ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Просалова В. Текст у світі текстів Празької літературної школи. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. – 344 с. (16,8 др. арк.). Рец.: Дзюба І. Рецензія // Схід.  – 2005. – № 4 (70). – С.75-76. Кузьменко О. Обнадійлива мандрівка “світом текстів” // Донеччина. – 2005. – 9 листопада. – С.3.

Просалова В.А. До проблеми інтертекстуальності і типології інтертекстуальних зв’язків: на прикладі творів Юрія Клена і Леоніда Мосендза // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. – Харків, 2005. – Вип. 2 (42). –  С. 91-98 (0, 5 др. арк.).

Просалова В.А. Спільність відмінного: “неокласики” і “пражани” в аспекті типологічних зіставлень // Літературознавчий збірник. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – Вип. 10. – С.110-121(0, 52 др. арк.).

Просалова В.А. Проза поета чи проза прозаїка: Модуси наближень // Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – Донецьк, 2002. – Вип. 2. – С. 7-12 (0, 45 др. арк.).

Просалова В.А. Парадигми української історії в творчості Юрія Клена // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – Донецьк, 1999. – Вип. 2. – С.122-130 (0, 5 др. арк.).

Просалова В.А. Драматична доля роману Л.Мосендза “Останній пророк” // Актуальні проблеми літературознавства: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2003. – Т.15. – С.152-163 (0, 6 др. арк.).

Просалова В.А. Очима очевидця: Із спостережень над “Нотатником” Ю.Липи // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – Донецьк, 2001. – Вип. 2. – С. 7-14 (0, 58 др. арк.).

Просалова В.А. Празька поетична школа: історія та перспективи вивчення // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. – Харків, 2003. – Вип. 2 (34). –  С. 120-127 (0, 49 др. арк.).

Просалова В.А. Повість Г.Мазуренко “Не той козак, хто поборов, а той козак, хто “вивернеться”...” в інтертекстуальному прочитанні // Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – Донецьк, 2003. – Вип. 1. – С. 23-28 (0, 42 др. арк.).

Просалова В.А. “Skamander” і “Танк” в аспекті літературних зв’язків // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2003. – Вип. 5 (61). – С.122-130 (0, 5 др. арк.).

Просалова В.А. Інтертекстуальність збірки Л.Мосендза “Зодіак” // Филологические исследования. – Донецк: Юго-Восток, 2002. – Вип. ІV. – С.176-183 (0, 45 др. арк.).

Просалова В.А. Празька поетична школа в аспекті контактних зв’язків // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. – Черкаси, 2003. – Вип. 49. – С.92-98 (0, 5 др. арк.).

Просалова В.А. Оповідання Л.Мосендза та їх інтертекстуальне тло // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2004. – Вип. 3 (71). – С.83-91 (0, 5 др. арк.).

Просалова В.А. Дихотомія своє/ чуже у художньому світі Є.Маланюка // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. – Харків, 2004. – Вип. 3 (39). –  С. 87-95 (0, 52 др. арк.).

Просалова В.А. Стилізація і пародія як вияви інтертекстуальності у збірці Порфирія Горотака “Дияболічні параболи” // Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – Донецьк, 2003. – Вип. 2. – С. 7-14 (0, 49 др. арк.).

Просалова В.А. Світ крізь призму культури: “Каравели” Юрія Клена як “текст про тексти” // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. – Черкаси, 2004. – Вип. 57. – С.35-43 (0, 57 др. арк.).

Просалова В.А. Феномен художнього профетизму у творчості празької поетичної школи // Сучасний погляд на літературу: Зб. наук. праць. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – Вип. 9. – С.143-152 (0, 5 др. арк.).

Просалова В.А. Ю.Дараган і О.Лятуринська: перегуки і паралелі // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. – К.: Знання України, 2004. – Вип. 9: Лінгвістика і літературознавство. – С.176-183 (0, 49 др. арк.).

Просалова В.А. Заголовок як чинник міжтекстової взаємодії: зі спостережень над дебютами “Празької школи” // Літературознавчий збірник. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – Вип.17-18. – С.116-126 (0, 5 др. арк.).

Просалова В.А. Роман Ю.Липи “Козаки в Московії”: барокові традиції і типологічні сходження // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. – Харків, 2004. – Вип. 4 (40). –  С. 106-115 (0, 6 др. арк.).

Просалова В.А. Інтертекстуальний аналіз: pro et contra // Філологічні семінари: практика і теорія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. – Вип. 7. – С.54-60 (0,45 др. арк.).

Просалова В.А. Ліричний цикл у творчості О.Ольжича // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2004. – Вип. 7 (75). – С. 129-140 (0, 51 др. арк.).

Просалова В.А. Праобрази у художньому світі Празької поетичної школи // Вісник Донецького національного університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – Донецьк, 2004 . – Вип. 1. – С. 7-14  (0, 6 др. арк.).

Просалова В.А. Поема Л.Мосендза “Волинський рік” в інтертекстуальному просторі // Филологические исследования. – Донецк: Юго-Восток, 2004. – Вип. VІ. – С.106-114 (0, 43 др. арк.).

Просалова В.А. Пророцтва у поезії Ю.Липи //  Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія Філологія. – Харків, 2004. – Вип. 42. – С.286-290 (0, 4 др. арк.).

Просалова В.А. Поема Юрія Клена “Попіл імперій” в аспекті інтертекстуальних зв’язків // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. – Черкаси, 2005. – Вип. 67. – С.52-60 (0, 6 др. арк.).

Просалова В.А. Ритуальні праформи Празької літературної школи // Філологічні семінари. Художня форма. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. – Вип.8. – С.139-146 (0,5 др. арк.).

Просалова В.А. Л.Мосендз – О.Ольжич: діалог поетів і текстів // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія Філологія. – Харків, 2005. – Вип. 44. – С.188-193 (0, 52 др. арк.).

Просалова В.А. Автоінтертекстуальність і провіденціалізм: кореляція понять // Вісник Дніпропетровського університету. Серія Літературознавство. Журналістика. – Дніпропетровськ: вид-во Дніпропетровського національного університету, 2005. –  № 4. – С.98-105 (0, 6 др. арк.).

Просалова В.А. Інтертекстуальне поле і контекст: диференціація понять // Слово і час. – 2005. – № 12. – С.28-34 (0,49 др. арк.).

ДОДАТКОВІ ПУБЛІКАЦІЇ:

Просалова В.А. Поезія “Празької школи”: Навчальний посібник. – Донецьк: Веда, 2000. – 80 с. (5 др. арк.). Рец.: Гризун А. Корисне видання // Дивослово. – 2001. –  № 12. – С.56; Гризун А. Видання актуальне і бажане // Слово “Просвіти”. – 2001. – 7 грудня. – С.11.

Просалова В.А. Біблійні ремінісценції у прозі Юрія Клена // Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму / Ред. кол. Л.Кравченко (гол. ред.), В.Винницький та ін. – Дрогобич: Відродження, 2004. – С. 134-140 (0,41 др. арк.).

Просалова В.А. Проза “спізненого покоління” // Празька школа: Хрестоматія прозових творів / Упоряд. В.Просалової. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. – С.3-21 (0, 9 др. арк.).

Просалова В. Варшава у творчому житті представників літературної групи “Танк” // Dziedzictwo przeslosci zwiazkow jezykowych, literackich i kulturowych polsko-balto-wschodnioslowianskich. – Bialystok (Poland), 2000. – Т.V. – С. 157-167 (0, 5 др. арк.).

Просалова В. Феномен літератури української діаспори в слов’янському оточенні // Изучаване словенских  jезика, книжевности и култура у инословенскоj средини. –  Београд (Сербія), 1998. – С.374-378 (0,4 др. арк.).

Просалова В.А. Історіософська символіка в поезії О.Стефановича і О.Лятуринської // Категорія символу та проблеми художньої комунікації: Збірник наукових праць. – Дрогобич: Коло, 2004. – С.141-150 (0, 5 др. арк.).

Просалова В.А. Концепція митця у творчості Є.Маланюка і В.Стуса // Актуальні проблеми української літератури. – Донецьк, 1998. – Вип.2. – С.88-92 (0, 3 др. арк.).

Просалова В.А. Поети “вісниківської квадриги” і Д.Донцов // Євген Маланюк: Література. Історіософія. Культурологія. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Кіровоград, 1997. – Част. 1. –  С.87-89 (0,2 др. арк.).

Просалова В.А. Празька літературна школа в аспекті міжтекстових сходжень // Культурні зв’язки Донеччини з українським зарубіжжям: Матеріали науково-практичної конференції. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. –  С.123-141 (0, 9 др. арк.).

АНОТАЦІЯ

Просалова В.А. Празька літературна школа: текст, контекст, інтертекст. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертація є першим  цілісним дослідженням художньої творчості письменників Празької літературної школи. Творчий доробок авторів розглядається як гетерогенний текст, скріплений системою інваріантних мотивів, образів, художніх засобів. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що багато творів у  інтертекстуальному аспекті досліджується вперше, виявляється участь “пражан” у полілозі Захід/ Схід, а також у полілозі про призначення мистецтва.

Триєдність текст – контекст – інтертекст служить виявленню розгалуженої системи інтертекстуальних зв’язків, які простежуються при входженні тексту в найближчий літературний контекст. Наслідком контекстуального побутування тексту постає інтертекст, який прояснює структурність контексту. Тісні інтертекстуальні зв’язки підтверджують ідейно-змістову спорідненість творів Празької літературної школи, вироблення письменниками спільної метамови.

Ключові слова: текст, контекст, інтертекст, прототекст, інтекст, інтертекстуальність, автоінтертекстуальність, інтратекстуальний/ інтертекстуальний зв’язок, своє/ чуже слово.

АННОТАЦИЯ

Просалова В.А. Пражская литературная школа: текст, контекст,
интертекст. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.06 – теория литературы. – Киевс-кий национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.

Диссертация посвящена теоретическому исследованию проблем текста, контекста, интертекста на материале художественного творчества писателей Пражской литературной школы. Интертекстуальное взаимодействие рассматривается как следствие актуализации интертекстуальных связей, как основа формирования целостного гетерогенного текста.

В первой главе – “Внетекстовая реальность и рецепция текстов” – обобщены основные факторы, влияющие на восприятие художественных произведений писателей Пражской литературной школы, систематизированы этапы их рецепции в Украине, определены особенности современного этапа с присущим ему ярко выраженным компенсаторным характером. В связи с этим изложены точки зрения современников, отечественных литературоведов и учёных диаспоры на анализируемый феномен. Текст рассматривается как место пересечения различных дискурсов: социально-политического, идеологического, этнокультурного, литературного и других.

Во второй главе – “Формы и типы интертекстуальности” – с учётом существующих классификаций (Ж.Женетт, Дж.Кроче, И.Смирнов, Н.Фатеева), не претендующих, однако, на универсальность, анализируется проблема интертекстуального взаимодействия, разграничиваются интратекстуальные и интертекстуальные связи, определяется специфика художественной реализации обозначенных Ю.Лотманом структур “текста в тексте” и “текста о тексте”. В творчестве писателей Пражской литературной школы выделены различные формы интертекстуальности: пересказ или дописывание прототекста, вариации на темы прецедентных художественных призведений, цитирование, заимствование, интерпретация/ реинтерпретация известных литературных героев (Одиссей, Эней, Фауст, Мефистофель), стилизация и другие.

В третьей главе – “Своё/ чужое слово в тексте и парадокс новизны” – прослеживается глубинный и многоступенчатый характер интертекстуальных связей, подчёркивается интенсивное освоение “чужого” слова с целью подчинения собственным авторским интенциям, выясняется, что благодаря синтезу своего/ чужого достигается неожиданный художественный эффект. Отличительной чертой авторской стратегии писателей Пражской литературной школы считается сильная позиция “чужого” слова в тексте.

Четвёртая глава – “Профетические интенции и резонантное пространство” –  является, по сути, продолжением анализа тех вариаций, которые имели место в текстах-видениях, и нашли воплощение не в словесном совпадении, а в эквивалентности высказываний. В этой связи подчёркивается каузальность пророческой ипостаси писателя в творчестве украинских авторов. На основании сопоставления художественных пророчеств и автопророчеств определяются многочисленные интертекстуальные связи в произведениях тех писателей, которые благодаря личным контактам создавали резонантное пространство, способствующее, по мнению В.Топорова,  распространению профетических интонаций, уподоблению других авторов пророкам.

В пятой главе – “Художественная проза в аспекте интертекстуальности” – соотнесены понятия текста и контекста, текста и его интертекстуального поля, текста  и интертекста. Взаимосвязь этих понятий прослеживается на материале эпических произведений, синтезировавших поиски писателей в поэзии, литературоведении, публицистике. Особенность прозы Л.Мосендза, Ю.Липы, Г.Мазуренко состоит в том, что она соответствует “законам” эпических жанров, прозы Юрия Клена – в присущих ей рецидивах самовыражения. Внетекстовая реальность воспринимается как основание для формирования интертекста, а отдельный текст – как его частичное проявление.

Диссертация является первым целостным исследованием художественного наследия писателей Пражской литературной школы. Творчество этих авторов  объединяет система инвариантных мотивов, образов, средств изобразительности, что позволяет рассматривать его как гетерогенный текст.

Триединство текст, контекст, интертекст подчинено осмыслению разветвлённой системы интертекстуальных связей, проявляющихся при вхождении текста в литературный контекст. В различных контекстах актуализируются определённые свойства текста, его связь с контекстом рассматривается как соотношение единичного с целым. Следствием контекстуального функционирования текста оказывается интертекст, служащий прояснению контекста. Тесные интертекстуальные связи свидетельствуют об идейно-содержательной общности произведений Пражской литературной школы, создании писателями общего метаязыка.

Ключевые слова: текст, контекст, интертекст, прототекст, интекст,
интертекстуальность, автоинтертекстуальность, интратекстуальная/ интертекстуальная связь, своё/ чужое слово.

ANNOTATION

Prosalova V.A. The Prague literary school: the text, the context,   the intertext. – The Manuscript. Thesis for a Doctor degree of philology. Speciality code 10.01.06 – theory of literature. – Shevchenko Kyiv University, Kyiv, 2005.

This thesis is the first integrated scientific research of the Prague literary school creations. The artistic legacy is regarded as a heterogeneous text connected by the sistem of invariant motives, images and artistic means. Its scientific novelty lies in the following: many works in the intertextual aspect under study are investigated for the first time.  The participation of Prague literary school representatives in the polylogue West/ East about the importance of Art is also revealed in it.

The unity of three key-points – text, context,  intertext – are aimed at understanding the branchy system of  intertextual links, which can be observed when the text enters the literary context. In different contexts  the text is able to actualize various properties. Its link with the context is considered as the racio of the part to the whole. The intertext is conseqens of the contextual eхistense of the text clearing up the structural character of the context. Tight intertextual links confirm the unity of ideas and content in the works of Prague literary school representatives the creation of common metalanguage by them.

Key words: text, context, intertext, prototext, intext, intertextuality, autointertextuality, intertextual link, one’s own wo