Анотація до роботи:

Батов Б.М. Організаційно-економічні напрямки підвищення ефективності кормовиробництва в сільськогосподарських підприємствах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація й управління підприємствами. – Національний аграрний університет, Київ, 2004.

Дисертація присвячена узагальненню і поглибленню теоретичної сутності категорії ефективності й особливості методики визначення показників ефективності кормовиробництва в умовах ринку.

Значна увага приділена заглибленому організаційно-економічному аналізу і виявленню тенденцій розвитку виробництва кормів і кормозабезпечення тварин у сільськогосподарських підприємствах Київської області.

Розглянуто перспективні організаційно-правові структури кормовироб-ництва і кормозабезпечення при різних формах спеціалізації в умовах ринку, орендні відносини в кормовиробництві при внутрішньогосподарській спеціалізації.

Щодо умов Київської області проведені прогнозування розвитку виробництва кормів на 2010 рік; структуру посівних площ для різних типів спеціалізованих підприємств; з використанням ЕММ і ПЕВМ визначені фактори, що впливають на ефективність кормовиробництва.

На основі узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду, а також спеціально проведених автором науково-господарських досліджень викладені питання організації інтенсивного польового кормовиробництва, заготівлі, транспортування і збереження кормів; шляхи підвищення продуктивності й ефективності використання природних комових угідь.

1. Ефективність є складною, узагальнюючою економічною категорією, яка відображає якісну характеристику, результативність виробництва.

Організація ефективного кормовиробництва полягає у одержанні максимальної кількості високоякісних, повноцінних кормів при найменших затратах праці і засобів на одиницю продукції, як основа підвищення ефективності всього сільськогосподарського виробництва і зокрема тваринництва. Основним критерієм оцінки галузі є рівень забезпечення потреби тваринництва повноцінними кормами з дотриманням принципу максимального виробництва при мінімумі витрат.

При комплексному визначенні ефективності кормовиробництва нами запропонована така система показників: обсяг виробництва продукції в натурі і вартісному виразі, чистого доходу в розрахунку на одного працюючого в галузі; вихід продукції в натурі, в кормопротеїнових одиницях з 1 га площі; розмір капіталовкладень і їх окупність (фондовіддача); якість продукції і реалізаційні ціни; вихід валової тваринницької продукції у натурі, у вартісному виразі на одиницю корму (оплата корму), на 1 га кормової площі; рівень продуктивності і ефективності використання природних кормових угідь; собівартість продукції, прибутковість і рентабельність виробництва.

2. Організація кормовиробництва в досліджуваних підприємствах здійснювалась в умовах реформування економіки, наявності кризових явищ, різкого погіршення матеріально-технічної бази всього комплексу галузей. Тільки за період 1998 – 2001 рр. в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь вартість основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення зменшилась на 12,4 відсотки. Виробничі витрати збільшились на 14,7 відсотків, у т.ч. в рослинництві – 25,5 відсотків, з них в кормовиробництві – на 16,1 відсотків. Вартість валової продукції на 100 га сільгоспугідь за цей період склала 59 тис.грн.; на одного робітника 6179 грн.; на 100 грн. виробничих витрат – 56 грн., з них у тваринництві – 44 і в рослинництві – 68 гривень.

3. У досліджуваних підприємствах за 1990-2001 рр. виробництво кормів зменшилось з 1694 до 701 тис. т кормових одиниць, або на 58,6 відсотків. У розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь з 32,9 до 17,2 ц к.од. – 47,7 відсотків, на 1 га кормових культур – з 64,7 до 34,5 ц к.од. – 46,7 відсотків, на одну умовну голову худоби з 35,78 до 28,96 ц к.од., або на 19,1 відсоток. Наявність перетравного протеїну в 1 к.од. становила 93 г. У структурі використаних кормів знизилась кількість сіна, коренеплодів і зернофуражних культур.

Внаслідок зменшення і нераціонального використання кормів різко скоротилася продуктивність тваринництва, у результаті в 2001 р. на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено молока 228,5 ц, м’яса 40,3 ц, що відповідно на 73,1 і 78,8 відсотків менше, ніж у 1990 р. Вартість валової продукції тваринництва за досліджуваний період знизилася на 78 відсотків.

4. Удосконалення організації польового кормовиробництва передбачає вирощування найбільш ефективних зернофуражних і кормових культур, дотримання сівозмін, удосконалення структури посівних площ, розширення проміжних посіві кормових культур.

Економічна оцінка дає змогу виявити, що в групі зернофуражних культур найбільш ефективними є кукурудза, ячмінь, горох, а з кормових культур – багаторічні трави, кукурудза на зелену масу і силос. В господарствах Полісся з польових сівозмін найбільш ефективними є 7-пільні, з кормових – 5-пільні. У господарствах Лісостепу з польових сівозмін найбільш ефективними є 10-пільні, з кормових 6-пільні.

Для інтенсифікації кормовиробництва слід підвищити роль кормових сівозмін, за рахунок яких є можливість удосконалити структуру кормових культур, найбільш повно використовувати біологічний потенціал трав, одержувати великі їх урожаї протягом 3-4 років, що практично неможливо забезпечити у польових сівозмінах.

5. За допомогою регресійно-кореляційного аналізу і ПЕОМ нами визначено кількісний вплив основних факторів інтенсивності на урожайність і собівартість зернофуражних і кормових культур. Так, при збільшенні витрат на оплату праці і матеріальних витрат в розрахунку на 1 га посіву на 10 грн., концентрації посівів на 10 га, якість ріллі на 1 бал урожайність зернофуражних культур у середньому збільшується відповідно на 0,99, 0,016 і 0,615 ц/га.

Збільшення строків посіву і збирання на 10 діб обумовлює зниження врожайності зерна на 6,11 і 2,55 ц/га. Коефіцієнт кореляцій R = 0,7997, статистично достовірний. Така ж закономірність спостерігається при вирощуванні сіяних трав і кукурудзи на силос, багаторічних трав на сіно.

6. При обгрунтуванні проекту організації ефективного кормовиробництва в підприємствах різної форми власності й господарювання основними керованими змінними є напрямок спеціалізації, тип годівлі тварин та рівень інтенсивності виробництва. У господарствах, спеціалізованих на виробництві молока, м’яса великої рогатої худоби, під кормові групи слід займати 26-30 %, загальної посівної площі, в господарствах свинарського і птахівницького напряму 20-21 відсотків. У структурі кормових культур рекомендується мати багаторічних трав 47-55 %, кукурудзи на зелений корм і силос 26-32 %, однорічних трав 8-13 %, кормових коренеплодів 6-13 відсотків.

7. Організація високоефективного кормовиробництва передбачає інтенсивні технології кормових культур, під якими розуміють систему науково обгрунтованих взаємопов’язаних способів, технологічних операцій, здійснюваних з урахуванням фізіологічних потреб рослин і біологічних фаз їх розвитку, використання високоефективних сортів кормових культур. Здійснення інтенсивної технології вирощування кукурудзи на зелений корм і силос за даними наших досліджень, в умовах господарств Полісся дозволило збільшити урожайність на 42 %, знизити трудомісткість у 1,7 разів, підвищити окупність додаткових витрат на 23,4 відсотки.

8. Перехід до ринкової економіки обумовлює розвиток і удосконалення системи організаційних формувань в галузі у напрямку: внутрішньогосподарської спеціалізації (відділення, цехи, бригади, механізовані ланки, загони); міжгосподарської спеціалізації (спеціалізовані кормовиробляючі підприємства, міжгосподарські підприємства (об’єднання) по селекції і насінництву кормових культурі трав, спеціалізовані фірми з розробки і впровадженню, випробуванню раціонів для різних видів і статевих груп тварин); міжгалузевої спеціалізації (спеціалізовані підприємства (об’єднання) системи ДАК “Хліб України” та інші відомства по виробництву БВД та ін. кормових добавок, спеціалізовані підприємства в системі мікробіологічної промисловості по виробництву біопрепаратів, науково-виробничі об’єднання з розробки і впровадженню систем інтенсивного кормовиробництва); ринкової інфрастуктури (біржі, аукціони, спеціалізовані фірмові магазини, підрозділи по маркетинговій роботі в господарствах). Наші дослідження свідчать, що найбільш прогресивною формою організації при внутрішньогосподарській спеціалізації кормовиробництва є механізована бригада на принципі оренди з кількістю 6-10 чоловік при навантаженні кормових угідь на одного працюючого 50-75 га, у тому числі у межах 50 % природних пасовищ і сіножатей. У таких бригадах урожайність кормових культур у господарствах Полісся вище на 35 %, продуктивність праці – на 30 %, а собівартість 1 ц к.од. на 17 відсотків нижче, ніж у рільничих бригадах.

9.Удосконалення організації інтенсивного використання природних кормових угідь (одного з важливих факторів підвищення ефективності кормовиробництва) передбачає відновлення вироджених травостоїв шляхом впровадження комплексу заходів щодо поверхневого їх поліпшення (висівання насіння бобових, бобово-злакових травосумішей і їх інокуляція, внесення добрив, інші культуро-технічні міроприємства), створення сіяних травостоїв з підвищеним утриманням бобових компонентів на площах з розрихленою дерниною, впровадження заходів по меліорації, а також раціонального, позагінного використання пасовищ. Це підтверджується виробничими дослідами проведеними з безпосередньою участю дисертанта.

Публікації автора:

1.Батов Б.М. Шляхи підвищення економічної ефективності використання природних кормових угідь // Економіка АПК. – 2002. – № 9. – С. 31-35.

2.Батов Б.М. Ефективність запровадження оренди в кормовиробництві // Економіка АПК. – 2003. – № 4. – С. 42-45.

3.Батов Б.М. Використання інтенсивних технологій вирощування кормових культур // Економіка АПК. –2003. – № 6. – С. 51-53.

4.Азізов С.П., Ільчук М.М., Батов Б.М. Досвід упровадження підряду в радгоспі “Дружнянський” // Удосконалення госпрозрахункових відносин за нових умов господарювання. Зб. наук. пр. – К.: НАУ, 1996. – С. 15-20. (Особистий внесок автора – проаналізовано діяльність підрядних форм організації виробництва на принципах госпрозрахунку).

5.Азізов С.П., Ільчук М.М., Палькевич Ю.С., Батов Б.М. Розвиток форм господарювання та досвід створення нових організаційних структур АПК, шляхи стабілізації та досвід організації рентабельного виробництва молока. Рекомендації. – К.: НАУ, 2001. – 43 с. (Особистий внесок автора – розкрито нові організаційні форми структур АПК).

6.Козяр О.М., Батов Б.М., Демидась Г.І. Продуктивність бобово-злакових травосумішок в залежності від їх складу та рівня мінерального живлення в умовах правобережного Полісся України // Тези доповідей наукової конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів “Проблеми агропромислового комплексу: пошук, досягнення”. – К.: УДАУ, 1993. – С.20. (Особистий внесок автора – розкрито результати досліджень по вивченню продуктивності люцерно-злакових травосумішок).

7.Козяр О.М., Батов Б.М. і ін. Особливості нагромадження нітратів в зрошуваних люцерно-злакових травостоях // Матеріали доповідей наукової конфе-ренції професорсько-викладацького складу та аспірантів “Проблеми агропромис-лового комплексу: пошук, досягнення”. – К.: НАУ, 1994. – С. 28. (Особистий внесок автора – розкрито вплив рівня мінерального живлення та складу травосумішок на вміст нітратів в травостої зрошуваного сінокосу).

8.Мойсеєнко В.І., Батов Б.М. і ін. Формування листкової поверхні люцерно-злаковими травостоями в умовах правобережного Полісся України // Матеріали доповідей наукової конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів “Проблеми агропромислового комплексу: пошук, досягнення”. – К.: НАУ, 1994. – С.25. (Особистий внесок автора – розкрито результати досліджень щодо оптимальних розмірів площі листкової поверхні багаторічних трав).