Гуревич, В.Даркевич), що вивчали специфіку світоглядних стереотипів та естетичних уявлень тогочасся, й історики та теоретики літератури (М.Бахтін, Д.Лихачов, У.Кіблер, М.Шенк, Е.Штраснер, А.Михайлов, Є.Мелетинський, Б.Пурішев, Д.Наливайко, М.Реутін, Б.Криса, Г.Нога та ін.), зусиллями яких реконструйовано загальну візію розвитку національних літератур і чиї жанрологічні розвідки сприяють глибшому розумінню поетики окремих жанрів.

Попри відчутне останнім часом підвищення інтересу до “низової” субкультури в цілому та до окремих жанрів середньовічної й ренесансної літератури зокрема, все ще залишається чимало невисвітлених питань, повязаних зі специфікою культурного діалогу, що розгортався як у межах однієї національної традиції (тобто між елітарною та “низовою” літературами, між різними жанровими модифікаціями в межах єдиної жанрової парадигми та ін.), так і у спільному європейському інтелектуально-духовному просторі (тобто між різними національними культурами). На сьогодні ні у зарубіжному, ні у вітчизняному літературознавстві ще немає цілісного і системного компаративного дослідження “низової” літератури.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена насамперед потребою розширити й узагальнити відомості про західноєвропейську міську “низову” літературу комічного спрямування, а також необхідністю виявлення і комплексного висвітлення типологічних збігів та відмінностей між різнонаціональними жанровими модифікаціями народної комічної літератури.

Звязок роботи з науковими програмами, планами і темами полягає в тому, що дане дисертаційне дослідження презентує один із провідних напрямків наукової діяльності лабораторії ренесансних студій, яка є спільним проектом Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України та Запорізького національного університету. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної теми “Культурна модель у художньому тексті” (реєстраційний номер 0103U000727). Тема роботи затверджена на засіданні Бюро Наукової ради НАН України з проблеми “Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (протокол № 4 від 22 грудня 2005 року).

Мета дисертації полягає у зясуванні типологічних збігів та відмінностей, що спостерігаються між національними жанровими різновидами “низової” літератури високого Середньовіччя та Відродження, а також у виявленні соціокультурних та власне художньо-естетичних чинників, що зумовили їх спільність і своєрідність.

Досягнення поставленої мети передбачає розвязання ряду завдань:

  • окреслити комплекс онтологічних і гносеологічних чинників, що сприяли становленню західноєвропейської регіональної художньої системи високого Середньовіччя, в лоні якої сформувалася “низова” література;
  • висвітлити жанрову генеалогію міської “низової” літератури, виявляючи при цьому генетичну спорідненість французьких фабліо, німецьких шванків і англійських джестів;
  • розглянути у зіставному аспекті проблемно-тематичний спектр національних варіантів “низової” літератури;
  • проаналізувати жанрову структуру фабліо, шванків і джестів та виявити їх провідні жанротворчі атрибути;
  • у процесі порівняльно-типологічного дослідження виокремити коло найпопулярніших сюжетних алгоритмів, що реалізуються у різних жанрових моделях “низової” літератури;
  • зясувати природу сміхової стихії у фабліо, шванках і джестах, виокремлюючи її провідні конституенти;
  • дослідити механізми творення комічного ефекту в міській “низовій” літературі та виявити специфіку їхньої кореляції з інтелектуально-духовними запитами й естетичними смаками тогочасного читацького загалу;
  • послуговуючись дослідницькими стратегіями “нового історизму”, зясувати специфіку жанрової ідеології та соціокультурні функції різнонаціональних жанрових модифікацій міської “низової” літератури комічного спрямування.

Обєктом цього дисертаційного дослідження постають типологічні спільності, збіги та відмінності французьких фабліо, німецьких шванків і англійських джестів на тематологічному, жанрологічному рівнях, а також на рівні творення сміхової стихії.

Предметом безпосереднього компаративного аналізу є художні тексти (французькі фабліо, німецькі шванки та англійські джести), які розглядаються під жанрологічним кутом зору і аналізуються на тлі широкого соціокультурного контексту високого Середньовіччя та Відродження.

Теоретико-методологічною базою дисертаційного дослідження слугують фундаментальні праці українських та зарубіжних медієвістів і ренесансознавців (Й.Гейзінґа, М.Бахтін, Д.Лихачов, А.Гуревич, Ж.Ле Гофф, Д.Наливайко, М.Ігнатенко, Є.Мелетинський, А.Михайлов та ін.). Дослідницька методологія ґрунтується передусім на порівняльно-типологічному методі сучасної компаративістики (Д.Дюришин, Б.Реїзов, І.Неупокоєва, Д.Наливайко, Г.Вервес, Р.Громяк, А.Нямцу та ін.), а також на засадах системно-цілісного аналізу (А.Уємов, А.Аверянов, К.Муазан), структуралізму (В.Пропп, М.Дж.Шенк) та використанні аналітичних стратегій “нового історизму” (С.Ґрінблатт, К.Галахер, Л.Монроз, Г.Вайт та ін.). Останні дозволяють реконструювати соціокультурне поле функціонування “низової” літератури, зануритися у культурний контекст тієї епохи, а також прослідкувати ту соціокультурну функцію “стримування” (constraint) або “стимулювання” (mobility), яку виконувала “низова” література по відношенню до культурних кордонів.

Наукова новизна даної дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше у дослідницькому просторі вітчизняного літературознавства здійснюється порівняльно-типологічний аналіз різнонаціональних жанрів міської “низової” літератури ХІІ-ХVI ст.: французьких фабліо, німецьких шванків і англійських джестів, які утворюють один типологічний ряд західноєвропейської регіональної культурної спільності. На сторінках роботи запропоновано цілісну візію генезису західноєвропейської міської “низової” літератури комічного спрямування і окреслено комплекс онтологічних та гносеологічних чинників, що сприяли її становленню. У процесі порівняльно-типологічного дослідження поетики фабліо, шванків і джестів вперше виявлено спільні проблемно-тематичні коди, сюжетні алгоритми та конституенти сміхового поля, а також зясовано характер кореляції жанрової ідеології кожної з досліджуваних національних моделей з інтелектуально-духовними запитами та естетичними смаками її потенційної читацької аудиторії.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати і висновки, які увиразнюють загальну картину функціонування західно-європейської “низової” літератури в рамках єдиної регіональної системи, можуть бути використані при підготовці лекційних курсів з історії зарубіжної літератури, у розробці спецкурсів з теорії порівняльного літературознавства та підготовці навчально-методичної літератури.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Отримані результати, теоретичні положення і висновки сформульовані безпосередньо автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення були представлені у доповідях на чотирнадцяти конференціях, у тому числі на пяти міжнародних наукових конференціях: “Україна наукова2003” (Дніпропетровськ Одеса Львів, червень 2003 р.), “Мова і культура” (Київ, червень 2003 р.), “Проблеми жанру, стилю, літературного напряму” (Запоріжжя, жовтень 2003 р.