Дисертаційне дослідження охоплює сукупність взаємозв’язаних питань, що становлять проблему розвитку механізму управління процесом матеріального забезпечення виробництва. Використання для її вирішення системного підходу дозволило зробити ряд наукових висновків, положень, практичних пропозицій. 1. Обгрунтовано переванги і складники системного підходу до розвитку механізму управління матеріальним забезпеченням. Розроблено його гіпотетичну модель, яка містить сукупність теоретичних, концептуальних і методичних рішень. 2. Зроблено висновок, що можливості використання системного підходу до розвитку механізму багато в чому залежать від стану передумов, які треба вдосконалювати в першу чергу. Тільки створивши відповідні передумови, можна реально покращити систему управління. Розроблено класифікацію передумов, що впливають на її стан і можливості розвитку. 3. Обгрунтовано, що процес матеріального забезпечення є, з одного боку, підсистемою більш великої і складної системи – підприємства в цілому, з другого – відносно відокремленою в просторі системою з яскраво вираженими ознаками кібернетичних систем. Зроблено висновок, що ототожнювання логістичної системи з промисловим підприємством немає під собою об’єктивних наукового підґрунтя. Уточнено класифікацію і здійснено декомпозицію системи матеріального забезпечення, виділено, по-перше, підсистеми, що складають об’єкт управління, по-друге, – підсистеми управлінського блоку системи матеріального забезпечення. До нього не введено принципи, на яких створюється і функціонує система управління, управлінські процеси і рішення, що здійснюються за допомогою функцій, процес удосконалення управління, що здійснюється з метою розвитку реальних підсистем – структури, функцій, кадрів. 4. Безпідставно розглядаються в одному ряду функції, що відображують характер діяльності окремих складників об’єкта управління, і функції, притаманні власне системі управління. Обґрунтовано, що існують дві групи функцій: функції об’єкта – інвестицій, постачання, виробництва тощо, функції управління – планування, облік, контроль, аналіз, регулювання, стимулювання. У свою чергу функції управління поділяються на дві підгрупи: ті, що складають механізм, динаміку управління – планування, регулювання, стимулювання, і ті, що в інформаційному відношенні створюють умови для здійснення функцій першої підгрупи. Уточнено склад і зміст функцій, запропоновано просторово-часову модель взаємозв’язку обох груп функцій. 5. Зроблено висновок, що управління економічними процесами підприємства, зокрема матеріальним забезпеченням, здійснюється не тільки в стратегічному й оперативному режимах, як це вважають окремі автори, але і в поточному. Як наслідок, у просторово-часову модель взаємозв’язку функцій введено рівень поточного управління. 6. У класифікаціях економічних цілей підприємства містяться суттєві упущені можливості, а стосовно системи матеріального забезпечення задачу невирішено у принципі. У дисертації уточнено класифікацію цілей, розроблено основні цілі функціонування її основних об’єктів управління, сформульовано цілі підсистеми управління. 7. Існує тенденція підміни понять і термінів стосовно принципів управління. Різноманітні вимоги, задачі, умови, що безпідставно зводяться у принципи, не можуть служити цільовими установками, відповідно до яких повинна створюватися, функціонувати й удосконалюватися система управління взагалі і матеріальним забезпеченням, зокрема. Обґрунтовано необхідність системного, ієрархічного підходу до вироблення принципів, який узгоджується із системним підходом до постановки цілей, сформульовано принципи стосовно системи управління в цілому, уточнено принципи щодо організаційної структури і функцій управління. 8. Некритичне перенесення в наукову сферу та навчальний процес концепцій управлінського обліку і контролінгу не створює умов для суттєвого розвитку механізму управління процесом матеріального забезпечення, навпаки, ускладнює можливість вирішення цих завдань. У дисертації розроблено організаційну структуру відділу матеріального забезпечення, в якій передбачається зосередити не тільки оперативно-господарські, але й інформаційно-економічні функції, поглибити на цій основі інтеграційні процеси в управлінні системою. Визначено склад конкретних видів робот кожного сектору, що деталізують зміст кожної окремої функції. Запропоновано підхід до створення програмно-цільової організаційної структури матричного типу, призначеної для вирішення великомасштабних проблем розвитку. 9. Можливості розвитку механізму управління системою пов’язуються в дисертації з упровадженням у практику доцільних елементів системи внутрішньогосподарського розрахунку, що виправдали себе в минулому. З цією метою розроблено систему економічних показників діяльності відділу, відповідно до яких потрібно планувати, оцінювати й стимулювати роботу його персоналу, методику створення в ньому власного фонду матеріального стимулювання. 10. Концепція управлінського обліку практично виключає з системи господарського обліку один із важливих його видів – оперативний облік. У дисертації наводяться докази про необґрунтованість такого підходу, що принижує значення оперативного обліку та контролю в превентивному режимі управління. Запропоновано систему показників, які доцільно мати у полі оперативного обліку і контролю. 11. Існування різноманітних методик кількісної оцінки якісного стану системи управління знижує можливість глибоко аналізувати і змістовно оцінювати її у статиці та динаміці. Обґрунтовано, що перевагу треба віддати якісному підходу, що передбачає виявлення позитивних сторін і слабких місць, а головне – визначення шляхів розвитку. Розроблено критерії і методику оцінки системи управління процесом матеріального забезпечення. |
