Анотація до роботи:

Левандовський Олександр Станіславович. Кінезітерапія і масаж в системі комплексної реабілітації студентів з клінічними ознаками вегетативного дисбалансу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту зі спеціальності 24.00.03 – Фізична реабілітація. - Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2007.

Дослідження присвячене вивченню проблеми впливу кінезітерапії і масажу як засобів корекції вегетативного дисбалансу у студентів.

На підставі встановлення рівня фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості студентів, значної розповсюдженості серед них чинників ризику хронічних неінфекційних захворювань і суб’єктивних ознак вегетативного дисбалансу аргументовано доцільність реабілітації даного контингенту. Розроблено й апробовано систему комплексної реабілітації, яка включає модифікацію стилю життя, кінезітерапію і масаж, когнітивно-поведінкову корекцію.

Внаслідок річного проведення комплексу реабілітаційних заходів досягнуто підвищення толерантності до фізичних навантажень і розширення адаптаційних резервів організму і, як наслідок, нівелювання виявлених ознак вегетативного дисбалансу, покращення параметрів фізичного розвитку, функціональної і фізичної підготовленості студентів.

Таким чином, проведені дослідження з вивчення ефективності системи комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу, апробованої на достатній кількості осіб, мають підтверджені дані і можуть стати підставою для практичного впровадження результатів.

1. Узагальнення наукових даних, наведених в літературних джерелах, показало широку розповсюдженість поведінкових чинників ризику серед молоді й відсутність стійких позитивних тенденцій до змін у способі її життя. Основним чинником ризику хронічних неінфекційних захворювань є зниження рухової активності, що обумовлює недостатність енергетичного субстрату в клітинах - стан гіпоергії. Зниження ефективності внутрішньоклітинного утворення енергії викликає порушення функціонування основних систем забезпечення внутрішнього гомеостазу організму, однією з яких є вегетативна нервова система. Корекція вегетативного дисбалансу може розглядатися як один із механізмів профілактики хронічних неінфекційних захворювань. Перспективними напрямками превентивної роботи є виявлення модифікованих чинників ризику як індикаторів тенденцій зміни способу життя; оцінка показників здоров’я; розробка реабілітаційних заходів; пошук і апробація критеріїв ефективності їх застосування. Перерахованому колу питань у вивчених першоджерелах приділено недостатньо уваги, чим аргументована актуальність теми дослідження.

2. Найпоширенішими модифікованими чинниками ризику серед студентської молоді є куріння (66%), порушення режиму та збалансованості харчування (95%), надмірне вживання алкогольних напоїв (46%), наявність стресових ситуацій (57%). З-поміж них найважливішим є недостатня фізична активність, що притаманно для 73% опитаних студентів.

3. Значно поширеним “полісиндромним” станом у студентів є вегетативний дисбаланс, який маніфестується наступними синдромами: астенічним (92%), кардіалгічним (82%), цефалгічним (75%), поліартралгічним (27%), нейроендокринним (23%), диспепсичним (23%), аритмічним (9%), гіпервентиляційним (7%), синкопальними станами (6%).

Вегетативний дисбаланс характеризується підвищеною активністю симпатичної ланки вегетативної нервової системи. Останнє стверджено за результатами проб з ізометричним навантаженням, ортостатичної, кліностатичної, Вальсальви, а також обчислення індексу Кердо. На підставі аналізу параметрів моніторування варіабельності серцевого ритму констатовано значне збільшення потужності в діапазоні низьких частот (до 2237±97 мс², 2283±87 мс², 2281±92 мс², р<0,05) і зменшення потужності в діапазоні високих частот (до 743±42 мс², 728±37 мс², 737±49 мс², р<0,05).

4. Встановлено взаємозв’язок фізичного стану організму зі станом вегетативної регуляції, оскільки студенти з суб’єктивними ознаками вегетативного дисбалансу поступаються перед особами контрольної групи за параметрами фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості.

Показники антропометрії (індекс маси тіла в межах 27,7-28,0 кг/м² у чоловіків і 25,8-27,9 кг/м² у жінок (p<0,05); обхват талії на 8,9-10,1 см у жінок і на 12,0-13,9 см у чоловіків (p<0,05) більші від контрольних аналогів) засвідчили наявність у обстежених студентів з ознаками вегетативного дисбалансу змін, які використовуються для стратифікації ризику серцево-судинних захворювань.

У 20% студентів з ознаками вегетативного дисбалансу наявна чітка тенденція до підвищення артеріального тиску (стан прегіпертензії), а у 8% діагностовано артеріальну гіпертензію. Останнє стверджено як на підставі вимірювання офісного артеріального тиску, так і при 24-годинному моніторуванні артеріального тиску: встановлено достовірне підвищення середньодобових показників обох компонентів артеріального тиску (систолічного до 141,14±2,39 - 144,07±3,13 мм рт.ст., p<0,05; діастолічного до 89,32±2,47 - 94,36±2,94 мм рт.ст., p<0,05), що поєднується з несприятливим характером добових ритмів. У осіб з вегетативною дисфункцією оптимальний профіль “dipper” був констатований менше, ніж у половині випадків. У основних групах значну частку (25-30%) складали профілі “non-dipper” та “over-dipper”. Ознакою потенційно небезпечної добової динаміки артеріального тиску у студентів з вегетативною дисфункцією є також наявність у них циркадного ритму “night-pеаker” (4,9-7,8%).

5. Для осіб з вегетативним дисбалансом притаманне зниження толерантності до фізичних навантажень, що підтверджують дані велоергометрії: вірогідно менші значення порогового навантаження, показників PWC₁₇₀ і МСК, вкорочений час досягнення максимального артеріального тиску, вищі рівні САТ, ДАТ і ЧСС на висоті навантаження, триваліші періоди їх реституції. Наслідком зниженої толерантності до фізичних навантажень є вірогідне погіршення параметрів фізичної підготовленості: швидкісних, силових, гнучкості та витривалості.

6. Розроблена нами програма комплексної реабілітації складається з трьох складових - модифікації стилю життя, кінезітерапії й масажу, когнітивно-поведінкової корекції, - і вписується в поняття превентивної реабілітації осіб, які перебувають на межовому рівні здоров’я (суб’єктивні ознаки вегетативного дисбалансу, стан прегіпертензії), і власне реабілітації студентів, у яких виявлено артеріальну гіпертензію.

Комплексний характер реабілітаційних заходів полягає в тому, що система передбачає вплив на різні компоненти людської сутності – фізичний, психологічний і соціальний. Вплив на фізичний компонент здійснюється засобами фізичної реабілітації – кінезітерапією й масажем. Вплив на психологічний компонент здійснюється шляхом когнітивно-поведінкової корекції. Вплив на соціальний компонент здійснюється шляхом модифікації стилю життя, формування мотивації на ведення здорового способу життя і створення позитивного іміджу особи, позбавленої шкідливих звичок.

7. Після повторного тестування наприкінці річного періоду спостереження встановлено, що вірогідна динаміка більшості досліджуваних показників відбулася у студентів третьої основної групи, яким застосовували розроблену нами програму реабілітаційних заходів. У студентів другої основної групи, яким рекомендували тільки модифікацію стилю життя, вірогідна динаміка стосувалася обмеженої кількості параметрів, що в цілому не дає підстав стверджувати вагомого позитивного результату щодо усунення вегетативного дисбалансу і покращення фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості. У студентів першої основної групи, в яких не застосовували жодних реабілітаційних заходів, вірогідного покращення досліджуваних показників не зафіксовано взагалі.

Таким чином, визначальним фактором запобігання патології внутрішніх органів є усунення стану гіпоергії шляхом розширення рухової активності, чим збільшується енергетичний потенціал організму, розширюються його адаптаційні резерви і забезпечується можливість впливу на одну з основних систем забезпечення внутрішнього гомеостазу – вегетативну нервову систему.

8. Сприятливий вплив авторської програми комплексної реабілітації на фізичний стан організму студентів підтверджено оптимізацією параметрів фізичного розвитку, функціональної та фізичної підготовленості.

Після річного періоду спостереження встановлено чітку тенденцію до усунення вегетативного дисбалансу (потужність у діапазоні низьких частот зменшилася з 2281±92 мс² до 1764±61 мс², р<0,05, а потужність хвиль високої частоти підвищилася з 737±49 мс² до 1072±58 мс², р<0,05). Зменшення симпатикотонії також засвідчили дані проб для оцінки функції вегетативної нервової системи.

Знизилися рівні обох компонентів офісного артеріального тиску, вдвічі зменшилася частка осіб, у яких було попередньо встановлено стан прегіпертензії, у жодного із студентів рівень АТ не перевищував максимально припустимої позначки; дані 24-годинного моніторування АТ засвідчили оптимізацію його добових ритмів (питома вага осіб зі сприятливим профілем САТ “dipper” збільшилися з 37,5% до 61,1% за рахунок зменшення питомої ваги студентів із прогностично несприятливими профілями АТ “non-dipper” і “night-peaker”).

9. Досягнення сприятливої динаміки показників фізичного розвитку, функціональної й фізичної підготовленості студентів стало можливим завдяки зростанню енергопотенціалу їх організму й підвищенню толерантності до фізичного навантаження. Тест PWC₁₇₀ показав вірогідне збільшення порогового навантаження, показників PWC₁₇₀ і МСК як у чоловіків, так і у жінок, вкорочення періодів реституції САТ (з 7,5±0,5 до 5,6±0,4 хв., р<0,05), ДАТ (з 9,2±0,6 до 5,7±0,8 хв., р<0,05), ЧСС (з 7,7±0,4 до 5,1±0,5 хв., р<0,05).

10. За своєю значущістю для покращення стану здоров’я створена нами програма комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу за умови її тривалого систематичного застосування спроможна різнопланово впливати на організм, переводячи його з одного гомеостатичного рівня на інший. В цьому полягає її саногенетичне значення, що обґрунтовує доцільність застосування як превентивного заходу щодо виникнення патології внутрішніх органів.

Таким чином, проведені дослідження з вивчення ефективності програми комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу, апробованої на достатній кількості осіб, мають підтверджені дані і можуть стати підставою для практичного впровадження результатів.

Перспективним напрямком нашого дослідження є здійснення пролонгованого спостереження за обстежуваним контингентом студентів з метою з’ясування віддалених результатів проведеної корекції, підтвердження стабільності досягнутих позитивних змін і збереження сформованої нами мотивації на ведення здорового способу життя.

Публікації автора:

1. Левандовський О. Функціонально-спортивні особливості осіб з вегетативною дисфункцією // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10: у 4 т. – Львів: НФВ „Українські технології”, 2006. – Том 4, кн. 1. – С. 302-307.

2. Левандовський О.С. Цінність ортостатичної проби та проби з ізометричним навантаженням для верифікації вегетативного дисбалансу // Спортивна наука України. - 2006. - № 1 (2). – С. 1-8.

3. Левандовський О.С. Вплив фізичних вправ на стан вегетативної нервової системи у осіб з вегетативною дисфункцією // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №2. – С. 69-74.

4. Левандовський О.С. Методика активізації рухової активності студентів з ознаками вегетативного дисбалансу // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №4. – С. 90-94.

5. Левандовський О.С. Вегетативний дисбаланс як предиктор виникнення патології внутрішніх органів у студентів і його корекція засобами фізичної реабілітації: Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ, 2006. – 62 с.

6. Бойчук Т., Левандовський О., Лібрик О. Модифікація стилю життя – фактор запобігання серцево-судинній патології у студентів // Спортивний вісник Придніпров’я. - 2005. - № 3. - С. 126-129. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає у аналізі спеціальної і наукової літератури, здійсненні педагогічного тестування і проведенні статистичної обробки даних.

7. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Показники добового моніторування артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію залежно від регіону проживання // Буковинський медичний вісник. – 2005. - №4. – С. 142-144. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в проведенні фізіологічних методів дослідження і їх аналізі.

8. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Валеологічні аспекти клімато-метеорологічних факторів довкілля // Теорія та методика фізичного виховання. - 2005. - №2. - С. 41-43. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в проведенні дослідження і статистичної обробки даних.

9. Бойчук Т.В., Левандовський О.С., Гриневич Р.Й., Голод М. Засоби фізичної реабілітації як превентивний фактор виникнення синдрому АГ в осіб з вегетативною дисфункцією // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я в сучасному суспільстві: Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк, 2005. – С. 17-21. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в проведенні фізіологічних методів дослідження, статистичної обробки даних, аналізі результатів дослідження.

10. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Клініко-фізіологічне обґрунтування впливу фізичних вправ як превентивного фактора становлення синдрому артеріальної гіпертензії у осіб з вегетативною дисфункцією // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”. - Івано-Франківськ, 2005. – С. 98-99. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в аналізі наукової і спеціальної літератури, проведенні педагогічного тестування і розробці комплексів вправ.

11. Бойчук Т.В., Лібрик О.М., Левандовський О.С. Клімато-метеорологічна ситуація як немодифікований фактор формування здоров’я людини // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Роль довкілля у валеологічній освіті і вихованні”. - Полтава, 2005. – С. 16-17. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в аналізі наукової і спеціальної літератури, здійсненні анкетування, проведенні фізіологічних методів дослідження і статистичної обробки даних.

12. Бойчук Т.В., Левандовський О.С. Корекція вегетативної дисфункції засобами фізичної реабілітації // Регіональних науково-практична конференція “Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування”. - Івано-Франківськ, 2006. – С. 14. Внесок здобувача є визначальним і полягає в аналізі наукової і спеціальної літератури, розробці і апробації програми комплексної реабілітації.

13. Бойчук Т.В., Левандовський О.С. Саногенетичні аспекти активізації рухової активності студентів // ІV Міжнародна науково-практична конференція „Адаптаційні можливості дітей та молоді”. – Одеса, 2006. – С. 21-23. Особистий внесок здобувача є визначальним і полягає в розробці програми комплексної реабілітації студентів з ознаками вегетативного дисбалансу та її апробації.