Анотація до роботи:

Бурляй А.П. Організація та ефективність функціонування садівницьких фермерських господарств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Європейський університет, Київ, 2006.

У дисертації досліджено проблеми організації та ефективного функціонування садівницьких фермерських господарств. Удосконалено теоретичну суть, особливості організації та показники ефективності функціонування садівницьких фермерських господарств. Визначено основні організаційно-економічні чинники розвитку і підвищення ефективності функціонування садівницьких ферм.

Запропоновано модель типового садівницького фермерського господарства та обґрунтовано його породно-сортовий склад багаторічних насаджень залежно від цільового призначення продукції. Розроблено пропозиції щодо джерел інвестицій на створення садівницької ферми та виділено форми агропромислової інтеграції з урахуванням моделі „зацікавлених сторін”. Удосконалено шляхи державного протекціонізму розвитку садівницьких фермерських господарств України.

1. Організація виробництва в сільському господарстві – це комплекс заходів, спрямованих на внутрішнє влаштування того чи іншого аграрного підприємства, тобто встановлення оптимальної пропорційності між усіма його складовими та високоефективне їх використання. Серед нових організаційних структур важливе місце відводиться фермерським господарствам, які є найпоширенішою формою господарювання у більшості розвинених країнах світу. Під садівницьким фермерських господарством (садівницькою фермою) вбачається передусім організація товарного виробництва плодів, ягід і садивного матеріалу на основі використання робочої сили родини на власній та орендованій землі.

2. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається, здебільшого, співставленням одержаного ефекту до виробничих витрат чи до всього капіталу, задіяного у виробництві. Визначено систему показників економічної ефективності виробничої діяльності садівницьких фермерських господарств, основними серед яких виділені норма прибутку (з врахуванням вартості землі), прибуток у розрахунку на 1 га плодоносних насаджень та рівень рентабельності виробництва плодів і ягід; окупність інвестицій у створення насаджень з врахуванням грошового потоку.

3. Внаслідок комплексу об’єктивних і суб’єктивних причин в останні роки у переважній більшості господарств областей Правобережного Лісостепу садівництво з високорентабельної перетворилось у низькорентабельну або ж збиткову галузь. Знижуються валові збори плодів і ягід (щорічно на 6 тис. т), їх виробництво дедалі більше зосереджується в особистих селянських господарствах (на їх частку припадає 64% загального обсягу виробництва садівничої продукції по областях), різко зменшився обсяг експорту плодів, стрімко скорочуються площі насаджень (на 2,6 тис. га щорічно), до критичного рівня знизились темпи відтворення багаторічних насаджень. Не дивлячись на незначну частку садівницьких фермерських господарств у виробництві плодовоягідної продукції регіону, їх кількість постійно зростає, а рівень ефективності виробництва є значно вищим, порівняно з іншими організаційними структурами, що свідчить про їх конкурентоспроможність.

4. Зважаючи на високу капіталомісткість галузі садівництва, однією з найнагальніших проблем при створенні садівницької ферми є забезпечення необхідними інвестиціями. Основними джерелами фінансування інвестицій для створення садівницького фермерського господарства у найближчій перспективі будуть: внутрішньогосподарські нагромадження фермерських господарств, галузевий амортизаційний фонд, державна підтримка розвитку садівництва та фермерських господарств, залучення іноземного капіталу, кредити комерційних банків.

5. Області підзони Правобережного Лісостепу вирізняються значним природно-економічним потенціалом для розвитку промислового садівництва. Це зокрема сприятливі грунтово-кліматичні умови для успішного вирощування всіх плодових і ягідних культур помірного клімату, розгалужена мережа плодопереробних підприємств (потужність їх становить 633 муб), велика місткість внутрішнього ринку свіжих плодів, ягід і продуктів їх промислової переробки (233 тис. тонн). Все це є реальною передумовою для концентрації виробництва садівницької продукції в досліджуваному регіоні.

6. Прибутковість садівництва значною мірою залежить від вибору каналу реалізації. Нині основні товаропотоки плодів і ягід фермери регіону здійснюють через міський ринок та переробні підприємства. В перспективі очікуються суттєві зміни організації торгівлі: розшириться мережа фірмової торгівлі (магазини, ларьки, палатки), відновиться оптова торгівля на нових засадах, передбачається будівництво супермаркетів, створення аукціонів, збутових кооперативів, освоєння зовнішніх ринків.

7. Перспективними формами агропромислової інтеграції в галузі садівництва, зокрема з огляду на потреби садівницьких ферм, є створення власних переробних потужностей та плодосховищ (холодильників), переробних потужностей та плодосховищ (холодильників) фермерськими господарствами на основі кооперації, цехів товарної обробки плодів у фермерських господарствах. У сучасних умовах при встановленні взаємозв’язків фермера з факторами зовнішнього середовища слід використовувати модель „зацікавлених сторін”.

8. Одним із найважливіших чинників підвищення економічної ефективності функціонування садівницьких ферм є удосконалення породно-сортової структури насаджень залежно від цільового призначення продукції. В сучасних умовах надзвичайно важливою вимогою щодо формування породно-сортового складу насаджень у фермерському господарстві є забезпечення виробництва садівницької продукції у відповідності до умов ринку, зокрема з попитом та ціновою ситуацією. За основними напрямами використання садівницької продукції поділяються фермерські господарства на такі типи: сировинні (розміщені в зонах плодопереробних підприємств), приміські (розміщені в приміських зонах) та з комбінованим використанням продукції.

9. Вартість створення типового садівницького фермерського господарства в досліджуваному регіоні складає 1,4 млн. грн. (84 тис. грн. капітальних вкладень на 1 га), а строк окупності – 3,3 роки. Важливе значення для зростання конкурентоспроможності підприємства має створення бренду садівницької продукції фермерського господарства. Основними перевагами виробленої продукції українським фермером є вікові традиції в споживанні садівницької продукції, адаптованість людського організму щодо споживання плодів та ягід місцевого виробництва, вища якість продукції порівняно з закордонними аналогами через обмежене застосування засобів захисту рослин, відсутність консервантів. Ці характеристики повинні стати основою створення бренду садівницької продукції фермерського господарства ”Садовинка – вітаміни з українського саду ”.

10. Подальший розвиток садівницьких фермерських господарств у регіоні Правобережного Лісостепу неможливий без реальної державної підтримки на основі розширення місткості внутрішнього ринку садівницької продукції та збільшення її закупівель державними структурами, поширення механізму формування амортизаційного фонду галузі, вирішення цінової, кредитної й страхової політики, податкового регулювання інноваційної діяльності, бюджетного фінансування цільових програм та здійснення протекціоністської політики у зовнішньоекономічній діяльності держави щодо галузі садівництва.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Бурляй О.Л., Бурляй А.П. Поняття та проблеми становлення особистих підсобних господарств населення // Зб. наук. пр. Уманської державної аграрної академії. – 2001. – С. 299 – 307.

2. Бурляй А.П. Особливості визначення ефективності створення і виробничої діяльності селянських (фермерських) садівницьких господарств. Зб. наук. пр. Уманського державного аграрного університету – 2002. – Вип. 55. – С. 253 – 256.

3. Бурляй А.П. Типи селянських садівницьких господарств в Україні // Зб. наук. пр. Луганського державного аграрного університету “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України”/ За ред. В.Г.Ткаченко. – Луганськ: Вид-во „Элтон”, 2002. – №14 (26). – С. 198 – 203.

4. Бурляй А.П. Необхідність та обґрунтування обсягу інвестицій на створення багаторічних насаджень та інших основних засобів у селянському садівницькому господарстві // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. науково-дослідного економічного інституту міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України: – К., 2002. – Спеціальний випуск №17. – С. 14 – 21.

5. Бурляй А.П. Оцінка ефективності виробничої діяльності садівницьких фермерських господарств регіону західного Лісостепу // Економіка АПК. – 2004. – №4. – С. 79 – 87.

6. Бурляй А.П. Природно-економічний потенціал для організації промислового садівництва в регіоні західного Лісостепу // Зб. наук. праць Харківського національного аграрного університету. – №3. – 2004. – С. 52-56.

7. Бурляй А.П. Розвиток форм інтеграції виробництва плодів і ягід, їх промислової переробки, зберігання і реалізації та кооперування садівницьких ферм // Вісник аграрної науки Причорномор’я”. Спеціальний випуск 2 (26). –Т. 2. – 2004. – С. 49 – 54.

8. Бурляй А.П. Удосконалення економічного механізму взаємовідносин між фермерськими садівницькими господарствами і сферами реалізації, фінансового і матеріально-технічного забезпечення // Зб. наук. праць Уманського державного аграрного університету. – №58. – 2004. – С. 482 – 493.

9. Бурляй А.П. Проблеми планомірного відтворення плодових насаджень в областях західного Лісостепу // Агроінком. – 2005. – №11-12. – С. 85-88.

В інших виданнях:

1. Бурляй А.П. Формування ринку плодів у Черкаській області // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми теорії і практики становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки”. – Харків, 1999. – С. 200– 202.

2. Бурляй А.П. Необхідність та проблеми інвестування садівництва Черкащини. // Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах: Матеріали першої міжвузівської науково-практичної конференції. 17 – 18 лютого 2000 р. – Дніпропетровськ, 2000. – С. 189 – 191.

3. Бурляй А.П. Управління конкурентоспроможністю галузі садівництва // Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у ІІІ тисячолітті: зб. наук. пр. – Рівне: „Тетіс”, 2000. – С. 384 – 386.

4. Бурляй А.П., Бурляй О.Л. Необхідність інвестування садівництва в умовах реформування аграрного сектора // Інвестиції XXI століття: регіональні аспекти : Зб. доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. – К.: Наук. світ, 2000. – С. 35-38.

5. Бурляй А.П. Розвиток садівництва Черкаської області в умовах реформування агарного сектора // Садівництво: міжвідомчий тематичний науково-технічний збірник Інституту садівництва УААН. – К., 2000. – Випуск 51. – С. 269 – 274.

6. Бурляй А.П. Шляхи створення селянських садівницьких господарств в Україні // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК: Кол. монографія. – К., 2001. – Ч. 2. – С. 38 – 41.

7. Бурляй А.П. Роль особистих підсобних господарств населення в організації селянських садівницьких ферм в Україні // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у двох томах. – К.: ІАЕ, 2001. – Т.1 – С. 757-760.

8. Бурляй А.П. Джерела інвестицій селянських садівницьких ферм України. // Економіка України: сучасні проблеми капіталотворення та напрями інтеграції в світове господарство: Зб. доповідей Всеукр. наук.-практ. конф. 21 – 22 грудня 2001р. м. Умань. – Умань, 2002. – С. 25 – 28.

9. Бурляй А.П. Формування ринків збуту садівницької продукції // „Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” / Зб. матеріалів четвертої міжвузівської науково-практичної конференції аспірантів 5-7 квітня 2004 р. м. Вінниця. – Вінниця, 2004. – С. 91 – 94.