1. Лізинг є одним з напрямків інвестиційної діяльності, охоплює сукупність економічних відносин, що поєднують різноманітні економічні інструменти. У процесі вибору варіантів лізингу доцільно застосувати запропоновану за результатами досліджень систему лізингу, яка включає категорію “диференційований лізинг” як специфічну форму, при якій лізингові операції по новій і потриманій техніці послідовно поширюються на різні групи лізингоотримувачів залежно від рівня фінансового стану. 2. Лізингова діяльність у сільськогосподарському виробництві України поширюється більше десяти років, однак її масштаби поки що є недостатніми. Формування лізингових послуг за рахунок державних лізингодавців не забезпечує потреби користувачів. Основні причини, що стримують розвиток лізингової діяльності, пов’язані з механізмами ціноутворення і кредитної підтримки лізингодавачів, застосування методів прискореної амортизації та іншими економічними важелями. У сучасних економічних умовах розвиток лізингу в сільськогосподарському виробництві України стримують також несприятливі умови ведення підприємницької діяльності, зокрема низький рівень фінансової дисципліни, порушення умов договорів з боку лізингоодержувачів, повільна і висока вартість досудового та позасудового врегулювання спорів, недостатній розвиток фінансових ринків, відсутність довгострокового кредитування. Останні два фактори найважливіші, оскільки у світовій практиці активи лізингових компаній на 75% формуються за рахунок банківських позик. 3. На перехідному етапі розвитку економіки АПК необхідно стимулювати участь банків у лізинговому бізнесі, шляхом створених лізинговий відділів (групи фахівців), або створення самостійних лізингових компаній. Кожний з цих варіантів має певні переваги використання яких сприятиме підвищенню ефективності лізингових операцій. 4. З метою врахування фінансового стану і можливостей лізингоодер-жувачів необхідно застосовувати найбільш ефективну організаційно-економічну схему забезпечення сільськогосподарських виробників технікою на основі механізму фінансового лізингу, що дозволяє економічно міцним господарствам обміняти техніку, яка була у їх використанні, на нову, а потримана техніка, після її відновлення, знову передається лізингодавачем у лізинг фінансово нестійким підприємствам. 5. З метою підвищення економічної ефективності використання техніки, наданої аграрним підприємствам у фінансовий лізинг необхідно: зменшити вартість лізингових угод через механізм оподаткування; удосконалити механізми амортизації, страхування і кредитування; забезпечити гарантії ефективного використання техніки тощо. Доцільно, щоб вартість лізингових платежів не перевищувала 40% вартості машин чи обладнання, яке надається у фінансовий лізинг. 6. З метою удосконалення організаційно-економічного механізму та розширення лізингових операцій у сільськогосподарському виробництві необхідно створити законодавчі умови для розширення кола суб’єктів лізингу, широко впроваджувати механізм сублізингу, запровадити пільгові умови проведення лізингових операцій для лізингових компаній, удосконалити систему оподаткування, зняти умови щодо визначення розмірів лізингових платежів залежно від до строків амортизації, мінімізувати розміри лізингових платежів. 7. Технічному переозброєнню сільськогосподарського виробництва буде сприяти розвиток міжнародного лізингу, який реалізовує оптимальну схему укладання угоди міжнародного фінансового лізингу, де лізингоодержувачем виступає українське підприємство, а лізингодавець, банк та страхова компанія є іноземними. Ця схема забезпечує українським підприємствам використовувати обладнання іноземного виробництва тривалий час і розраховуватись за нього поступово. |
