Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Мікротопонімія Західного Поділля 2004 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Н.І. Лісняк; Ужгород. нац. ун-т. — Ужгород, 2004. — 20 с. — укp.
Аннотация: З використанням 5 000 мікротопонімів досліджено мікротопонімію Західного Поділля. Проведено комплексний лінгвістичний аналіз матеріалу, зібраного завдяки експедиціям та шляхом анкетування респондентів. Здійснено класифікацію мікротопонімів, яка грунтується на детальному вивченні семантики їх твірної бази. Досліджено їх структуру, виявлено дериваційні особливості, зокрема визначено моделі, за якими утворено мікротопоніми досліджуваного регіону, з'ясовано їх регулярність. Укладено словник мікротопонімів Західного Поділля.

Текст работы:

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ





ЛІСНЯК Наталія Іванівна



УДК 808.3.311







Мікротопонімія Західного Поділля




Спеціальність 10.02.01 українська мова






АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук







Ужгород 2004

Дисертацією є рукопис.


Роботу виконано на кафедрі словацької філології Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

ЧУЧКА Павло Павлович,

Ужгородський національний університет,

професор кафедри словацької філології.


Офіційні опоненти:        доктор філологічних наук, професор

ЖЕЛЄЗНЯК Ірина Михайлівна,
Інститут української мови НАН України,

головний науковий співробітник відділу

термінології та ономастики;


кандидат філологічних наук, доцент

ПОЛЯРУШ Тамара Іванівна,

Кіровоградський державний педагогічний університет

ім. В. Винниченка,

доцент кафедри української мови.

Провідна установа Дніпропетровський національний університет,

кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України, м. Дніпропетровськ.


Захист відбудеться 21 травня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 61.051.06 при Ужгородському національному університеті (88017,
м. Ужгород, вул. Університетська, 14).

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ужгородського національного університету (88000 м. Ужгород, вул. Капітульна, 10).

Автореферат розіслано “ __” квітня 2004 р.


Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філологічних наук, професор                                Л. О. Белей

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Мікротопонімія Західного Поділля (далі ЗП) ще не була предметом спеціального лінґвістичного дослідження, а нагальність зібрати і проаналізувати мікротопонімію цього краю зумовлена тим, що цей клас онімів протягом останнього півстоліття зазнав і далі продовжує зазнавати значних змін. Багато мікротопонімів безповоротно і назавжди зникає з людської памяті, хоча майже кожен тісно пов'язаний з історією місцевої людності, в них відображається побут, вірування, творчість народу, простежуються його торговельні, господарські та культурні зв'язки.

Власні назви мікрообєктів входять до складу загальнонаціональної лексики, утворюючи окремий лексичний шар, що підпорядковується законам її розвитку.

Мікротопоніми семантично близькі до загальних назв, проте визначаються меншою граматичною стійкістю, історично мінливіші. Їх специфіка тісно й органічно повязана з різними особливостями іменованих обєктів. Мікротопоніми здебільшого є фактами однієї мови і продуктом творчості одного народу.

Мікротопоніми це назви малих географічних об'єктів, до яких належать іменування природних реалій (боліт, горбів, гір, джерел, долин, шляхів, лугів, пасовищ, полів, ставків, струмків, урочищ, ярів тощо) та іменування рукотворних невеликих об'єктів (вулиць, кутків й частин села, доріг, стежок, криниць, мостів, кладовищ, хуторів).

Мікротопоніми позначають невеликі об'єкти незначної суспільної ваги, мають специфічну деривативну структуру, здебільшого належать до первинних утворень, функціонують порівняно недовго та обслуговують громаду, обмежену територіально.

В Україні відомо небагато праць, присвячених дослідженню мікротопонімів окремих реґіонів. Крім того, вітчизняній мікротопоніміці дотепер бракує чіткого окреслення її меж, потребують розвязання і деякі теоретичні проблеми. У такій ситуації дослідження реґіональної мікротопонімії, зокрема і ЗП, набувають особливої ваги. Вони не тільки збагачують українську ономастику новим матеріалом, але й сприяють поглибленню теоретико-методологічних засад.

Отже, результати дослідження дають можливість виявити специфіку територіальних мікротопонімів, доповнюють висновки інших ономастів щодо реґіональних особливостей української мікротопонімії та є актуальними при подальшому вивченні онімів України.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація реалізує один із напрямів комплексної наукової проблеми "Слов'янська діалектологія та ономастика", яку вже протягом років розробляє кафедра загального і словянського мовознавства, а нині в рамках теми кафедра словацької філології Ужгородського національного університету.

Мета дисертаційного дослідження здійснити лінґвістичний аналіз мікротопонімії Західного Поділля. Досягнення цієї мети передбачає виконання таких конкретних завдань:

  1. зясувати назви малих географічних обєктів на території реґіону в синхронному зрізі;
  2. визначити роль різних розрядів апелятивної та онімної лексики у творенні мікротопонімів;
  3. установити співвідношення апелятивної та онімної лексики, відображеної в основах мікротопонімів;
  4. визначити специфіку творення мікротопонімів реґіону;
  5. дослідити словотвірну структуру мікротопонімів, виявити продуктивність основних словотвірних моделей та відповідних формантів;
  6. укласти словник мікротопонімів ЗП.

Обєктом дослідження є мікротопонімія ЗП. До цього реґіону входить уся Тернопільська область, крім її північних (Кременецького, Лановецького та Шумського) районів, які до 1918 р. адміністративно належали до Волині. ЗП охоплює частину Подільської височини, яку через рівнинну поверхню та значні висоти називають Тернопільським плато. Географи локалізують ЗП між Розтоцько-Опільською географічною областю на заході і Товтровим кряжем на сході.

Предметом дослідження є словотвірна структура та лексико-семантичні особливості лексичної бази сучасних мікротопонімів ЗП.

Джерельна база дослідження становить лексичний матеріал, особисто зібраний експедиційним методом та шляхом анкетування респондентів, обстежено всі сільські кадастри ЗП, окрім тих, у яких здавна живуть етнічні поляки, а також вилучено населені пункти, до яких упродовж 1946-1947 років було переселено українців із Польщі. Внаслідок обстеження території 335 населених пунктів виявлено понад 6000 географічних мікрообєктів, які мають свої власні назви. Опитування респондентів, що проживають на досліджуваній території, велося за “Програмою збирання матеріалів для вивчення топоніміки України” К. Цілуйка.

Методи дослідження. У роботі використовується синхронно-описовий метод, методи лінґвістичного спостереження, а також прийоми класифікації та систематизації. Застосовується статистичний (для кількісної характеристики систематизованих мікротопонімів, їх твірних основ, а також самих об'єктів) та порівняльно-зіставний (при розгляді мікротопонімів різних семантичних груп) прийоми, дистрибутивний та диференційний аналізи. Для визначення мовної належності первинного значення апелятива вживаються прийоми етимологічного аналізу.

Методологічну основу роботи становить діалектична єдність синхронічного та історичного підходів до вивчення мовних явищ, принцип комплексної інтерпретації онімів, що ґрунтується на теоретичних досягненнях ономастики, ономасіології, дериватології, лінґвостилістики та передбачає застосування відповідних методів аналізу конкретних фактів.

Наукова новизна одержаних результатів. Мікротопонімія Західного Поділля спеціально не досліджувалася. Окремі власні географічні назви раніше аналізувалися в працях О. Горбача, Я. Рудницького, С. Панцьо та ін. Сучасну гідронімію ЗП студіював Я. Редьква.

У роботі вперше здійснено комплексне вивчення недосліджуваної мікротопонімії старожитного реґіону України з густою мережею сіл. У науковий обіг уведено і проаналізовано понад 5000 мікротопонімів. У процесі аналізу зібраного матеріалу встановлено семантику твірних основ та визначено структурні моделі мікротопонімів Західного Поділля. Укладено словник, у якому розкрито дотопонімну семантику кожної назви.

Теоретичне значення дослідження. Результати роботи доповнюють і уточнюють загальні закономірності та особливості творення і функціонування українських мікротопонімів. Висновки, сформульовані на основі комплексного аналізу мікротопонімії ЗП, сприятимуть поглибленню теоретико-методологічних засад української ономастики.

Практичне значення одержаних результатів. Зібраний і систематизований фактичний матеріал може бути використаний у лексикографічній практиці. Здобутки дисертації знайдуть застосування у викладанні лексикології, слугуватимуть для проведення спецкурсів і спецсемінарів на філологічних факультетах університетів, стануть основою написання посібників для вищих навчальних закладів.

Особистий внесок автора полягає у зборі, систематизації та аналізі мікротопонімів Західного Поділля.

Апробація дослідження. Положення і висновки дисертації обговорено на ономастичних семінарах та звітних наукових конференціях викладачів, на засіданнях кафедри словянської філології Ужгородського національного університету і кафедри української мови Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (1995-2004 рр.).

Матеріали дослідження висвітлювались у виступах на наукових читаннях, присвячених памяті професора Івана Ковалика (Івано-Франківськ, 1995), Національній науковій конференції, присвяченій 150-річчю від дня народження видатного українського вченого-природодослідника Івана Верхратського (Тернопіль, 1996), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Духовна і науково-педагогічна діяльність І. І. Огієнка в контексті українського національного відродження” (Камянець-Подільський, 1997), ономастичних семінарах “Проблеми ономастичного словотвору”, “Українська ономастика” в Інституті української мови НАН України (Київ, 1997, 1998), “Словянська ономастика” (Ужгород, 1998), “Проблеми словянської ономастики” (Ужгород, 1999), “Slavica ta baltica в ономастиці України” (Київ, 1999), Всеукраїнських Гнатюківських читаннях “Українська мова: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (Тернопіль, 1999), Десятій всеукраїнській ономастичній конференції “Українська ономастика на порозі ІІІ тисячоліття: стан і перспективи розвитку” (Тернопіль, 2003).

Дисертаційні матеріали використовуються в спецкурсі “Топоніміка та мікротопоніміка” для студентів Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 22 друкованих працях, серед них 9 статей опубліковано в наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (230 позицій) та додатків (словника мікротопонімів ЗП, списку населених пунктів). У роботі вміщено 5 таблиць, 6 рисунків. Повний обсяг роботи 173 сторінки. Додатки оформлені окремим томом і займають 217 сторінок.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, характеризується обєкт, визначаються предмет, мета, розкриваються завдання та методи дослідження, наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подаються відомості про апробацію дослідження.

Перший розділ “Мікротопонімія як обєкт наукового дослідження” складається з трьох підрозділів: “Географія та історія Західного Поділля”; “Становлення української мікротопоніміки”; “Діалектні особливості мікротопонімів”.

У першому з них охарактеризовано географічне положення досліджуваного реґіону, оскільки довкілля та суспільно-політичні умови безпосередньо впливали на стан лісів, полів, що спочатку були приватною власністю, потім стали державними, а тепер, внаслідок роздержавлення їх, роздані в оренду фермерським господарствам, пайовикам та приватним особам.

Значні зміни в чисельності і розселенні людності краю настали в роки Другої світової війни та в післявоєнний період. За часів сталінського режиму було винищено чимало українського населення, багато людей депортовано в Сибір. Протягом 1946 1967 рр. на території Західного Поділля припинили своє існування 202 населені пункти внаслідок переселення їх жителів. У післявоєнний період із ідеологічних мотивів понад сто сіл області було перейменовано. В 70-і роки хутори оголосили “неперспективними” селами. Усе це порушило історично сформований онімний пласт обсервованого реґіону.

У другому підрозділі охарактеризовано здобутки дослідження мікротопонімії та визначено найважливіші проблеми, які стоять перед нею.

Зачинателем української топономастики справедливо вважається М. Кордуба, який уперше в Україні зробив висновок про час виникнення окремих поселень. Учений закликав збирати місцеві назви, доводив наукову вагомість топонімного матеріалу, регулярно друкував топонімічний питальник. Він уперше в Україні здійснив структурно-семантичну класифікацію місцевих назв, розкрив походження ряду назв населених пунктів.

На зламі ХІХ-ХХ століть географічні найменування України були обєктом постійної уваги М. Максимовича, І. Філевича, М. Сумцова, І. Франка та ін. У газетах та журналах 20-30 років ХХ століття зявляються статті, присвячені окремим топонімним назвам, їх етимології.

Наука про географічні назви інтенсивно розвивається в середині ХХ ст. Головним завданням ономастів тоді вважалося вивчення етимологічного складу топонімії України. Позитивну роль у розвитку топонімічних досліджень відіграла праця
К. Цілуйка “Топоніміка Полтавщини як джерело історії краю”, у якій автор прагнув встановити співвідношення словянських і несловянських географічних назв цієї території, показати спільні та відмінні риси двох видів найменувань. Аналіз топонімії інших реґіонів України пропонують Д. Бучко, К. Галас, Ю. Карпенко, В. Лобода, О. Мельничук, Т. Поляруш, Є. Посацька-Черняхівська, Г. Шило та інші мовознавці.При інституті мовознавства ім. О. Потебні АН УРСР у 1960 р. створюється Ономастична комісія. За редакцією К. Цілуйка видаються “Повідомлення Української ономастичної комісії”, які інформують наукову громадськість про роботу вітчизняних ономастів.

Плідний науковий доробок київських топонімістів: А. Білецького, І. Желєзняк, В. Лободи, Л. Масенко, В. Німчука, О. Стрижака та ін. Вони досліджують топонімію різних реґіонів України в