У Висновках указується, що критське традиційне мистецтво формувалося протягом тисячоліть під впливом культур різних континентів. Відмінності історичної долі Криту від материкової Греції сприяли генерації локальних жанрових різновидів та інструментів народної музики острова. Важливою ознакою критського традиційного мистецтва є професіональний розвиток, відображений у фаховій діяльності народних виконавців, існуванні професіональних фольклорних ансамблів, оркестрів і хорових колективів. Зв’язок із грецькою етнічною ойкуменою, оснований на мовній і релігійній спільності, уможливив перетворення Криту із реліктового культурного анклаву у регіон, інтегрований у європейське мистецтво. Продуктивний критсько-європейський діалог у музичному мистецтві яскраво проявився за умов оновлення західноєвропейської музичної мови і збагачення її різноманітними композиторськими техніками.
Ім’я Димітріса Капсоменоса увійшло у новогрецьку музику наприкінці шістдесятих років ХХ століття, коли вже були закладені фундаментальні основи розвитку новогрецької професійної музики і у цілому завершився процес створення національної музичної мови. При загально високому розвитку інфраструктур критської музичної традиції, яка стала основою творчості Д. Капсоменоса, особливою передумовою появи творчої особистості композитора була обмеженість безпосереднього підготовчого етапу становлення регіональної професіональної музики, орієнтованої на європейські стандарти. Проте Д. Капсоменос, завдяки оновленню засад композиторської техніки знайшов шлях до розкриття у професійних музичних творах особливостей критської традиційної музики і виконав важливу місію у розбудові новогрецької композиторської школи створенням її самобутньої регіональної гілки.
Творчість Д. Капсоменоса різносторонньо і виразно представляє професіональне музичне мистецтво критського регіону. Її специфіка проявляється не тільки у збалансованості локальних і загальнонаціональних рис, а й у відповідності формату сучасної європейської музичної культури. Для розкриття особливостей різноманітних жанрів критського фольклору, пов’язаних з його історичним минулим, композитор застосовує відповідні засоби письма, які відкривають слухачеві багатство і неповторність кожного з використаних аутентичних першоджерел. Лексика творів Д. Капсоменоса відкрита для будь-яких стилів і здатна поєднувати принципово протилежні стильові компоненти в органічну єдність. Кожна з епох, ознаки яких відобразилися у стилістиці творів композитора, привертає його увагу передусім певним історичним досвідом етносу, ракурсом відображення Гармонії всесвіту, що лежить у основі буття. Саме тому, поєднання найрізноманітніших стилістичних компонентів у творах Д. Капсоменоса принципово виключає еклектичність. Воно створює життєздатні стильові організми, досконалі системи, які є проекцією філософського світогляду композитора.
Д. Капсоменос знаходить власний підхід до адаптації традиційної музики шляхом встановлення аналогій між античною музичною думкою і сучасним музичним мисленням. Особливої уваги заслуговують пошуки композитора у ладовій сфері. Тетрахордова будова, характерна для критської традиційної музики, у творах Д. Капсоменоса органічно проявляється в умовах розширеної діатоніки. При цьому композитор розвиває ідеї своїх учителів, зокрема К. Проспері, вільно застосовуючи риси серійної техніки, тонально-атональні мутації («тональне вагання») і досягаючи нового стилістичного синтезу.
Унікальне світобачення спрямовує митця до відображення космічної гармонії й одвічного світла мудрості. Воно є проявом грецької ментальності і, водночас, сягає сутності загальнолюдських цінностей, які лягли в основу європейської культури. Творча спадщина Д. Капсоменоса поповнює концертний виконавський репертуар самобутніми, оригінальними творами, що відкривають світу феномен критської традиційної музики.
|
