Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Сільськогосподарські науки / Рослинництво


Ленюк Микола Миколайович. Оптимізація елементів технології вирощування соняшнику в Степовій зоні України : Дис... канд. с.-г. наук: 06.01.09 / Національний аграрний ун-т. — К., 2002. — 144 арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 118-133.



Анотація до роботи:

Ленюк М.М. Оптимізація елементів технології вирощування соняшнику в Степовій зоні України. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільскогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09. - рослинництво. - Національний аграрний університет, 2002.

Встановлено, що на звичайних чорноземах степової зони України оптимальні умови поживного та водного режимів грунту складаються при застосуванні розрахункових норм добрив з додаванням асоціативних азотофіксувачів при густоті стояння 60 тис. рослин на 1 га. В цьому разі врожайність соняшнику підвищується на 3,2 ц/га, а олійність насіння зростає на 1,1-2,2% при зменшенні добривного навантаження.

Застосування біостимулятора оксіамін, азотофіксуючих бактерій штаму Klebsiella та лактофолу “Б” є ефективним засобом підвищення продуктивності соняшнику на 11-14%. Вартість біостимуляторів та їх внесення цілком окупається одержаною прибавкою урожаю.

Показано, що сівба соняшнику за температури грунту +8-10С та застосування двох міжрядних обробітків з підгортанням рослин під час другої культивації, забезпечує добре очищення посіву від бурянів, підвищує врожайність на 2,2-4,6 ц/га, збір олії - на 188-271 кг/га, а одержана продукція не містить залишків пестицидів та інших шкідливих речовин.

Комплекс розроблених заходів дозволяє одержати додатково 139-170 грн/га чистого прибутку. Біоенергетичний коефіцієнт зростає з 3,9 до 5,6.

Проведені протягом 1995-1997 рр. польові досліди, спостереження, оцінки, аналізи та обліки є підставою для слідуючих основних висновків.

1. Оптимальні умови поживного та водного режимів грунту при вирощуванні соняшнику складаються при застосуванні системи удобрення, яка включає внесення норм добрив, розрахованих на програмовану урожайність із заміною 30% потреби в азоті асоціативними азотофіксуючими мікроорганізмами (торфовий азотовіт). При цьому вміст поживних речовин в грунті протягом вегетації задовольняє потреби рослин, ефективніше використовується волога, що забезпечує зростання врожайності насіння та вмісту олії.

2. Оптимальною густотою стояння гібрида соняшнику є 60 тис./га. Зменшення, або збільшення густоти призводить до втрати врожаю відповідно на 3,4 та 2,0 ц/га. Для сорту оптимальна густота стояння рослин коливається в межах 60-70 тис./га, що свідчить про більш високий рівень пластичності сорту.

3. Серед вивчених біостимуляторів найефективнішим виявився оксіамін, який забезпечив середній приріст урожаю в розмірі 2,9 ц/га.

Інокуляція асоціативних азотофіксуючих бактерій штаму Klebsiella забезпечує утворення на коріннях соняшнику 14-32 бульбочок та збільшення врожаю насіння на 14,1%.

Ефективним засобом регулювання поживного режиму та підвищення урожайності соняшнику є двократне обприскування рослин лактофолом “Б”.

4. Оптимальним строком сівби соняшнику слід вважати період, коли температура грунту на глибині 10 см становить +8-10С. Сівба в цей час забезпечує поліпшення поживного режиму, підвищення польової схожості насіння та дружності сходів за рахунок оптимізації співвідношення температури і вологості грунту; зменшення майже вдвічі забур’яненості у порівнянні з раннім строком, збільшується площа листової поверхні і фотосинтетичний потенціал, що забезпечує підвищення врожайності та збору олії.

5. Передпосівне протруювання насіння ефективне лише на фоні раннього строку сівби. При більш пізніх строках протруювати насіння проводити його недоцільно.

6. Механічний догляд за посівами, зокрема підгортання рослин на фоні міжрядних обробітків забезпечує поліпшення умов росту і розвитку рослин соняшнику, підвищення якості продукції. При системі механічного обробітку бур’яни знищуються на 72–85%, більш економно використовується волога, середній приріст урожаю насіння становить 2,8-4,6 ц/га, вихід олії - на 188-271 кг/га.

Насіння не містить залишків пестицидів, у той час, як гербіцидні варіанти давали продукцію з вмістом гербіцидів навіть вищим за МДК.

7. Всі вивчені заходи відзначаються не тільки високим рівнем агротехнічної, а й економічної ефективності, бо підвищують рівень чистого доходу на:

-150 грн/га (розрахункова норма добрив з азотофіксувачами);

-65 грн/га (азотофіксувач штам Klebsiella);

-80 грн/га (рідке суспендоване добриво лактофол “Б”);

-19-102 грн/га (сівба в оптимальний строк);

-20 грн/га (протруєння насіння при сівбі у ранній строк);

-105-173 грн/га (заміна гербіцидів механічними засобами).

8. Інтеграція всіх елементів, які рекомендуються для оптимізації умов життя рослин соняшнику, створює єдиний технологічний комплекс, який дозволяє скоротити енергетичні витрати для виробництва продукції на 25,9%, що разом із ростом врожаю підвищує біоенергетичний коефіцієнт з 3,9 при загальноприйнятій технології до 5,9 при удосконаленій.

9. Виробнича перевірка удосконаленої нами технології підтвердила результати досліджень — урожайність зростала на 2,4-2,8 ц/га, вихід олії - на 116-142 кг/га, чистий доход - на 139-170 грн/га, рівень рентабельності - на 37-39%.

Рекомендації виробництву

В Степовій зоні України на чорноземах звичайних при вирощуванні соняшнику слід дотримуватися слідуючих вимог:

сівбу проводити при настанні температури +8–10С в шарі грунту 0–10 см;

оптимальна густота стояння рослин гібриду соняшнику – 60 тис. на гектар;

в технології догляду за посівами поєднувати міжрядні обробітки з підгортанням рослин у рядках, а при значній забур’яненості додатково застосовувати гербіциди;

в системі удобрення соняшнику доцільно частину мінерального азоту (30%) замінювати бактеріальними азотофіксувачами.

Публікації автора:

1. Ленюк М.М., Шкрудь Р.І. Ефективність екологічно чистої системи живлення соняшнику у посушливих умовах півдня України // Вісник аграрної наук Причорномор’я. – Миколаїв, 1998. – Вип. 3- С. 72-75 (дисертант особисто провів польові дослідження, узагальнив результати, зробив висновки).

2. Шкрудь Р.І., Болдуєв В.І., Півень М.П., Ленюк М.М. Заходи одержання екологічно чистої продукції соняшнику // Вісник аграрної науки Причорномор’я – Миколаїв, 1999.– Вип. 2 (7) – С. 86-88 (дисертант особисто провів дослідження та статестичну обробку результатів.

3. Білоножко М.А., Ленюк М.М. Ефективність мінеральних добрив, асоціативних мікроорганізмів, біостимуляторів та лактофолів при вирощуванні соняшнику на чорноземі звичайному півдня України // Науковий вісник НАУ. – К., 2000. – Вип. 31 – С. 50-54 (дисертант особисто провів польові і лабораторні дослідження, підготовив до друку статтю.

4. Ленюк М.М., Терещенко Ю.Ф., Мішин С.М. Врожайність соняшнику в залежності від способів визначення оптимальної дози добрив та системи знищення бур’янів // Аграрний вісник Причорномор’я. – Одеса, 2001.– Вип.12. – С. 151-154 (дисертант особисто провів дослідження, узагальнив результати, зробив висновки і підготував статтю).

5. Ленюк М.М. Підгортач – проти бур’янів // Захист рослин, №2, 2001. С.13. (дисертант особисто провів дослідження, узагальнив результати, зробив висновки і підготував статтю).