Анотація до роботи:

Гречаник Б.В. Організаційно-економічне забезпечення інноваційноспрямованого розвитку підприємств.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 — Економіка, організація і управління підприємствами. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2006.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій стосовно інноваційноспрямованого розвитку підприємств шляхом активізації регулюючих факторів формування їх інноваційного клімату.

У роботі досліджено теоретичні засади категорій “інновації” та “інноваційний клімат підприємства”, проведено класифікацію етапів процесу інноваційної діяльності, розкрито взаємозв’язок між інноваційним макро- та мікрокліматом, окреслено конфігурацію стратегії створення передумов для активізації інноваційних процесів. Проаналізовано тенденції, які є характерними для інноваційних процесів у регіоні, а також систематизовано і узагальнено основні причини, що перешкоджають їх активізації. Досліджено вплив податкового навантаження на фінансово-господарську діяльність інноваційно-активних підприємств. Розроблено методичні рекомендації для визначення регулюючих факторів формування інноваційного клімату на основі комплексного використання методів: експертних оцінок, кваліметричного і кластерного аналізу.

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі узагальнення:

1. Визначальним фактором сталого розвитку економічної системи в сучасних умовах є її інноваційна спрямованість, основними характеристиками якої виступають:

системність — (головна ознака інноваційної спрямованості економіки) — ступінь (рівень) організованості процесів генерування, продукування та впровадження інновацій;

масштабність — (кількісний критерій) — кількість інновацій (нововведень), які генеруються, продукуються і впроваджуються підприємствами;

динаміка — (якісний критерій) — швидкість перебігу процесів інноваційної діяльності (скорочення тривалості кожної з фаз інноваційного процесу);

рівень — (якісний критерій) — глибинність інновацій (“рівень інноваційності інновацій”): позитивний непрямий ефект (включно з позитивними екстерналіями) для зовнішніх суб’єктів господарювання від продукування та впровадження інновацій підприємством;

2. Необхідною та достатньою умовою забезпечення вираженої інноваційної спрямованості української економіки є наявність ефективно функціонуючої Національної Системи Інновацій (НСІ) — сукупності інституцій, інтерактивна діяльність яких обумовлює генерування, продукування, поширення і розвиток інновацій в межах держави. Специфічними особливостями НСІ виступають:

інституції НСІ — домінуючі та стабільні закономірності суспільної поведінки, що проявляються (або втілені) в організаціях, юридичних нормах, неформальних стереотипах мислення і культурних традиціях;

інтерактивна діяльність — це така діяльність різноманітних інституцій в результаті якої технологічний розвиток розглядається не як послідовність односторонньо-спрямованих причинно-наслідкових зв’язків, які ведуть від НДДКР до інновацій, а як процес взаємодії та зворотних зв’язків між усім комплексом економічних, соціальних, політичних, організаційних та інших факторів, що визначають створення інновацій;

3. Створення цілісної, дієвої та ефективної НСІ України на даному етапі розвитку вітчизняної економки є маловірогідним. Тому сьогодні основним пріоритетом внутрішньої економічної політики держави повинні стати розробка та реалізація комплексу організаційно-економічних заходів, спрямованих на забезпечення передумов для створення і становлення української системи інновацій:

формування сприятливого інноваційного макроклімату — це одночасне зростання попиту на інновації (схильність економіки і суспільства до інновацій) та їх пропозиції (наявність об’єктивних передумов для створення і продукування інновацій). Реалізація даного завдання полягає у трансформації традиційної стратегії прямих технологій у стратегію створення передумов для активізації інноваційних процесів у суспільстві;

формування сприятливого інноваційного мікроклімату — це одночасне зростання креативних можливостей суб’єкта господарювання і його готовності їх реалізувати. Екзогенним фактором здійснення окресленого завдання виступає рівень інноваційного макроклімату. Ендогенним фактором — використання новітніх форм управління, які, власне, і забезпечують формування сприятливого інноваційного клімату на підприємстві;

підвищення ефективності взаємодії інноваційних макро- та мікрорівнів — це збільшення (розширення) взаємовпливів: інноваційного макроклімату на мікроклімат — шляхом поліпшення “початкових умов” формування інноваційного клімату підприємства і збільшення кількості позитивних екзогенних, для нього, факторів; інноваційного мікроклімату на макроклімат — через продукування таких “нових продуктів”, рівень інноваційності яких створює певний інноваційний тиск на загальну та економічну (ділову) активність суспільства;

4. Результати дослідження інноваційної активності промислових підприємств Івано-Франківської області (на основі даних офіційних статистичних довідників за період 2000 - 2004 рр.), які проводились з урахуванням таких особливостей як: напрями впроваджених інновацій, види промислової діяльності, форми власності господарюючих суб’єктів, чисельність працюючого персоналу підприємств — свідчать про погіршення ситуації у цій сфері. Особливу увагу привертає той факт, що зниження активності інноваційної діяльності суб’єктів господарювання набуло ознак системності, а тому позитивні зміни у сфері інновацій можливі лише за умови першочергової активізації тих факторів, котрі є визначальними у формуванні сприятливого інноваційного клімату підприємств;

5. Проведене анкетне опитування керівників інноваційноактивних підприємств Івано-Франківської області (лютий-травень 2005 р.) виявило такі тенденції: виражена одностайність позицій керівників щодо основних причин, які перешкоджають активізації інноваційної діяльності; низька якість впроваджених нововведень (низький рівень інноваційності інновацій) та позитивний прогноз її зміни; відсутність новітніх форм навчання персоналу; нерозвиненість “проблемно-орієнтованих зв’язків” між суб’єктами господарювання та науковими установами; поєднання задовільної кількісної оцінки (рівень комунікаційних можливостей) та незадовільної якісної оцінки (використання інформаційних систем управління) ефективності комп’ютеризації підприємств; позитивний прогноз змін у структурі джерел фінансування нововведень; негативна оцінка якісних характеристик активної частини технічного парку обладнання; високий рівень “скептицизму” стосовно дієвості інструментів маркетингу; несформованість вітчизняного ринку інновацій. Аналіз отриманих результатів засвідчив наявність об’єктивних передумов для можливості позитивних змін у сфері інноваційної діяльності суб’єктів господарювання;

6. Узагальнення результатів дослідження впливу податкового навантаження на інноваційну активність підприємств спростувало твердження про те, що основною причиною стримування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є високий рівень їх податкового навантаження. При цьому його значення відповідає рівню, який є характерним для країн з “західноєвропейською фінансовою моделлю”, і значно нижчий, ніж в країнах із “скандинавською моделлю” ринкової економіки;

7. Запропонована методика визначення регулюючих факторів формування інноваційного клімату підприємств дозволяє:

— проводити розрахунок інтегральної оцінки інноваційного клімату кожного підприємства досліджуваної вибірки;

— класифікувати тип інноваційного клімату на основі “величини” та “збалансованості” розрахованих значень його складових;

— здійснювати порівняльний аналіз суб’єктів господарювання досліджуваної вибірки, на основі класифікації типів інноваційного клімату, який враховує: безпосередньо — ефективність діяльності інших господарюючих суб’єктів; опосередковано — рівень інноваційного макроклімату;

— досліджувати зв’язки (взаємозв’язки) між рівнем інноваційного клімату підприємства та показниками його фінансово-господарської діяльності;

— виявляти статистично значимий розподіл фінансових коефіцієнтів суб’єктів господарювання, що характеризуються різним типом інноваційного клімату;

— ідентифікувати фактори, що є визначальними у формуванні інноваційного клімату підприємств.

Можливість ідентифікації визначальних факторів формування інноваційного клімату суб’єктів господарювання переводить їх у категорію регулюючих факторів. При цьому з’являється реальна перспектива:

— проведення попередньої оцінки інноваційного клімату підприємств — експрес-діагностика інноваційного клімату (з метою обґрунтування рішення про доцільність кредитування попередніх (підготовчих) етапів розробки інноваційного проекту);

— покращення інноваційного клімату суб’єкта господарювання — шляхом розробки і реалізації комплексної програми, спрямованої на активізацію визначальних (регулюючих) факторів;

8. Практичне застосування запропонованої методики (на основі даних 31 підприємства Івано-Франківської області) дозволило виявити 4 регулюючі фактори формування інноваційного клімату підприємств:

— наявність на підприємстві спеціалізованих підрозділів, у функції яких входить впровадження нововведень;

— наявність корпоративної (локальної) комп’ютерної мережі;

— використання суб’єктом господарювання в своїй діяльності інформаційних систем управління проектами;

— вибір та реалізація “наступальної” стратегії інноваційного розвитку підприємства в найближчому майбутньому;

9. Результати апробації методичних рекомендацій засвідчують можливість їх використання усіма суб’єктами, які беруть участь — безпосередньо або опосередковано — у процесі інноваційної діяльності.

Публікації автора:

Публікації у фахових виданнях

1. Бойко Є.І., Войцеховський В.Б., Гречаник Б.В., та ін. Монографія “Організаційно-економічне забезпечення інноваційного розвитку промисловості регіону” // НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред. кол.: науковий редактор д.е.н., проф. Бойко Є.І. —Львів, 2003. — 192 с. Особистий внесок здобувача: розділ 2.2 “Тенденції і стан інноваційного розвитку промисловості”. — С. 55 - 70; розділ 4.4 “Удосконалення методів оцінки ефективності інноваційних проектів на підприємствах”. — С. 171 - 176.

2. Гречаник Б.В. Вплив інвестицій на диспропорції у розміщенні та розвитку продуктивних сил регіонів України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. 2001. — №18. — С.34 - 35.

3. Гречаник В.П., Гречаник Б.В. Теоретичні основи і практика впровадження інновацій в Україні та її регіонах // Науковий вісник Чернівецького торгово-економічного інституту КНТЕУ: Вип. ІІІ. Економічні науки. — Чернівці: АНТ Лтд, 2004. — С. 54 - 63. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано необхідність трансформації інституціональної складової формування сприятливого інноваційного клімату в Україні.

4. Гречаник Б.В. Екстерналії та захист від них в умовах впровадження інновацій // Науковий вісник Чернівецького торгово-економічного інституту КНТЕУ. — Чернівці: АНТ Лтд, 2004. — Вип. ІV. — С. 45 - 54.

5. Гречаник Б.В. Інноваційний клімат підприємства: методика його оцінки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Програмування і прогнозування соціально-економічного розвитку регіону (Збірник наукових праць). Вип. 4(LIV) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Ред. кол.: відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. — Львів, 2005. — С. 201 - 213.

6. Бойко Є.І., Гречаник Б.В. Методичні рекомендації для дослідження регулюючих факторів формування інноваційного клімату підприємств. — Львів, Інститут регіональних досліджень НАН України, Івано-Франківськ, Західноукраїнський економіко-правничий університет, “СІМИК”, 2006. — 42 с. Особистий внесок здобувача: запропоновано алгоритм інтегральної оцінки інноваційного клімату підприємств та розроблено спеціальний програмний модуль для визначення регулюючих факторів формування інноваційного клімату суб’єктів господарювання.

Публікації в інших виданнях

7. Гречаник В.П., Бойчук Р.М., Гречаник Б.В. Деформаційні процеси грошово-фінансової політики в Україні та шляхи їх вирішення // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Збірник наукових праць. Вип. 2: Економічні науки. — Чернівці: ПП Кондратьєв, 2001. — С. 308 - 314. Особистий внесок здобувача: проаналізовано процеси в грошово-кредитній політиці України, а також їх вплив на реальний сектор економіки та інноваційно-інвестиційну активність підприємств.

8. Гречаник Б.В. До питань державної інвестиційної політики в Україні // Наукові вісті. Інститут менеджменту та економіки. — Івано-Франківськ, №1, 2002. — 236 с.

9. Гречаник Б.В. Сутнісна характеристика та оцінка динаміки інноваційних процесів в Україні та регіонах в 1990-2001 рр. // Науковий вісник. Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 15-16 квітня 2003 року “Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України”. — Чернівці: АНТ Лтд., 2003. — Вип. І. — С. 241 - 246.

10. Сім кроків до успішного бізнесу. Посібник-довідник з основ управління малим бізнесом. Авторський кол.: головний редактор Васильченко Г.В. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2005. — 250 с. Особистий внесок здобувача: проаналізовано процеси генерування і продукування нововведень, а також основні відмінності між процесними і процесно-продуктовими інноваціями.

11. Гречаник Б.В. Особливості та оцінка інноваційної активності промислових підприємств регіону // Матеріали XV міжнародної науково-практичної конференції “Стратегічний розвиток регіону — економічне зростання та інтеграція”, 11-12 травня 2006 року. Ч ІІ. — Чернівці, Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕ, 2006. — С. 80 - 84.

12. Гречаник Б.В. Інноваційний клімат підприємства як основна передумова процесу його інноваційної діяльності // Збірник тез доповідей. Міжнародна науково-практична конференція “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики”, 11-13 травня 2006 року. Львів, Національний університет “Львівська політехніка”, 2006. — С. 258.