В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання сучасної гінекології – удосконалення методів лікування запальних захворювань зовнішніх статевих органів у дівчаток препубертатного періоду із застосуванням пробіотиків на підставі вивчення клініко-мікробіологічних показників та імунного статусу в різні періоди статевого розвитку. 1. Запальні процеси зовнішніх статевих органів у дівчаток препубертатного періоду складають від 20,6 % до 27,8 % і посідають чільне місце в структурі загальної гінекологічної захворюваності, не маючи тенденції до зниження. Головними чинниками розвитку вульвовагінітів є екстрагенітальна патологія (46,0 %), насамперед захворювання ЛОР-органів (34,1 %), дитячі інфекційні захворювання (43,3 %) та глистна інвазія (11,4 %). 2. Основними клінічними проявами захворювання в препубертатному періоді є виділення зі статевих шляхів (95,5 %), свербіж вульви (20 %), печія (12 %), болісне сечовипускання (10 %), болі внизу живота (8 %). Найчастіше у дівчаток 1014 років має місце хронічний перебіг захворювання (43,6 %), а у дітей 36 років – гострий вагініт (52 %). 3. При вульвовагінітах у дівчаток препубертатного віку формується суттєвий дисбаланс між показниками контамінації піхви облігатною та факультативною мікрофлорою. В порівнянні з нормою, статистично зростає рівень умовно-патогенної мікрофлори, що має патогенні або змінені біологічні властивості на тлі дефіциту лактобацил. 4. Встановлені в ході дослідження особливості змін загального і місцевого імунітету у дівчат в різні періоди препубертатного розвитку характеризуються неоднозначністю та перебувають у прямій залежності від віку дитини, тривалості та клінічного перебігу захворювання. Розвиток неспецифічного вульвовагініту в дівчат препубертатного віку перебігає на тлі компрометації локального імунітету піхви і не супроводжується пригніченням системного імунітету і фагоцитарної функції. 5. У дівчаток молодшої вікової групи (49 років) відмічено достовірне зниження концентрації IgА в сироватці крові: 1,140,11 г/л проти 1,450,08 г/л у групі контролю (р<0,05) при збереженні нормальних концентрацій IgG, ІgМ. Відбувається значна активація локального протимікробного захисту, про що свідчить зростання концентрації sIgА: 0,390,04 г/л проти 0,220,05 г/л у контролі (р<0,05), IgG: 0,260,03 г/л проти 0,170,04 г/л в контролі (р<0,05), висока частота виявлення ІgМ (8%), підвищення рівня лізоциму: 0,0570,010 г/л проти 0,0220,009 г/л у контролі (р<0,05) при незміненому вмісту С-3 компонента комплементу. 6. На відміну від дівчат молодшого віку, у хворих старшої вікової групи (1014 років) встановлено достовірне збільшення концентрації IgА в сироватці крові порівняно з контролем: 1,410,09 г/л проти 0,950,14 г/л (р<0,05). Протікання вульвовагініту спостерігається на тлі дисімуноглобулінемії місцевих секреторних білків на тлі нормальних показників sIgА: 0,380,03 г/л проти 0,390,12 г/л у групі контролю та IgG: 0,210,02 г/л проти 0,230,05 г/л у групі контролю, значно зростає (в 2 рази) концентрація IgА: 0,060,01 г/л проти 0,030,01 у групі контролю (р<0,05). 7. Застосування препарату „Симбітер-2” супроводжується підвищенням колонізації резистентності слизової оболонки піхви, зокрема, зменшується рівень висіву золотистого стафілококу, ентеробактерій та грибів роду Сandida на тлі підвищення кількісних показників нормальної мікрофлори геніталій. 8. Застосування розробленої терапії з використанням „Симбітеру-2” у дівчат препубертатного віку з вульвовагінітами сприяло відновленню основних захисних факторів місцевого імунітету, а в групі дівчат старшого віку (1014 років) – підвищенню основних клітинних показників системного імунітету (вміст Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій). Розвиток адекватної імунної відповіді на патогенні чинники привів до значного зниження клінічних проявів захворювання (95 % і 98 %, відповідно, проти 71 % в групі порівняння), зниженню рецидивів захворювання з 17,0 % до 13,3 % та відновленню нормального мікропейзажу зовнішніх статевих органів. |
