Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економіка, організація і управління підприємствами


45. Барабаш Людмила Олександрівна. Організаційно-економічні основи розвитку садівницьких підприємств: дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Національний ун-т харчових технологій. - К., 2004.



Анотація до роботи:

Барабаш Л.О. Організаційно-економічні основи розвитку садівницьких підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національний університет харчових технологій, Київ, 2004.

В дисертаційній роботі розглянуто теоретичні та методологічні основи створення і ефективного функціонування аграрних підприємств у ринковому середовищі, встановлено організаційно-економічні особливості формування садівницьких підприємств як підприємницьких структур, обґрунтовано методику дослідження формування і ефективності садівницьких підприємств ринкового типу.

Проаналізовано сучасний стан і основні тенденції розвитку садівництва в подільському регіоні, визначено економічну ефективність виробництва плодів і ягід у садівницьких підприємствах, здійснено оцінку ефективності їх фінансової діяльності. Визначено напрями та обґрунтовано комплекс організаційно-економічних заходів з підвищення ефективності функціонування садівницьких підприємств.

1. На сучасному етапі пріоритетними факторами високоефективного ведення садівництва є організаційні. Це, в свою чергу, на перший план висуває проблему всебічного вивчення питань організації плодоягідного виробництва з метою обґрунтування пропозицій щодо удосконалення існуючих і створення нових садівницьких підприємств з врахуванням вимог ринкових умов господарювання. Під садівницьким підприємством ринкового типу розуміємо організаційно-правову форму виробництва і реалізації плодоягідної продукції зі стійкою спеціалізацією галузі, питома вага виручки від реалізації плодів і ягід в якій становить понад 50 %, і яка виробляє конкурентоспроможну садівницьку продукцію для задоволення попиту споживачів і одержання максимального прибутку на використаний капітал.

2. Поділля і зокрема такі його області, як Вінницька і Хмельницька, є одним із найбільш розвинутих регіонів промислового садівництва України. За насиченістю садами і ягідниками вони перевищують середній рівень по країні майже в два рази. Проте в сучасних складних економічних умовах біокліматичний потенціал цього регіону використовується поки що недостатньо для високоефективного ведення плодоягідного виробництва, оскільки постійно скорочуються не тільки загальний розмір садів, але й їх площа у плодоносному віці. За період 1990-2002 рр. тут у сільськогосподарських підприємствах остання зменшилась на 8,5 тис. га, або на 16 %. Внаслідок недостатніх темпів відтворення плодових і ягідних насаджень відбувається їх старіння, відповідно, і знижується урожайність. Нині питома вага плодоносних насаджень в загальній площі садів коливається у межах 91-93 % при нормативі 70–75 %. Для усунення негативних тенденцій розвитку садівництва доцільним вважаємо запровадження сучасних інтенсивних технології вирощування плодів, які базуються на використанні високопродуктивних сортів плодових культур, ефективних засобах захисту рослин тощо.

3. Основними організаційними факторами, які сприяють підвищенню ефективності виробництва плодоягідної продукції і надалі залишаються поглиблення спеціалізації та підвищення концентрації виробництва. У 2002 р. найкращі показники досягнуті в садівницьких підприємствах зі стійкою спеціалізацією галузі (понад 50 %): урожайність – 48,3 ц/га, собівартість 1 ц – 20,3 грн., прибуток з 1 га – 589 грн., рівень рентабельності – 55,4 %. В дисертації обґрунтована необхідність концентрації плодоягідного виробництва в порівняно обмеженій кількості великих спеціалізованих садівницьких підприємств, які мають найбільш сприятливі для вирощування плодів природні і економічні умови і спрямування сюди необхідної державної фінансової підтримки замість її розпорошення між чисельними дрібними товаровиробниками плодоягідної продукції.

4. Аналіз показників господарської діяльності підприємств Поділля свідчить про позитивні тенденції у їх фінансовому стані завдяки поліпшенню коефіцієнтів абсолютної та оперативної ліквідності. Проте різниця між абсолютними показниками постійних пасивів і важкореалізуємими активами зведеного балансу хоча й невелика (від 19462 тис. грн. у 1999 році до 4304 тис. грн. у 2000 р., 5303 тис. грн. у 2001р. і 3325 тис. грн. у 2002 р.), але не дозволяє досягти межі платоспроможності за рахунок власних коштів садівницьких господарств. Нестійкий фінансовий стан переважної більшості садівницьких підприємств, обмежені можливості держави в наданні необхідної фінансової допомоги зумовлюють необхідність реформування аграрного сектора з одночасним залученням коштів відповідних фінансово-кредитних установ.

5. В умовах формування ринкової економіки, коли змінюються мета та орієнтири організації промислового садівництва, головним критерієм ефективності господарювання є максимізація прибутку на вкладений капітал, що досягається завдяки виробництву конкурентноспроможної плодоягідної продукції за якістю, витратами, асортиментом, зовнішнім оформленням товару. З цією метою в дисертації пропонується для використання в практиці діяльності садівницьких підприємств інноваційно-інвестиційна технологія виробництва яблук, при застосуванні якої за розрахунками на прикладі СВАТ ім. 9 Кримської кавалерійської дивізії прибуток з 1 га насаджень становитиме 10,9 тис. грн., рівень рентабельності 120 %, а строк окупності капітальних вкладень – 6,9 роки. Тому стимулювання інвестицій на закладання насаджень сприятиме активізації інноваційної діяльності в садівництві.

6. Економічне моделювання поки що не стало нормою виробничої діяльності садівницьких підприємств. Вважаємо, що розробка моделі садівницького підприємства на інноваційній основі є найбільш прогресивною, оскільки на основі маркетингових досліджень зміни попиту на продукцію приймаються рішення про запровадження інновацій в галузі, що сприяє значному підвищенню гнучкості підприємства на ринку за рахунок забезпечення високої конкурентоспроможності плодоягідної продукції.

7. Поглиблення інтеграційних процесів і створення агропромислових організаційних структур є найважливішим напрямом формування садівницьких підприємств ринкового типу. Садівницькі агропромислові підприємства – це глибокоспеціалізовані господарські формування ринкового типу із значними площами багаторічних насаджень та відносно потужними переробними виробництвами. В таких підприємствах виручка від реалізації плодів і ягід у свіжому вигляді разом з грошовими надходженнями від продукції сировинної галузі, що продана в переробленому вигляді, забезпечують цій інтегрованій сфері провідне місце (або одне з провідних) у структурі товарної продукції. В досліджуваному регіоні до них належать СВАТ “Україна” та СВАТ ім. 9 Кримської кавалерійської дивізії Вінницької області, СВАТ “Городоцьке” Хмельницької області. Перспективним шляхом підвищення ефективності галузі вважаємо створення садівницьких агропромислових об’єднань як організаційно-виробничих структур ринкового спрямування.

8. Проведені дослідження свідчать, що планування діяльності садівницьких підприємств набуває все більшого значення в умовах швидких змін у підприємницькому середовищі. Тому у сучасних садівницьких організаційно-правових формуваннях важливим напрямом їх становлення та розвитку повинно стати бізнес-планування. Розроблений в дисертації бізнес-план для СВАТ ім. 9 Кримської кавалерійської дивізії дозволяє ефективно спланувати заходи, що спрямовані на підтримку конкурентоспроможності і забезпечення інноваційної діяльності підприємства, зокрема, закладку інтенсивного яблуневого саду та обґрунтувати доцільність використання залучених додаткових фінансових ресурсів на основі розрахунку таких показників, як рівень беззбитковості, чистий приведений дохід, період окупності капітальних вкладень тощо. Адже загальною проблемою для більшості суб’єктів господарювання є ускладнення в отриманні кредитів та залученні інвестицій, необхідних для матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських робіт. Наведений бізнес-план як модельний може бути використаний для планування ефективного розвитку плодовиробництва і в інших спеціалізованих садівницьких підприємствах як регіону, так і країни в цілому.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях

  1. Барабаш Л.О. Організаційно-економічні фактори підвищення ефективності садівницьких підприємств // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2001. – Вип.43. – С. 240-242.

  2. Барабаш Л.О. Аналіз фінансового стану садівницьких підприємств // Економіка АПК. - 2002. - № 2. – С. 77-81.

  3. Барабаш Л.О. Ефективність виробничо-господарської діяльності садівницьких підприємств // Економіка АПК. - 2002. - № 12. – С. 54–56.

  4. Барабаш Л.О. До питання оптимізації розмірів садівницьких підприємств // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2002. – Вип.51. – С. 98-100.

  5. Барабаш Л.О. До оцінки ринкової позиції садівницьких підприємств // Зб. наук. пр. Луганського національного аграрного університету. - Луганськ: Элтон-2, 2002. - №14 (26). – С. 247-251.

Участь у колективних монографіях

  1. Барабаш Л.О. Сучасні тенденції розвитку садівницьких підприємств Поділля // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК / За ред. П.Т.Саблука. – К.: ІАЕ, 2001. – Ч.2. – С. 54-57.

Статті в інших виданнях

  1. Єрмаков О.Ю., Барабаш Л.О. Інноваційна діяльність як умова ефективного функціонування садівницьких підприємств // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2003. – № 14. – С. 20-22.

  2. Єрмаков О.Ю., Барабаш Л.О. Інноваційна діяльність як умова ефективного функціонування садівницьких підприємств // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2003. – № 15. – С. 20-23.