Анотація до роботи:

Очеретько Л.М. Формування механізму управління конкурентоздатністю підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами. – Національний університет харчових технологій, Київ, 2004.

Дисертація присвячена розробці науково-обгрунтованих методичних і практичних рекомендацій з формування механізму управління конкурентоздатністю підприємств. Удосконалено теоретичні основи механізму управління конкурентоздатністю підприємств. Досліджено фактори, що забезпечують формування ефективної конкурентоздатності підприємств швейної галузі промисловості в ринкових умовах. Проведено аналіз стану конкурентоздатності підприємств швейної галузі. Вказано основні напрямки діяльності підприємств швейної промисловості на найближчу перспективу. Удосконалено класифікацію та визначено ефективність підсистем конкурентоздатності підприємств. Розроблені та реалізовані положення ефективного менеджменту конкурентоздатності підприємств. Досліджено процес управління конкурентоздатністю підприємств швейної галузі промисловості.

1. Механізм управління конкурентоздатністю підприємств має забезпечувати зовнішні зв’язки останніх і створювати відповідні внутрішні умови формування конкурентних переваг. Виділено такі концепції формування механізму управління (менеджменту) конкурентоздатністю підприємств: мистецтво виконання роботи, наука, вплив або тип взаємодії, функція (вид діяльності), процес, система, механізм, культура, особи, що виконують управління підприємством, орган або апарат управління.

2. Фактори, що забезпечують формування ефективної конкурентоздатності підприємств швейної галузі промисловості в умовах ринку, слід поділяти на дві групи: фактори досягнення конкурентоздатності (потенціал, потужності, стратегія підприємства, зовнішнє конкурентне середовище, параметри попиту, політико-правові зміни тощо); фактори утримання конкурентоздатності (визначаються джерелом і значимістю конкурентних переваг, кількістю наявних у підприємства джерел конкурентних переваг, ступенем удосконалення виробництва й інших видів діяльності).

3. Проведений аналіз стану конкурентоздатності підприємств свідчить, що за останні роки довіра нашого споживача до українських товарів значно зросла. Проте в Україні збільшилися обсяги завозу імпортних товарів за явно заниженими цінами, не відповідної якості, “секонд-хенду”. Причинами цього є зниження купівельної спроможності вітчизняного споживача, низький рівень захисту внутрішнього ринку України, неконтрольований ввіз на митну територію України продукції іноземного походження без обкладання відповідними податками, платежами та зборами. Через дешевий імпортний товар вітчизняний виробник, що працює за давальницькою схемою, не може свій високоякісний товар продати в Україні. Робота на давальницькій сировині не стимулює підприємства до активніших пошуків розширення ринків збуту продукції в Україні.

4. Основними напрямками діяльності підприємств швейної промисловості на найближчу перспективу є наступні: налагодження вітчизняного виробництва устаткування та запасних частин для потреб легкої промисловості; невідкладне створення оптової ланки торгівлі; комплексне вирішення питання здешевлення вітчизняної продукції; поновлення виробництва підприємств на новій технологічній та організаційний базі; наближення обсягів і структури виробництва до потреб суспільства і експорту; ефективне використання сировинних ресурсів України; реструктуризація виробництва, оптимізація використання її виробничого потенціалу; залучення інвестицій, в тому числі іноземних; організація замкнених виробничих циклів на основі вертикальної інтеграції відповідних підприємств від виробництва сировини до доведення готової продукції до споживача.

5. Запропонована така класифікація підсистем конкурентоздатності за метою управління підприємством: управління процесом виробництва та реалізації; управління використанням ресурсів; управління якістю продукції; управління науково-технічним розвитком; управління соціальним розвитком; управління екологічною діяльністю.

6. Ефективність підсистем конкурентоздатності підприємств за метою управління апробовано на КП Дніпропетровська фірма «МРІЯ» (м. Дніпропетровськ) і ВАТ Мелітопольське ВТШП «ЕЛЕГАНТ» (м. Мелітополь). Кількісне порівняння рівня конкурентоздатності систем управління аналізованих підприємств за співвідношенням комплексних оцінок дає змогу зробити висновок, що ВАТ Мелітопольське ВТШП «ЕЛЕГАНТ» має більше шансів для витиснення названого конкурента з ринку. Однак, в цілому системи управління досліджених підприємств не задовольняють конкретних потреб внутрішнього і зовнішнього середовища, тому що не здатні ефективно використовувати наявні можливості. Досягнення конкурентоздатності названих підприємств можливе за умови зміни їх управлінських систем.

7. Визначено послідовність розробки та реалізації ефективного менеджменту конкурентоздатності підприємств за такими фазами: підготовча, експлуатаційна, аналітична. Перша фаза включає діагностику попиту клієнтів та можливостей підприємства, формування проектної групи, системний аналіз ринку та внутрішніх можливостей, визначення мети та можливостей розвитку, корегування діючої системи управління з метою розвитку та створення потенціалу успіху, проектування нової системи менеджменту конкурентоздатності, спроможної перетворенню потенціалу успіху, адаптація підприємства. Друга фаза включає впровадження нової концепції управління. Третя передбачає контроль процесу управління.

8. У зв’язку зі змінами зовнішнього середовища, слід зазначити необхідність постійного відновлення механізму управління на підприємстві на основі постійного розвитку нового потенціалу успіху і трансформації його у фактори успіху. В зв’язку з цим запропоновано алгоритм розробки і реалізації ефективного менеджменту конкурентоздатності підприємств швейної галузі. При цьому не можна не відзначити циркулярний характер алгоритму, що відбиває логіку роботи підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища, а також дозволяє повною мірою використовувати можливості його росту на основі постійного удосконалення системи управління після діагностики.

9. Запропоновано поділяти процес управління конкурентоздатністю підприємств швейної галузі промисловості на етапи, серед яких: визначення цілей розвитку підприємства; загальна діагностика стану конкурентоздатності і тенденцій розвитку підприємства; аналіз фінансового стану підприємства; формування шляхів і розробка проектів вирішення проблем підвищення рівня конкурентоздатності підприємства; формування керуючих команд підприємства; реалізація стратегії. Методологічною базою стратегії управління конкурентоздатністю підприємств є економіко-організаційне управління, що включає процесний, системний і ситуаційний підходи.

Оцінку ефективності стратегії управління конкурентоздатністю підприємств проведено за допомогою індексів і коефіцієнтів конкурентоздатності, оцінюючи близькість їхнього фактичного і бажаного, або нормативного стану.

Публікації автора:

Наукові фахові видання:

1. Очеретько Л.М. Вплив змін податкового законодавства на господарську діяльність платника податків // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 183: В 3 т. Том І. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 287-293.

2. Очеретько Л.М. Інновації й економічний розвиток // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 156-161.

3. Очеретько Л.М. Концепція ефективного менеджменту конкурентоздатності підприємств // Вісник Сумського Національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2004. – № 2. – С. 88-94.

4. Очеретько Л.М. Методика оцінки конкурентоздатності підприємств // Вісник Сумського Національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2004. – № 1. – С. 53-59.

5. Очеретько Л.М. Організація забезпечення системи управління конкурентоздатністю підприємств // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. – 2004. – № 3. – С. 121-129.

6. Очеретько Л.М. Розвиток інноваційного процесу в ринковій економіці // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. – 2004. – № 1. – С. 185-188.

7. Очеретько Л.М. Удосконалення організаційно-економічного механізму управління конкурентоздатністю підприємств // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. – 2004. – № 2. – С. 145-152.

8. Очеретько Л.М., Очеретько І.М. Удосконалення податкової системи України // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. – 2002. – № 1. – С. 46-48.

Інші видання:

9. Очеретько Л.М. Вплив податкового законодавства на господарську діяльність підприємства // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених “Актуальні проблеми фінансового менеджменту на підприємствах” 18-19 квітня 2003 р. – Донецьк: Донецький національний технічний університет, 2003. – С. 89-92.

10. Очеретько Л.М. Вплив податкової політики на інвестиційний клімат // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб’єкта” 12-13 грудня 2002 р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 64-66.

11. Очеретько Л.М., Очеретько И.Н. Об усовершенствовании некоторых аспектов внешнеэкономической деятельности // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Механізм регіональної зовнішньоекономічної діяльності” 12-14 грудня 2001 р. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2001. – С. 73-75.