Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Українське низове бароко: поетика стилю і жанру 2001 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.01 / Г.Г. Пехник; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Львів, 2001. — 19 с. — укp.
Аннотация: Досліджено школярську гумористику XVII - XVIII ст. як явище українського низового бароко. Шляхом комплексного вивчення поетичної та риторичної теорії та літератури українського бароко теоретично визначено історико-літературне наповнення поняття "українське низове бароко". Вивчено жанрово-стильову специфіку нижнього стильового рівня барокової літератури. З'ясовано його місце у бароковій художній системі зокрема та в національному літературному процесі загалом. Методологічною основою дослідження було творче поєднання структурального, порівняльно-історичного, психологічного методів, естетико-функціональних підходів і герменевтики тексту.

Текст работы:

Львівський національний університет імені Івана Франка





Пехник галина григорівна


УДК 821. 161. 2'04 - 2.09 (091)




Українське низове бароко:

поетика стилю і жанру



10.01.01 українська література




автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук






Львів 2001Дисертацією є рукопис


Робота виконана на кафедрі української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти та науки України


Науковий керівник:        доктор філологічних наук Криса Богдана Семенівна,  Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка        


Офіційні опоненти:        доктор філологічних наук Радишевський Ростислав Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,  завідувач кафедри полоністики        

        кандидат філологічних наук Трофимук Мирослав Степанович, Львівська Богословська академія, директор Інституту неолатиністики        


Провідна установа:        Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра історії української літератури        


Захист відбудеться " 22 " травня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.06 з філологічних наук при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.


З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, вул. Драгоманова, 5).


Автореферат розісланий " 20 " квітня 2001 р.


Учений секретар  спеціалізованої вченої ради        Терлак З.М.        

загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Погляд на школярську гумористику XVII XVIII ст. як на явище українського низового бароко значно розширює літературознавчі обрії цієї проблеми. Однак нерозробленість понятійно-термінологічної бази та брак теоретичного підгрунтя певним чином стримують хід дослідження. Особливо помітною є розмитість самого поняття "низове бароко", невизначеність його хронологічних меж, жанрової структури, національної природи, місця і ролі у художній системі бароко та національному літературному процесі. Це зумовлює актуальність теми дослідження.

Мета дисертації вивчити явище українського низового бароко з погляду літературної теорії і практики XVII XVIII ст., зосередивши увагу на його жанрово-стильових особливостях. Досягнення цієї мети передбачає реалізацію низки дослідницьких завдань:

  • проаналізувати та систематизувати досвід українського літературознавства в дослідженні явищ українського низового бароко, виявляючи найменш вивчені його аспекти;
  • з'ясувати поняття низового стильового рівня літератури загалом та українського низового бароко зокрема;
  • визначити координати українського низового бароко в загальному літературному процесі та його проекцію на бурлескно-травестійну літературу XIX cт.;
  • охарактеризувати особливості жанрової системи українського низового бароко, детальніше зупиняючись на жанрі різдвяних і великодніх гумористичних орацій та жанрових різновидах барокової травестії.

Об'єктом дослідження є різдвяні й великодні гумористичні орації і травестії, а також барокові пародії на жанри духовної та церковної літератури (духовні вірші та пісні, синаксари, ірмоси, тропарі, кондаки), на судові акти, думи, обрядовий фольклор; застільні ("пияцькі", "корчемні") пісні, зразки сороміцької любовної лірики, декламації, інтермедії та вертепна драма. До уваги беруться різні форми фіксації цих творів записи у рукописних збірниках XVII XVIII ст., стародруки та фольклорні записи пізнішого часу.

Методологічна основа дисертації. Особливості українського низового бароко та обраний ракурс дослідження вимагають застосування цілого комплексу підходів: філологічного, структурального, герменевтичного, ідей рецептивної естетики та неориторики. Для з'ясування типологічних рис українського низового бароко використано елементи порівняльно-історичного, культурно-історичного та психологічного методів.

Наукова новизна дисертації полягає у комплексному пiдходi до явищ українського низового бароко, на підставі чого подано теоретичне окреслення та історико-літературне наповнення поняття "українське низове бароко"; охарактеризовано жанрово-стильову специфіку нижнього стильового рівня і визначено його координати в художній системі барокової літератури; спростовано ряд стереотипних уявлень про школярську гумористику XVII XVIII ст.

Теоретичне і практичне значення роботи. Положення й висновки дисертації можуть бути використані як підгрунтя для подальших досліджень українського низового бароко чи врахованi при осмисленні загального iсторико-лiтературного процесу. Їх застосування можливе при читанні курсiв лекцiй з iсторiї та теорiї лiтератури, спецкурсiв на теми лiтератури XVII XVIII ст., а також для написання пiдручникiв з літератури. Практичним наслідком комплексного вивчення школярської гумористики XVII XVIII ст. може стати підготовка наукового видання творів українського низового бароко, яке могло б суттєво доповнити усталену в українському літературознавстві картину низових жанрів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі української лiтератури iмені академіка Михайла Возняка Львiвського національного унiверситету iмені Iвана Франка й узгоджена з її науковими планами та програмами.

Апробацiя результатiв дисертацiї проводилася в публiкацiях у наукових збiрниках та у виступах на таких наукових зібраннях: 1) Студентська наукова конференція "Києво-Могилянська академія в історії України", присвячена 380-літтю від заснування Києво-Могилянської академії (Київ, 1995); 2) Міжвузівська наукова конференція "Критерії естетичної вартості художнього тексту" (Львів, 1996); 3) Міжнародна наукова конференція "Українська філологія: школи, постаті, проблеми", присвячена 150-річчю заснування кафедри української словесності у Львівському університеті (Львів, 23 25 жовтня 1998 р.); 4) Мiжнародна славістична конференція, присвячена пам'яті проф. К.Трофимовича (Львiв, 1998); 5) Звітна наукова конференція Львівського державного університету за 1998 рік (Львів, 1999); 6) Міжвузівська молодіжна наукова конференція "Гра як спосіб існування культури" (Київ, 1999); 7) Звітна наукова конференція Наукового товариства імені Т.Шевченка за 1999 рік (Львів, 2000).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури (240 позицій). Виклад роботи займає 172 сторінки (з них 150 основного тексту).


Основний зміст дисертації

У Вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, її наукову новизну, сформульовано мету й завдання роботи, вказано на зв'язок дисертації з науковими програмами і планами кафедри, подано рекомендації щодо практичного застосування одержаних результатів.

У першому розділі "Українське низове бароко як об'єкт літературознавчих досліджень" розглядаються питання літературознавчої рецепції явищ українського низового бароко, простежується еволюція поглядів на цю творчість і виявляються її найменш вивчені аспекти. З огляду на існування значного масиву літературознавчих праць, які більшою чи меншою мірою торкаються питань українського низового бароко, виникає потреба детально проаналізувати та верифікувати їх згідно з сучасними вимогами літературознавчої науки. Покладений в основу розділу хронологічний принцип подачі матеріалу виявляє тяглість і динаміку студій, а також формування літературознавчого образу явища.

1.1. Історія вивчення школярської гумористики XVII XVIII ст. За більш як півторастолітню історію дослідження у літературознавчій рецепції явищ українського низового бароко відбулися закономірні зміни, пов'язані зі становленням і розвитком літературознавчої науки, у процесі чого формувалася та ускладнювалася понятійно-термінологічна база, нагромаджувалися та урізноманітнювалися методологічні підходи й дослідницькі стратегії, поглиблювався та деталізувався предмет дослідження.

Першу хвилю зацікавлення школярською гумористикою XVII XVIII ст. зумовила значна популярність бурлескно-травестійного віршування серед авторів першої половини XIX ст., які були добре обізнані з різдвяними й великодніми гумористичними віршами попередньої літературної епохи та стали їх першими пошанувальниками і збирачами. Згодом збирання та публікація школярської гумористики відбувалися під знаком романтичних зацікавлень фольклором та історичною старовиною. На сторінках "Основи", "Киевской старины", "Житя і слова" стараннями В.Коховського, В.Науменка, О.Левицького, С.Пономарьова, М.Драгоманова, П.Житецького, І.Франка та інших постійно друкуються і порівнюються різні варіанти віршів, обговорюються дискусійні погляди на цю групу творів, окреслюється коло найперших дослідницьких завдань з'ясування проблем естетичної і культурно-історичної вартості явища. Характерною для цього етапу є нез'ясованість жанрово-видової природи гумористичних віршів, внаслідок чого чимала їх частина збереглася у записах народної словесності Я.Головацького, П.Чубинського, Д.Яворницького, Б.Грінченка, В.Гнатюка.

Наприкінці XIX ст. інтуїтивні здогади й гіпотези підкріплюються емпіричними спостереженнями. Змінюється характер публікації творів школярської гумористики замість коментарів культурологічного чи етнографічного типу щораз більше ваги надається текстологічному аналізу, як це маємо в працях В.Перетца, М.Возняка, І.Свєнціцького, В.Адріанової-Перетц та ін. На цьому етапі дослідження школярської гумористики ведуться з небувалим розмахом як окремими науковцями, так і цілими колективами дослідників ("Семинарием русской филологии" і "Товариством дослідників української історії, письменства й мови" В.Перетца, комісією з історії давнього українського письменства при Історично-філологічному відділі ВУАН та при НТШ).

Методологічні шукання першої третини XX ст. зумовили розмаїття поглядів на явища українського низового бароко та неоднозначність його потрактувань в історіографічних працях Б.Лепкого, С.Єфремова, В.Коряка, А.Шамрая та ін. Увага літературознавців прикута переважно до проблем окремих низових жанрів (різдвяних і великодніх орацій і травестій, інтермедій, пародій), їх змістових та стильових характеристик. Найгрунтовнішим на той час синтетичним оглядом літературних фактів, що стосуються українського низового бароко, є монографія М.Возняка "Початки української комедії".

На перешкоді подальших досліджень українського низового бароко стали масштабні репресії проти українських медієвістів та заборони медієвістики в 1930 1950 рр., негативним наслідком яких було вилучення з бібліотек, знищення або конфіскація до спецвідділів праць репресованих науковців, неможливість об'єктивних студій в рамках офіційної ідеології.

1.2. Сучасна парадигма дослідження українського низового бароко. Погляд Д.Чижевського на історію української літератури через призму зміни стилів значною мірою визначає сучасну парадигму дослідження української барокової спадщини, хоча його міркування про мову та стиль віршів-травестій XVII XVIII ст. стали однією з дискусійних тез. Свій вагомий внесок у дослідження школярської гумористики XVII XVIII ст. зробили О.Білецький, Л.Махновець, А.Нудьга, М.Грицай, В.Крекотень, О.Мишанич, М.Сулима. Дослідження стилю та жанру в поетичній та риторичній теорії XVII XVIII ст. провадили Д.Наливайко, Г.Сивокінь, В.Маслюк. Протягом останніх десятиліть увага до явищ українського низового бароко загострюється у контексті нових підходів герменевтики тексту, рецептивної поетики тощо, як це спостерігаємо в дослідженнях Б.Криси, О.Гнатюк, М.Шевчук, Г.Ноги.

Питання стилю завжди були своєрідним стрижнем, довкола якого повсякчас оберталося дослідження явищ українського низового бароко: цей стиль викликав зацікавлення літераторів першої половини XIX ст.; його гумористична природа, стильові риси окремих низових жанрів були предметом дискусій серед літературознавців кінця XIX першої третини XX ст.; розуміння місця і значення цього стилю в національному літературному процесі вплинуло на сучасний літературознавчий образ низового рівня літератури XVII XVIII ст. Очевидною є потреба шляхом аналізу і синтезу дотеперішніх уявлень про жанрово-стильову природу українського низового бароко створити теоретичне підгрунтя для його історико-літературних досліджень та всебічно охарактеризувати його в термінах і поняттях сучасного літературознавства.

Історико-літературний погляд на явища українського низового бароко пов'язаний з їх релятивним баченням чи то стосовно "Енеїди" І.Котляревського, чи стосовно власне барокової літератури. З огляду на це сформувалося два різні образи українського низового бароко: "позитивний", пов'язаний з його конструктивною для нового етапу літератури роллю, та "негативний" з акцентом на деструктивності щодо барокової художньої системи. На сучасному етапі варто подати такий літературознавчий образ українського низового бароко, який грунтується на перегляді усталених стереотипів відповідно до сучасних фактичних, теоретичних і методологічних параметрів.

Другий розділ "Типологія українського низового бароко" спрямований на з'ясування типологічних рис досліджуваного явища шляхом окреслення поняття низового стильового рівня літератури бароко; дослідження його своєрідності та його відповідності основним законам барокової естетики й поетики; визначення координат українського низового бароко в тогочасному літературному процесі та його літературні перспективи.

2.1. Поняття низового стильового рівня літератури. Поняття вертикальної організації літератури існує в українському літературознавстві віддавна, хоча й не окреслене термінологічно. Традиційним є погляд, що поділ літератури по вертикалі зумовлений соціологічно достосованістю до потреб різних суспільних прошарків. З іншого боку, були спроби умотивувати вертикальне структурування літератури не так зовнішніми, як внутрішніми (суто літературними) чинниками.

У пошуках термінологічного визначення і теоретичного обгрунтування стилю низового бароко продуктивною виявляється ідея застосувати т.зв. "теорію трьох стилів". На підставі дослідження цієї стильової теорії на діахронному й синхронному зрізах спростовується поширений літературознавчи