У дослідженні наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у встановленні з позицій сучасної кримінології соціально-кримінологічної обумовленості правового регулювання та застосування амністії, підстав, місця, ролі та основних функцій амністії, взаємозв’язку та взаємовпливу між амністією і злочинністю; розробці кримінологічно-обґрунтованих пропозицій з удосконалення інституту амністії, підвищення ефективності застосування амністії як одного із заходів кримінально-правового впливу на злочинність. До основних результатів дослідження слід віднести: 1. З’ясування генезису амністії в України та за кордоном дозволило виявити системні зв’язки між амністією та іншими соціальної явищами. Зловживання правом амністії, соціально та кримінологічно не обумовлене застосування амністії призводять до негативних наслідків: ускладнення суспільно-політичного життя, погіршення кримінальної ситуації. Своєчасне, детерміноване об’єктивними чинниками, соціально та кримінологічно обумовлене застосування амністії справляє позитивний вплив на суспільство, сприяє гуманізації кримінальної політики і має певний антикриміногенний ефект. 2. Інститут амністії в Україні сформувався під впливом вітчизняної традиції. Правогенезис амністії визначив структуру інституту, аналогічність його складових в Україні та за кордоном, якими є: припинення кримінального переслідування та повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності. 3. Підстави амністії як виду звільнення від кримінальної відповідальності повинні відповідати ідеї невеликої суспільної небезпечності вчиненого злочину і особистості винного. Підстави ж амністії як виду звільнення від покарання та його відбування слід обов’язково пов’язувати з можливістю досягнення цілей покарання. При цьому злочинець повинен бути підданий, в залежності від тяжкості вчиненого злочину, певному каральному впливові. Не застосування карального впливу при звільненні від покарання або його відбування на підставі акта амністії є можливим стосовно осіб, що вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості. Об’єктивно більш м’який характер підстав амністії у порівнянні з підставами інших загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування обумовлений виключним характером амністії. 4. Розвантажувальна функція амністії як одного із заходів кримінально-правового впливу на злочинність характеризується комплексом негативних та позитивних факторів: з одного боку – це гуманність по відношенню до злочинців, яка реалізується в основному в межах підстав звільнення від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування, з іншого – це певний криміногенний вплив на суспільство. Неможливість найближчим часом нейтралізації комплексу криміногенних факторів, які, зокрема, обумовлюють негативні характеристики злочинності проти власності, злочинності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення, злочинності проти життя та здоров’я особи і надалі визначатиме розвантажувальну функцію кримінальної юстиції в цілому та амністії, зокрема, що досить негативно впливатиме на процеси детермінації злочинності, сприятиме її відновленню. 5. Виходячи з аналізу кримінальної ситуації в Україні, комплексу існуючих криміногенних детермінант та провідних тенденцій генезису злочинності пропонується обмежувати застосування амністії до „привілейованих” категорій осіб, що вчинили злочини: проти власності; у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення; проти життя та здоров’я особи. 6. З метою удосконалення законодавчої дефініції амністії пропонується внести такі зміни і доповнення до Закону України „Про застосування амністії в Україні”: 1) абзац 1 ст.1 Закону викласти у такій редакції: „Амністія є припинення кримінального переслідування або звільнення від кримінальної відповідальності (повністю чи частково) певних категорій осіб”; 2) абзаци 1, 2 та 3 ст. 3 Закону викласти у такій редакції: „Законом про амністію може бути предбачене: а) припинення кримінального переслідування певних категорій осіб; б) повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності певних категорій осіб”. 7. Для зниження яскраво вираженого карального нахилу кримінального законодавства України при визначенні центрального концепту реагування на злочинність пропонується доповнити ч. 2 ст.1 КК України вказівкою на застосування, крім покарання, й інших заходів кримінально-правового впливу, некарального характеру, зокрема. | 