Анотація до роботи:

Харламова С.О. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2007.

У дисертації викладено результати комплексного наукового дослідження кримінально-правової охорони комерційної і банківської таємниці. Розглянуто історичні, соціальні і нормативні фактори, які зумовили встановлення кримінальної відповідальності за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю. Аналізуються ознаки складу злочинів, передбачених ст. 231 “Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю” і ст. 232 “Розголошення комерційної або банківської таємниці” КК України. Проведено відмежування аналізованих складів злочинів від суміжних складів злочинів, передбачених ст.ст. 185, 209-1, 232-1, 328, 330 КК, а також дій, передбачених ст.ст. 164-3 і 164-11 КУпАП. Розглянуто особливості кваліфікації злочинів, передбачених ст.ст. 231 і 232 КК України, та призначення покарання.

Обґрунтовано доцільність удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за досліджувані злочини шляхом об’єднання ст.ст. 231 і 232 чинного КК України в одну статтю і прийняття закону України “Про комерційну таємницю”.

У висновках дисертації автор узагальнює основні його результати та формулює власні рекомендації щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність, згідно з якими передбачається відповідальність за незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю.

1. Витоки кримінально-правової охорони комерційної і банківської таємниці необхідно відносити до XІХ ст. (Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р.). Історичний досвід кримінально-правового забезпечення комерційної і банківської таємниці необхідно використовувати і в наші дні для подальшого вдосконалення чинного законодавства.

2. Перехід України до ринкових відносин об’єктивно зумовлює збереження будь-яких відомостей про діяльність підприємств. Це дало підґрунтя для виникнення комерційної таємниці, яка з часом знайшла своє відображення в законодавстві. Але на сьогодні спеціальний закон щодо визначення, використання, поширення, збереження та захисту комерційної таємниці відсутній. Запропоновано проект такого закону.

3. Безпосередній об’єкт злочинів, передбачених ст.ст. 231, 232 КК України, це суспільні відносини по збереженню комерційної та (або) банківської таємниці, які забезпечують охорону від недобросовісної конкуренції у сфері господарської діяльності й обмеження монополізму.

4. Предметом злочинів досліджуваних норм є окремий вид конфіденційної інформації, а саме – комерційна і банківська таємниця. Конфіденційна інформація, це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

5. У ст.ст. 231 і 232 КК України моментом закінчення злочину є спричинення істотної шкоди суб’єкту господарювання. Питання про наявність або відсутність істотної шкоди (оціночне поняття) вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням розміру заподіяних збитків, фінансового становища суб’єкта господарювання, сприйняття усунення ним заподіяної шкоди тощо. Поняття істотної шкоди у ст.ст. 231 і 232 КК охоплює пряму дійсну шкоду та неодержані суб’єктом господарської діяльності доходи.

6. Суб’єктами незаконного збирання, використання і розголошення комерційної і банківської таємниці є будь-які осудні особи 16-річного віку. Щодо розголошення відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, то за безпосередньою вказівкою закону кримінальній відповідальності підлягають тільки такі особи, яким ця таємниця стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю.

7. Суб’єктивна сторона незаконноих дій з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю, характеризується умисною формою вини, проте можлива необережність щодо наслідків.

8. Відмежування аналізованих складів злочинів від складів злочинів, передбачених ст.ст. 185, 209-1, 232-1, 328, 330 КК України необхідно здійснювати за складоутворюючими ознаками, а зі ст.ст. 164-3 і 164-11 КУпАП – за ступенем суспільної небезпечності.

9. Обґрунтована необхідність посилення санкції за розголошення комерційної або банківської таємниці. Особа, яка вчиняє злочин використовуючи своє службове становище, більш суспільно небезпечна і потребує більш суворого покарання.

10. Запропоновано об’єднати ст. 231 і ст. 232 Кримінального кодексу України і внести зміни у чинний КК України. Така стаття буде мати наступний вигляд:

Стаття 231. Незаконні дії з відомостями, що становлять комерційну або банківську таємницю.

Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, -

карається штрафом від 200 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на той самий строк.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, -

карається штрафом від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк.

Публікації автора:

1.Харламова С.О. Кримінальна відповідальність за незаконне використання Комерційної та банківської таємниці // Україна 2005: Поступальна хода до верховенства права (збірник матеріалів науково-теоретичної конференції). – Київ – 2005. – С. 81-84.

2.Харламова С.О. Кримінальна відповідальність за незаконне використання комерційної та банківської таємниці згідно з міжнародним та національним законодавством // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості (матеріали міжнародної науково-практичної конференції). – Львів – 2005. – С.277-280.

3.Харламова С.О. Кримінально-правова природа комерційної таємниці // Проблеми і вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні (матеріали міжнародної науково-практичної конференції). – Львів – 2005. – С.210-212.

4.Харламова С.О. Конфіденційна інформація як предмет злочину // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2006. – №2. – С.201-206.

5.Харламова С.О. Інститути комерційної і банківської таємниці в законодавстві України і зарубіжних країн // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – №1. – С.238-246.

6.Харламова С. Проблеми визначення предмета злочинів, пов’язаних із незаконним збиранням, використанням та розголошенням відомостей, що становлять комерційну та банківську таємницю // Юридична Україна. – 2006. – №10. – С.85-90.

7.Харламова С. Історико-правова характеристика інститутів комерційної та банківської таємниці // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №11. – С. 59-62.