Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Юридична термінологія української мови: історія становлення і функціонування 2004 года.
Источник: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / М.Б. Вербенєц; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т філології. — К., 2004. — 20 с. — укp.
Аннотация: Проведено комплексний типологічний аналіз юридичної терміносистеми української мови у контексті термінотворчих процесів сучасного світу, зокрема в польській мові. Досліджено шляхи становлення та розвитку національної юридичної термінології, її системні параметри, словотвірні особливості та потенціал, проаналізовано сучасні методи й типові моделі термінотворення та продуктивні лексико-семантичні процеси у даній сфері. Аргументовано взаємозалежність екстра- й інтралінгвальних факторів у формуванні особливостей терміносистеми національної мови в контексті розвитку субмови права інших народів. Вперше в науковий обіг введено фактологію з історії становлення української юридичної термінології, зокрема польсько-литовської доби. Розроблено принципи та методи укладання словника юридичної термінології філологічного типу, що відповідає сучасним комунікативним потребам.

Текст работы:

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ








Вербенєц Мая Боґуміла





УДК 811.161.2:340.113






ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ:
ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ











Спеціальність 10.02.01 українська мова








Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук








КИЇВ 2004

Дисертацією є рукопис


Роботу виконано на кафедрі історії української мови Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка



Науковий керівник:        доктор філологічних наук, професор

Шевченко Лариса Іванівна,

Інститут філології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії української мови



Офіційні опоненти:        член-кореспондент НАН України,
доктор філологічних наук, професор

                               Півторак Григорій Петрович,

                               Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України,

                               завідувач відділу загальнославістичної

                               проблематики східнословянських мов;

                               


                               кандидат філологічних наук

                               Туровська Людмила Володимирівна,

                               Інститут української мови НАН України,

науковий співробітник відділу термінології та ономастики



Провідна установа:        Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, кафедра стилістики української мови,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ




Захист  дисертації відбудеться 21 січня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 14, к. 63).




З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12).



Автореферат розіслано 16 грудня  2004 року.






Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                к. філол. н., доц. Гнатюк Л.П.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Інтенсивні трансформаційні процеси кінця XX початку XXІ ст. у Центрально-Східній Європі, безпосереднє сусідство України з європейськими державами та намагання наблизитися до єдиної європейської системи права вимагають відповідних змін у системі чинного законодавства
і в регулюванні правових відносин. Відкрита політика незалежної України сприяє поглибленню культурних, наукових, економічних, політичних та інших звязків. Оскільки регулятивом всіх сфер суспільного життя є право, юридична мова (або правнича), яка їх обслуговує, набуває великого значення.

У звязку з цим виникає потреба впорядкування та унормування, а іноді навіть переструктуризації національної юридичної терміносистеми. У випадку України це питання стоїть досить гостро з огляду на розширення сфери функціонування української мови, що набула статусу державної. Останнім часом все більш перспективним напрямком стає юрислінгвістика нова міждисциплінарна галузь, яка синтезує правознавство і лінгвістику.

Незважаючи на національне відродження у сфері науково-технічної термінології та низку важливих термінознавчих праць ще з ХХ ст. (В.В. Виноградова, Г.О. Винокура, О.О. Реформатського, В.А. Звегінцева, В.М. Лейчика, С.В. Гриньова, Б.М. Головіна, О.В. Суперанської, Ю.Д. Апресяна, В.Г. Гака, В.П. Даниленко, Д.С. Лотте, І.І. Ковалика, А.В. Крижанівської, Т.І. Панько, Т.Р. Кияка, Л.О. Симоненко та ін.), в Україні субмова права вимагає подальших досліджень. Хоча ця терміносистема була предметом системного лінгвістичного опису в працях Я.Ф. Головацького, М.Я. Брицина, В.Й. Горобця, О.А. Сербенської, Я.Н. Падохи, А.Й. Пашука, Ф.Є. Ткача та ін., проте створення загального, нормативного словника сучасної української юридичної лексики залишається справою майбутнього. Наявні, хоча і дуже цінні лексикографічні видання, зосереджуються лише на певній частині юридичної терміносистеми, а не охоплюють загальної картини сучасного розвитку субмови права. Водночас
в українській лексикографії створено окремі словники довідкового типу, проте основні видання це українсько-російські, а частіше російсько-українські словники.

Довготривале функціонування в українському законодавстві й судочинстві не лише української, але й російської мови зумовлює сьогодні поняттєву неузгодженість термінів, що призводить до неточності формулювань. Отже, характерною в наш час, і не лише в Україні,
є оптимізація робіт з аналізу національного різновиду субмови права, яким є мова законодавства (порівняймо, зокрема, з пол. „język prawny”).

На потребу нагального впорядкування україномовного поняттєвого апарату юриспруденції та подальшого дослідження питань юридичної термінології звернули увагу українські мовознавці та юристи: О.А. Сербенська (особливо з погляду історії становлення і функцій субмови права), Г.С. Онуфрієнко і Н.В. Руколянська (словотвір), С.П. Головатий, Ю.Є. Зайцев, та І.Б. Усенко (загальна характеристика мови законодавства), Н.В. Артикуца, Ю.Ф. Прадід (теорія юрислінгвістики), Б.Р. Стецюк (карно-процесуальна лексика), І.М. Гумовська (словотвір
і семантико-функціональні аспекти юридичної терміносистеми), С.П. Кравченко (стиль законодавства), В.М. Демченко та М.І. Леоненко (функціонування юридичної термінології), І.М. Кочан і А.С. Токарська (культура юридичної мови), а також Г.П. Їжакевич, О.Л. Копиленко, В.Я. Радецька, В.П. Сімонок, З.А. Тростюк (різні лінгвістичні характеристики юридичних термінів) та ін.

Звязками юридичної термінології української національної мови з відповідними терміносистемами інших мов дослідники цікавилися значно менше. Варто, проте, згадати кандидатські дисертації, захищені в Україні: І.М. Гумовської про англійську юридичну термінологію в українських економічних текстах (2000), Г.А. Сергеєвої про англомовні запозичення в українській правничій термінології (2002) та О.А. Шаблій про міжмовну омонімію в юридичних терміносистемах німецької та української мов (2002). Питання українських мовних взаємин зі словянськими мовами (за винятком російської) у сфері субмови права не розглядалося.

Словянське мовознавство, зокрема польське, також не дуже активно висвітлювало проблематику фахових мов, окремих терміносистем, в тому числі і субмови права. Нечисленні праці з цієї сфери здебільшого належать юристам, філософам, соціологам, і частково мовознавцям. Проблеми юридичної термінології розробляли, польські юристи: Б. Врублевський, Є. Врублевський, З. Зємбінський, М. Зєлінський, Т. Ґізберт-Студницький, С. Каліновський (B. Wróblewski, J. Wrуblewski, Z. Ziembiсski, M. Zieliсski, T. Gizbert-Studnicki, S. Kalinowski), російські: О.С. Піголкін, Т.В. Губаєва, В.Б. Ісаков та ін., які передусім зосередили увагу на відповідностях поняттєвим реаліям системи права.

На відміну від юристів, увагу мовознавців більше привертало питання входження юридичних термінів до системи літературної мови. Властивості термінологічного лексикону субмови права з погляду функцій, семантики, структури, способів і історії деривації термінів детально розкрито в працях польських дослідників: А. Зайди, Б. Галас, Т. Лізісової (A. Zajda, B. Hałas, T. Lizisowa), російських: Б.Я. Шарифуліна, М.Д. Голєва, Б.І. Осипова, Н.Н. Івакіної та ін.

Спеціальної уваги потребують роботи мовознавців і лексикографів із юридичною освітою, яким притаманний двосторонній підхід до питання фахової термінології. Винятково поняттєву відповідність терміноодиниць і системи права розробляли: Є. Пєнькос, О. Войтасєвіч, Б. Кєляр (J. Pieńkos, O. Wojtasiewicz, B. Kielar) та ін. Уміння поєднати філологічний і юридичний підходи має неабияке значення в сучасній термінологічній, а особливо лексикографічній практиці. Звідси серед висновків юристів, які обговорюють проблеми сучасного термінознавства, є постульованою необхідність залучення до роботи над укладанням термінологічних словників філологів, які працюють над певною галузевою терміносистемою.

У сучасній науці поняття „фахова мова” (як і „термін”) трактується неоднозначно. В українській науковій літературі стосовно мови права чи термінології усталилося окреслення „фаховий”. Фахова юридична мова визначається як така, що охоплює різні типи юридичних термінів, зокрема, загальнонаукові, спеціальні, професіоналізми та ін. Відповідно до положення Держстандарту ДСТУ 3325-96 дефініція „фахова мова” розміщена в колі іншомовних еквівалентів: „special language” та „специальный язык”. У науковій літературі майже не використовується більш відповідний, як на нашу думку, паралельний до „фахова мова” термін „спеціальна мова” (пол. „język specjalistyczny”). Проте в ситуації, коли „фахова мова” відповідає англійському „professional language”, тобто мові професіоналів своєї справи, може виникнути деяка поняттєва суперечність між „спеціальною” лексикою і одним із видів фахової лексики „професіоналізмами”. Крім того, юридичні терміни, що мають своє спеціальне, науково-термінологічне значення і входять до основних галузей права, тобто власне юридична термінологія, отримують омонімічну назву „суто фахових” або „вузькофахових”. Вже ця неоднозначність визначень є зразком термінологічного дуалізму, що зумовлює неточність викладу.

Зважаючи на вищесказане, актуальність теми запропонованого дисертаційного дослідження визначається:

усвідомленою необхідністю українського суспільства в мовному забезпеченні термінотворчих процесів, вільному розвиткові юридичної термінології та її гармонізації з динамікою сучасної юриспруденції;

потребою подальшого лінгвістичного опрацювання юридичних термінів як системи понять спеціальної галузі наукового знання;

необхідністю обґрунтування лінгвістичних засад двомовного галузевого словника юридичних термінів, який відповідає сучасним потребам;

важливістю опрацювання теоретичної бази (принципів і методів) укладання такого словника.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає науковій проблематиці кафедри історії української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та плановій науковій темі № 02БФ044-01 „Актуальні проблеми філології”, що розробляється мовними кафедрами Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дослідження узгоджується з напрямками роботи щодо унормування української наукової, зокрема юридичної термінології, що здійснюється Технічним комітетом стандартизації науково-технічної термінології при державному університеті „Львівська політехніка” та з аналогічною діяльністю Української правничої фундації в м. Києві.

Дисертаційна робота тематично повязана з дослідженнями, які проводяться у відділі термінології та ономастики Інституту української мови Національної академії наук України, зокрема в Комітеті наукової термінології при НАН України і відповідно у Комісії юридичної мови (Komisjа Języka Prawnego) при Президії Ради польської мови Польської академії наук (Radа Języka Polskiego PAN).

Висвітлення лінгвістичних аспектів формування та функціонування юридичної термінології узгоджене з розробкою проблем сучасного права та загального правознавства в науково-дослідних інститутах НАН України та РАN Польщі: Інституті держави і права НАНУ ім. В. Корецького і в Комітеті юридичних наук Польської академії наук (Komitet Nauk Prawnych PAN), що працює в рамках Відділу суспільних наук Польської академії наук (Wydział Nauk Spoіecznych PAN).

Мета дослідження. У дослідженні зосереджено увагу на виявленні особливостей формування, розвитку та функціонування юридичної термінології в українській юридичній терміносистемі у проекції на співвіднесену історично і функціонально юридичну терміносистему польської мови; встановленні характерних рис юридичної терміносистеми української мови як репрезентанта тенденцій розвитку відповідної субмови у словянському світі; характеристиці лексико-семантичних особливостей юридичних термінів, аналізі типових термінотворчих моделей, а також на опрацюванні принципів і моделі сучасного словника юридичної термінології філологічного типу. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань:

зясувати відповідність терміносистеми юридичних понять української мови національній правовій системі;

виявити основні джерела становлення юридичної терміносистеми української мови;

проаналізувати історію формування лінгвістичних термінознавчих ідей у сфері юрислінгвістики;

здійснити комплексний функціонально-типологічний аналіз терміносистеми української юридичної мови, звернувши увагу на кореляцію національної терміносистеми з субмовами права інших словянських мов, зокрема польської, в яких спостерігається спільна тенденція до входження в європейський правовий простір;

опрацювати принципи творення сучасного перекладного словника юридичної термінології;

запропонувати науково обґрунтовану модель двомовного українсько-польського і польсько-українського словника юридичної термінології філологічного типу;

окреслити тенденції та перспективи подальшого розвитку юридичної терміносистеми української мови.

Обєктом дослідження є юридична терміносистема української національної мови, з увагою до історії її становлення, сучасного стану, тенденцій функціонування і розвитку.

Предметом дослідження є історія формування, лексико-семантичні, термінотворчі та функціональні особливості юридичної терміносистеми української мови, а також лінгвістичні принципи лексикографічної систематизації національної юридичної субмови.

Методи дослідження. Лінгвістичне спостереження, узагальнення та наукова інтерпретація мовних фактів здійснюються за допомогою аналітично-описового методу. Для вирішення дослідницьких завдань були застосовані </