1. Ветеринарно-санітарні утилізаційні заводи – це найбільш прогресивна та екологічно-обґрунтована форма утилізації трупної сировини тваринного походження. Проте, специфічна діяльність ветсанутильзаводів без всебічного наукового обґрунтування екологічної безпеки може призвести до негативного впливу на довкілля. 2. Показано, що існує залежність між бактеріальним обсіменінням виробничих та побутових приміщень, технологічного обладнання, спеціального одягу робітників та характером технологічних процесів, які здійснюються у виробничих відділеннях ветсанутильзаводу. Встановлено, що відсоткове співвідношення визначення ентеропатогенних типів кишкової палички та протея у сировинно-роздільному відділенні значно перевищує ці показники у апаратному і пакувально-складському відділеннях. 3. Визначено збільшення загального бактеріального обсіменіння м’ясо-кісткового борошна, за етапами технологічного процесу утилізації трупної сировини. Загальне бактеріальне обсіменіння: напівфабрикату, проби якого було відібрано відразу після вивантаження з котлу складало 2,6±0,9 тис. мікроорганізмів у 1г; проби м’ясо-кісткового борошна, після подрібнення напівфабрикату та просіювання - 53,5±11,7 тис. у 1г, проби з мішків - 357,5±55,0 тис. мікроорганізмів у 1г. Спорова мікрофлора: у напівфабрикаті не виявлена; у м’ясо-кістковому борошні після подрібнення виявлено – 1,9±1,1%, у тарованому в паперові мішки - 3,5±1,5%. Отримані дані свідчать, що існує ефект вторинного обсіменіння готової продукції наприкінці технологічного процесу. 4. Встановлено, що мікробне обсіменіння 1 г ґрунту території, яка прилягає до виробничої зони ветсанутильзаводу, а також колі-титр відрізняється від контрольних результатів, відсоток виявлення спорової мікрофлори складає 86,9±1,7% (сибірської виразки не виявлено). В цих пробах наявні сальмонели та ентеропатогені типи кишкової палички, що пояснюється фактом зберігання трупної сировини в очікуванні утилізації на відкритому майданчику, з якого мікрофлора, притаманна цій сировині, із витікаючою за межи асфальтового покриття рідиною, потрапляє до близькорозташованих ґрунтів і забруднює їх патогенною мікрофлорою. 5. Показано, що бактеріальна забрудненість повітря виробничих відділень ветсанутильзаводу помітно відрізняється за ступенем обсіменіння та залежить від характеру технологічних процесів, які відбуваються на тій чи іншій території ветсанутильзаводу. Найвищий відсоток виявлення спорової та кокової мікрофлори приходився на апаратне відділення – 12,7±2,6% та 33,0±3,4%, найнижчий – на пакувально-складське відділення - 3,0±0,3% та 11,5±1,7%. Визначено підвищене бактеріальне обсіменіння повітряного середовища у сировинно-роздільному та апаратному відділеннях ветсанутильзаводу, серед виявленої мікрофлори – найбільш небезпечними є вірулентні штами стафілококів та протеї. 6. Визначено, що процес утилізації трупної сировини у вакуум-горизонтальних котлах (особливо у теплий період року), супроводжується тепловим забрудненням повітря та підвищенням відносної вологості повітряного середовища виробничої зони апаратного відділення, що свідчить про недосконалість вентиляційної системи, яка функціонує на ветсанутильзаводі. 7. Встановлено, значне перевищення допустимої концентрації вмісту пилу (інколи у 7,5 раз) у повітряному середовищі виробничої зони ветсанутильзаводу (апаратному та пакувально-складському відділеннях), а також підвищення концентрації сірководню, аміаку і окислу вуглецю на 10-30%, під час викидів парів з працюючих вакуум-горизонтальних котлів, що негативно відбивається на стані довкілля й шкідливо для працівників ветсанутильзаводу. 8. Встановлено, що води водоносного горизонту не забруднені алохтоною патогенною мікрофлорою від такого потенційного джерела, як ветсанутильзавод. Визначено, що вода, яку відбирали в місці викидів у річку стоків з очисних споруд містила більшу кількість нітритів, нітратів та сульфатів, що обумовлено наявністю у стічних водах цих речовин навіть після проходження очисних споруд. Також, визначене підвищення середнього мікробного числа та колі-індексу у пробах річкової води, відібраної у місті випуску стоків після проходження очищення, вказує на необхідність обов’язкового проведення термічної обробки стічних вод з „брудної” зони заводу перед потраплянням їх до очисних споруд, що не виконується. Можна констатувати, що тільки за умов повноцінного функціонування всіх етапів системи очищення стоків, можливо запобігти негативного впливу на екологічний стан водоймища до якого їх випускають. 9. Показано, що без урахування екологічної складової, подальше удосконалення процесу утилізації трупної сировини на спеціалізованих підприємствах, не можливо. Перед Токмацьким ветсанутильзаводом, котрий сам по собі являється зразковими підприємствами по утилізації тваринних відходів, стоїть задача значного удосконалення організації виробничого процесу по відношенню до довкілля. |
