Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Педагогічні науки / Теорія і методика навчання та виховання (по областях і рівню освіти)


Криськів Мирослава Йосипівна. Формування професійного мовлення майбутніх юристів : Дис... канд. наук: 13.00.02 - 2008.



Анотація до роботи:

Криськів М.Й. Формування професійного мовлення майбутніх юристів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 – теорія і методика навчання української мови. –І нститут педагогіки АПН України, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено формуванню професійного мовлення майбутніх правників у навчальних закладах юридичного профілю.

У ній теоретично обґрунтовано і практично апробовано методику формування і вдосконалення комунікативних умінь і навичок студентів юридичного факультету на заняттях з курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” з урахуванням сучасних потреб суспільства; уточнено засоби підвищення комунікативної компетентності майбутніх юристів, способи поєднання змістових ліній курсу, комплексного розв’язання навчальних завдань; подальшого розвитку набули шляхи забезпечення професійної спрямованості навчального процесу. Визначено раціональне співвідношення між аудиторними, самостійними та індивідуальними заняттями студентів відповідно до вимог кредитно-трансферної системи навчання, уточнено критерії вибору методів і прийомів опрацювання матеріалу, з’ясовано роль професійно зорієнтованого тексту в організації навчальної роботи.

Проведене дослідження дало можливість зробити відповідні висновки.

  1. Специфіка діяльності працівників правоохоронної сфери вимагає від них високого мовленнєвого розвитку, здатності ефективно спілкуватися у різних життєвих і службових ситуаціях. Проте необхідними знаннями, уміннями і навичками правоохоронці володіють далеко не завжди. Більше того, здебільшого й не усвідомлюють такої необхідності. І це часто спричиняє зниження результативності їхньої професійної діяльності.

  2. Недоліки у мовно-мовленнєвій компетенції правоохоронців зумовлені, по-перше, неувагою до цієї проблеми у процесі їхнього професійного навчання, неефективністю застосованої методики опрацювання мовних курсів, недостатнім зв’язком їх зі спеціальними дисциплінами; по-друге, недостатньою зорієнтованістю керівних документів на поліпшення ситуації (зокрема, нечіткістю мовних аспектів у професіограмах юристів).

  3. Ставлення до опрацювання мовних курсів у юридичних закладах освіти необхідно кардинально змінити: конкретизувати зміст курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” саме для освітніх закладів юридичного профілю, підготувати відповідний підручник і методичні посібники.

  4. Завдання мовного курсу за професійним спрямуванням багатогранні: повторення, узагальнення, систематизація відомостей зі шкільного курсу української мови, оволодіння загальнонауковою і спеціальною термінологією і фразеологією, засвоєння стилістичних і структурних особливостей ділових документів, що функціонують у правоохоронній сфері, різноманітних жанрів усного і писемного мовлення, до яких доведеться вдаватися у майбутній професійній діяльності. Бажаного результату можна досягти за умови не ізольованого, а комплексного виконання цих завдань.

  5. Матеріалом для навчальної роботи мають стати зв’язні висловлювання, тексти, професійно спрямовані як тематикою і змістом, так і характером використаних у них мовних засобів. Широке використання таких текстів (з офіційних документів, навчальних посібників, публікацій у пресі, зі студентських робіт, виконуваних під час вивчення фахових дисциплін) сприяє встановленню міжпредметних зв’язків, усвідомленню взаємозв’язку між виконанням службових функцій юриста і його мовленнєвою діяльністю.

  6. Робота з текстом (аналіз готових висловлювань та прогнозування змісту і структури творчих робіт студентів) дає змогу органічно поєднати мовну, мовленнєву, соціокультурну та діяльнісну змістові лінії та пов’язати їх з формуванням професійної юридичної компетенції.

  7. Вивчення мови і навчання мовлення мають бути спрямованими на спілкування, на ті види мовленнєвої діяльності, які органічно вписуються у процес навчання у ВНЗ і подальше виконання службових обов’язків у правоохоронній сфері.

  8. Саме ця вимога повинна бути вирішальною у визначенні змісту, виборі форм, засобів, методів і прийомів навчальної роботи. Пріоритетну роль слід надавати самостійній пошуковій роботі студентів, створенню і розв’язанню проблемних ситуацій, адекватних тим, які виникають у практичній діяльності юриста. З-поміж методів опрацювання змісту професійної освіти необхідно надати перевагу пошуковій бесіді, самостійному опрацюванню інформації за навчальними посібниками, найрізноманітнішим аналітичним, конструктивним, корективним, комунікативним, ситуативним вправам. Виклад матеріалу в готовому вигляді треба звести до мінімуму, застосовувати його лише у випадку опрацювання зовсім нової для студентів інформації, але і в цьому разі використати його як передумову для подальшої активної практичної роботи.

  9. Форми організації практичної роботи студентів можуть бути різноманітними – колективна (фронтальна), групова, індивідуальна. На особливу увагу заслуговує групова форма, яка дозволяє максимально активізувати пошукову діяльність студентів, забезпечує обмін досвідом розв’язання пізнавальних завдань, усвідомлення кожним себе як повноцінного суб’єкта навчання.

  10. В аналізі та створенні зв’язних висловлювань необхідно керуватися положеннями психології і психолінгвістики про модель породження мовлення, яка включає орієнтацію в ситуації спілкування, планування висловлювання, реалізацію плану, перевірку результатів. З огляду на це особливої ваги набуває мотив мовлення, осмислення комунікативної мети, добір фактичного і мовного матеріалу, необхідного для її досягнення. Будь-яке створюване студентами висловлювання має бути спрямоване на адресата, його можливості для сприймання, усвідомлення і засвоєння переданої інформації. Тільки за цих умов можлива успішна робота над формуванням у студентів необхідних мовленнєвих умінь, мовної свідомості, здатності спілкуватися в різних навчальних, життєвих і службових ситуаціях.

Результати експериментального навчання можуть бути використані для уточнення програми “Українська мова за професійним спрямуванням”, створення навчальних посібників для студентів юридичних факультетів, удосконалення змісту курсу “Методика викладання української мови у ВНЗ”, що читається магістрантам філологічних факультетів. Ідея опрацювання мовного матеріалу на основі текстів професійного змісту може бути реалізована у навчальних посібниках для інших нефілологічних факультетів.

Перспективу дослідження вбачаємо у з’ясуванні того, наскільки стійкими будуть виявлені позитивні зрушення у ставленні студентів до оволодіння мовою, якою мірою вони вплинуть на подальше навчання і майбутню професійну діяльність.