Декоративне мистецтво Західного Поділля є своєрідним художнім явищем, складовою частиною національної мистецької спадщини України. Наявні публікації лише частково розкривають окремі аспекти деяких видів декоративного мистецтва, а тема ніколи не була предметом комплексного вивчення. 1. Визначено основні історичні віхи розвитку декоративного мистецтва Західного Поділля. На основі пам’яток найдавніших культур, археологічної літератури простежено формування традиційної технології та декорування. Починаючи з неоліту тривають їх зміни, зокрема, досягнуто гармонії форми та силуету керамічних виробів, а також запроваджені важливі конструктивні елементи (вінчик, коліноподібний злам, ребристість). У системі декорування було застосовано різні види технік: розпис, ритування та штамповий орнаменти. На початку н. е. відбувся перехід від ліпного способу виготовлення кераміки до формоутворення її на гончарному крузі. 2. Для ужиткового мистецтва Західного Поділля XV – XVII ст. характерна трансформація домашнього ремесла у мануфактурне виробництво, що було наслідком поширення Магдебурзького права на теренах Західного Поділля й активізації міського ремесла та торгівлі у другій половині XVI – першій половині XVII ст. 3. У XIX ст. народне декоративне мистецтво Західного Поділля розвивалось у двох основних формах – домашнє художнє ремесло та художні промисли, пов’язані з ринком. Для каменярства, гончарства, ковальства притаманні два напрями розвитку: традиційний та інноваційний (формувався під впливом західноєвропейської ремісничої традиції). Інноваційних змін зазнали вишивка, ткацтво та народний одяг і це було пов’язано із засвоєнням нових матеріалів, що призвело до змін характеру засобів шитва, до появи одягових форм, до нової стилістики орнаментальних мотивів у вишивці. У художній традиції народної дерев’яної скульптури з’являється світська тематика, в різьбленні надгробків поширюються західні фігуративні іконографічні схеми. Остання третина XIX ст. ознаменувала відродження та популяризацію народних промислів, про що свідчить низка етнографічних виставок у Тернополі, Бережанах, Бучачі. 4. Посилення у XX ст. поділу праці у провінційному, сільському та міському середовищах, збільшення обсягу культурного обміну між селами та містом, певна структуралізація спілкування стали причиною появи нових та якісно інших, ніж традиційні, культурних запитів і творчих тенденцій. Зовнішні фактори, що вплинули на народне мистецтво – це загальноєвропейські культурно-мистецькі процеси проникаючи в середовище народної культури, вони своєрідно нею трансформувалися. Видозмінювалися народна дерев’яна скульптура, каменярство, метал. З середини XX ст. промислова продукція витісняє народні ремесла і здійснюється низка заходів, які сприяли посиленню фольклоризму – вторинних форм творчості. Проте жива практика масової художньої діяльності викликає до життя нові форми і методи роботи з матеріалом, що відкривають додаткові художні можливості для виявлення творчої індивідуальності. 5. Комплексно висвітлено історичні етапи зародження декоративного мистецтва Західного Поділля, як важливого мистецького явища невід’ємного від загальноукраїнського культурного процесу. Декоративність творів ткацтва, вишивки, компонентів одягу ґрунтувалась на використанні засобів і прийомів художньої виразності. Декоративні особливості основних типологічних груп одягових та інтер’єрних тканин Західного Поділля побудовані за допомогою прийомів контрасту, ритмічності, динаміки та симетрії, а серед засобів виразності є кольоровий лаконізм підкреслений врівноваженим ритмом декоративних смужок, симетрією та рівновагою орнаментальних і безузорних площин верети, рядна, рушника, обруса тощо. 6. Регіональні особливості західноподільської вишивки найвиразніше простежуються в особливостях орнаментики. Для інтер’єрних тканин та одягу характерні орнаментальна та сюжетна вишивка. Засоби та прийоми художньої виразності, в одних випадках були універсальними, а в інших – локальними, притаманними лише певним осередкам. Розвиток орнаментальності приводить до підсиленої декоративності, чому сприяв перехід на іншу техніку виконання. 7. Західноподільський народний одяг відображає загальнонаціональні, локальні та етнічні риси. Важливими художніми засобами одягу є фактура, колір, орнамент. Для створення орнаменту використані принципи симетрії, нюансу, контрасту. 8. Столярні вироби прикметні скромністю форм і раціональністю конструкції. З’ясовано, що початок XX ст. ознаменований входженням у побут нових конструкційних типів меблів, художня виразність яких підсилювалась елементами різних історичних стилів. Сільські столярі помірковано вводили нові елементи, виконували їх засобами традиційного декорування (плоске різьблення, профілювання). Нові конструктивні форми закріплюються на ґрунті народного професійного досвіду. 9. Художня виразність плетіння з природних матеріалів ґрунтується на усталених композиційних закономірностях: тектоніка, пропорційність, масштабність і цілісність, а також на композиційних прийомах контрасту, ритмічності, симетрії і динаміки. 10. Встановлено, що в кінці XIX – початку XX ст. на Західному Поділлі діяло більше тридцяти гончарних осередків, які виробляли чорнодимлений та полив’яний посуд. Для декору полив’яних виробів застосовували різноманітні техніки, зокрема, фляндрівку, гравірування. Такими ж користувались гончарі Східного Поділля, Покуття, Гуцульщини й аналогічно прикрашали вироби квітковими мотивами. З середини XX ст. спостерігається процес занепаду осередків гончарства, пов’язаний з новими соціально-економічними передумовами. 11. У XIX ст. сформувалися каменярські осередки в яких виготовляли меморіальну скульптуру. В цей час формується стилістика ремісничих виробів, активно впроваджуються фігуративні зображення, розширюється усталена іконографія сюжетів для надгробків. Внаслідок соціальних зрушень XX ст. активізувалися прояви народного професіоналізму, що виявились у апелюванні до зразків професійної творчості, у розширенні сюжетів та підкресленні зображувальних властивостей. Художньо-стильові особливості струсівського каменярського осередку показують його спорідненість з меморіальною різьбою Покуття, Волині й інших сусідніх регіонів. 12. Художній метал Західного Поділля XIX – XX ст. представлено виробами міських і сільських ремісників, що розвивали ковальство та ливарництво. Прикладом є архітектурне ковальство, яке на початку XX ст. мало ознаки еклектики. У виробах, виконаних технікою лиття, спостерігається багатоваріантність орнаментальних мотивів, що створюють ефект “ажурності”. 13. У кінці XIX – на початку XX ст. в орнаментальних видах творчості, зокрема, у писанкарстві з’являються нові декоративні форми та художні рішення, помітно розширюється колористична гама. Для традиційних писанок північних районів характерним є дво – триколірний геометричний орнамент, а для південних – абстрактні мотиви. Новітні твори наповнені новими мотивами та новою технікою виконання. На перший план висуваються певна рафінованість, викінченість, частково зникає символіко-ритуальне значення, а варіанти давніх знаків поєднуються з трансформованими язичницькими символами. 14. Витинанки, як твір традиційної народної культури, переходили з обрядових у декоративні форми. На Західному Поділлі еволюція цього виду народної творчості вказує на існування традиційно-аматорського напрямку. 15. Зібраний і досліджений матеріал вводиться в науковий обіг уперше і відкриває можливості його застосування в сучасному художньому процесі. Отримані результати можуть бути використані для наступних досліджень окремих видів народного декоративного мистецтва Західного Поділля. Публікації. Автором за темою дисертації опубліковано п’ять статей обсягом 2,3 у. а. У них містяться основні результати дослідження. 1. Дяків О. Архаїчні риси вишивок Західного Поділля (на прикладі творчості вишивальниць села Базар Чортківського та села Яблунів Гусятинського районів) // Мистецтвознавство’03. – Львів: СКІМ, 2003. – С.77-85. 2. Дяків О. Локальні особливості осередків писанкарства Західного Поділля // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Випуск VIII. – Івано-Франківськ, 2005. – С.20-28. 3. Дяків О. Тектоніка та декор плетених виробів Західного Поділля // Мистецтвознавство’05. – Львів: СКІМ, 2005. – С.71-79. 4. Дяків О. Традиції каменярства в струсівському каменярському осередку на Теребовлянщині // Мистецтвознавство України. Випуск V. – Київ: Музична Україна, 2005. – С.45-55. 5. Дяків О. Західноподільські осередки гончарства XIX – XX ст. // НМ. – 2005. – №3-4. – С.15-17. | 