Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економіка, організація і управління підприємствами


Фіщук Олександр Леонідович. Формування малого підприємництва в умовах регіоналізації економіки: дисертація канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний аграрний ун- т. - К., 2003.



Анотація до роботи:

Фіщук О.Л. Формування малого підприємництва в умовах регіоналізації економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний аграрний університет, Київ, 2003.

Досліджені процеси формування сектору малого підприємництва в регіональному аспекті. Уточнена роль, принципи та функції суб’єктів малого підприємництва в умовах трансформації економіки, оцінена доцільність запровадження кластерної моделі в Житомирському регіоні. Використана методика регіонального аналізу розвитку малого підприємництва за групами показників, спрогнозовані основні показники діяльності суб’єктів малого підприємництва до 2005 року. Встановлені внесок суб’єктів малого підприємництва у ВВП регіону, рівень розвитку малого підприємництва в адміністративних районах, місце Житомирської області в загальнодержавних процесах формування підприємництва. Запропоновано створити кластери малих підприємств з метою активізації підприємницької та громадської діяльності, а також підвищення керованості малого підприємництва. Обґрунтовані розмір, композиція, форма управління кластерною структурою за допомогою методології багатовимірного статистичного групування.

Опрацювання теоретичних і практичних аспектів становлення та розвитку малого підприємництва в Україні в цілому та в Житомирській області зокрема дозволяє зробити наступні висновки.

  1. Мале підприємництво, як невід’ємний структурний елемент ринкової економіки, здатен досягти сукупності економічних (формування конкурентних відносин, створення додаткових робочих місць, активізація інноваційної діяльності, сприяння структурній перебудові економіки) та соціальних (розкриття творчих здібностей людей, можливість суміщення декількох професій, задоволення найвибагливіших потреб у товарах та послугах, екологічний захист навколишнього середовища) цілей за умови регіональної підтримки та управління його розвитком.

  2. Мале підприємництво варто розглядати за сукупністю виробничих, фінансових, інформаційних зв’язків в системі регіональної економіки з метою врахування різносторонніх інтересів підприємств, територій та держави, уникнення суперечностей між ними. Взаємозв’язки між даними ланками економіки до останнього часу розглядалися як двосторонні, тобто між двома підприємствами, між підприємствами і міською радою тощо. Насправді ж економічні взаємозв’язки мають не двосторонній, а, як правило, багатоланковий характер. Це зумовлено ієрархічною структурою, безліччю об’єктів і органів управління економікою в масштабі країни.

  3. Сполучити інтереси суб’єктів малого підприємництва між собою та з іншими учасниками економічних відносин на вирішенні власних та суспільних проблем здатна поведінка, що її пропонує кластерна модель регіонального розвитку. Кластер є сплавом підприємств та торгових, постачальницьких, освітніх інституцій, які співпрацюють задля того, щоб забезпечити підприємствам більший зиск, порівняно з тим, який вони могли б отримати, працюючи окремо.

  4. Доречність застосування кластерного об’єднання підприємств в Україні пояснюється: по-перше, економічними перевагами щодо підвищення продуктивності праці, сприяння нововведенням, оптимізації масштабів господарювання в порівнянні з тими підприємствами, які функціонують самостійно; по-друге, формування сприятливого підприємницького клімату, який впливає на економіку регіону та суміжні види економічної діяльності; по-третє, наявністю соціально-економічних передумов для формування кластерних структур – децентралізація управління, значні природні ресурси та можливість створення замкнених виробничих ланцюгів, наявність потужних освітніх центрів, низький рівень розвитку приватної ініціативи в регіонах.

  5. Створенню кластерів передує багатоаспектний аналіз тенденцій, особливостей та перешкод функціонування суб’єктів господарювання в регіональній економічній системі, що по відношенню до підприємницького сектору варто проводити у розрізі економічних показників; показників діяльності підприємств, що змінили форму власності; показників розвитку суб’єктів малого підприємництва в адміністративних районах, показників регіону за розвитком підприємництва. На прикладі Житомирського регіону встановлено, що суб’єкти малого підприємництва нарощують економічний потенціал, вносять все більшу частку у ВВП регіону, за темпами приросту промислової продукції випереджають великі та середні підприємства. Одночасно рівень рентабельності малих підприємств знаходиться на вкрай низькій позначці – 2,3%, що заважає відтворенню виробництва у повному обсязі.

  6. Застосування кластерної моделі потребує інституційних перетворень у регіональній економіці. По-перше, змін формальних та неформальних відносин між органами державної влади та підприємцями, конкурентних відносин між підприємствами одного виду економічної діяльності, маркетингових відносин між виробниками та споживачами продукції кластерних утворень. По-друге, утворення мережевих управлінських структур на рівні виробничих підприємств та недержавних громадських організацій з координації, підтримки та захисту інтересів учасників на місцевому рівні. На кожну структуру покладається виконання окремих управлінських функцій.

  7. Обґрунтування економічної доцільності інституційних змін регіональної економічної системи в кластерну модель здійснюється шляхом галузевого, функціонального та територіального аналізу економіки, а також застосуванням методології багатовимірного статистичного групування для встановлення основних параметрів кластерів – розміру, композиції, форми спільного управління. За даними звіту ф.1 “Підприємництво” відібрано 660 малих промислових підприємств, що потенційно здатні утворювати кластери. Зведення підприємств в однорідні (в статистичному розумінні) групи відбувалося за трьома ознаками: обсяг реалізованої продукції, витрати на виробництво продукції, чисельність зайнятих працівників. У результаті отримано 119 однорідних груп, з яких за критеріями географічного розташування, переважаючого виду економічної діяльності та масштабів господарювання виділено 9 кластерів малих підприємств.

  8. Встановлено пріоритетні види економічної діяльності для формування промислових кластерів – “Обробка каменю”, “Харчова галузь”; території, де діяльність кластерів буде найбільш ефективною (м. Житомир, Коростишівський район); релевантні господарські показники підприємств, що здатні утворювати кластери (зокрема, для підприємств Коростишівського району; обсяг реалізованої продукції 0,5–26,8 тис.грн.; рівень витрат 1,4–21,8 тис.грн.; чисельність працюючих 5–8 чол.).

  9. Активна політика кластеризації вимагає розстановки стратегічних пріоритетів розвитку майбутніх підприємств-учасників з урахуванням особливостей кожної території, котрі є відмінними від інших за переліком природних ресурсів, видів діяльності та загальною структурою економіки. Для стабільного розвитку недостатньою і неприйнятною є практика проведення спрощеної політики вказівок “зверху-вниз”. Кожна територія, регіон повинні розробляти свої власні ініціативи, спрямовуючи їх на задоволення власних потреб. Місцеві ініціативи Житомирського регіону спроможні найближчим часом утворити промисловий кластер з виробництва жирних сирів. Стратегічний аналіз діяльності ВАТ “Молочник” та його зовнішнього оточення за функціональними напрямками – виробництво, маркетинг, фінанси, кадри та організаційна культура, доводить дієвість кластерного групування постачальників (ТОВ “Агромаш”, ТОВ “Агроконтракт”) та покупців (ТОВ “Агроспецресурси”) продукції підприємства з метою вирішення стратегічних завдань – створення спільної торговельної марки, закріплення на ринках збуту ближнього зарубіжжя, прискорення модернізації виробництва тощо.

Публікації автора:

Статті у збірниках наукових праць та журналах

  1. Фіщук О.Л. Прогнозування розвитку малого підприємництва в Житомирській області // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. – 1999. – №9. – С.289–292.

  2. Фіщук О.Л. Соціально-інституційні аспекти розвитку підприємництва. // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. – 2000. – Вип.42. – С.32–40.

  3. Фіщук О.Л. Галузевий та територіальний аналіз діяльності малих промислових підприємств. // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. – 2001. – №15. – С.244–252.

  4. Фіщук О.Л. Формування системи моніторингу регіонального розвитку малого підприємництва. // Регіональна економіка: Інститут регіональних досліджень НАН України. – 2001. – №4. – С.181–188.

  5. Фіщук О.Л. Інституційні перетворення регіональної економічної системи в кластерну модель. // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. – 2002. – №20. – С. 344–349.

  6. Фіщук О.Л. Програмні заходи регіонального розвитку малого підприємництва // Формування ринкових відносин в Україні. Зб. наук. праць Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. – 2003. – №3. – С.105–109.

Тези доповідей

  1. Фіщук О. Стимулювання підприємницької активності працездатного населення. // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції “Соціально-економічні аспекти збалансування потреб у трудових ресурсах. – Кіровоград: КДТУ. – 2000. – С. 134–136.

  2. Фіщук О. Регіональні тенденції та перспективи розвитку промислового підприємництва. // Материалы научно-практического семинара «Современный бизнес: проблемы, тенденции, перспективы». – Донецк: Бизнес-альянс Донбасса. – 2001. – С.101–103.

  3. Фіщук О. Вдосконалення державного регулювання підприємництва за рівнями управління. // Продовжуваний збірник наукових праць “Підприємництво: проблеми становлення та функціонування”. – Житомир: Інститут підприємництва та сучасних технологій. – 2001. – С.32–34.

  4. Фіщук О. Розробка методології дослідження малого підприємництва на регіональному рівні. // Материалы всеукраинской научно-практической конференции «Проблемы и перспективы развития предпринимательства в Украине». – Донецк: Институт рынка и социальной политики. – 2000. – С.95–97.

  5. Фіщук О. Регіональне управління сектором малого підприємництва на принципах кластеризації. // Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть”. – Київ: Політехніка. – 2001. – С.242–243.