У дисертації висвітлені теоретико-методичні основи стабілізації фінансового стану підприємства, здійснена аналітична оцінка фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності, ділової активності підприємств транспорту, вирішено наукове завдання щодо удосконалення організаційно-економічного механізму стабілізації фінансового стану. За результатами дослідження можна зробити наступні висновки: 1. Фінансовий стан є комплексним економічним поняттям, результатом взаємодії всіх елементів системи фінансово-економічних відносин підприємства, визначається різноманітними виробничо-господарськими факторами, характеризується системою показників, які відображають формування, розміщення і використання фінансових ресурсів та визначають фінансову конкурентоспроможність підприємства в умовах постійної зміни вимог ринку. Оскільки показники фінансового стану є результатом вмотивованої діяльності суб’єкта господарювання, його слід розглядати як об’єктивну, так і суб’єктивну категорію. Фактори, що визначають фінансовий стан підприємства, доцільно класифікувати на фактори, спрямовані на підвищення фінансових результатів, та фактори, спрямовані на зменшення зобов’язань перед державою і найманими працівниками. 2. Стабілізація фінансового стану підприємства є одним із напрямів управління його діяльністю і передбачає формування оптимальної структури капіталу, мінімізацію ризику зниження фінансової стійкості, забезпечення здатності підприємства в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями, його спроможність здійснювати розширене відтворення на власній фінансовій основі. 3. Дослідження особливостей сучасного розвитку транспортної галузі Кіровоградської області засвідчило, що функціонування всіх видів транспорту сьогодні здійснюється в складних економічних умовах, що пов’язані з різким спадом обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, зниженням життєвого рівня населення, падінням темпів росту перевезень вантажів та пасажирів, погіршенням технічного стану транспорту. Різке падіння обсягів транспортної роботи негативно вплинуло на доходи різних видів транспорту та можливість оновлення їхніх основних фондів навіть на рівні простого відтворення. 4. Фінансовий стан ряду проаналізованих підприємств характеризується низьким коефіцієнтом фінансової стійкості. Причому така ситуація спричинена не наявністю значних сум залучених грошових коштів у підприємств, а тим, що вони працюють інерційно, отримуючи і накопичуючи збитки. Нижчим за нормативне значення є рівень розрахованих коефіцієнтів швидкої ліквідності, тобто транспортні підприємства, фінансовий стан яких проаналізовано, не мають достатніх сум грошових коштів для погашення поточної заборгованості. Кредитна політика, якої дотримуються підприємства, поступово зменшує тривалість погашення дебіторської заборгованості, в основному шляхом її списання у вигляді безнадійних боргів. 5. Стратегія стабілізації фінансового стану підприємства повинна бути зорієнтована на цілі його розвитку, досяжна з точки зору його ресурсів і скорегована з можливостями й загрозами навколишнього конкурентного середовища. Ця стратегія засновується на чітко визначеній політиці управління фінансовим станом підприємства на засадах бачення перспективних можливостей формування та використання його ресурсного потенціалу. 6. Запропонована поетапна реалізація заходів щодо стабілізації фінансового стану транспортних підприємств зорієнтована на розширення джерел формування фінансових ресурсів, ефективне управління фінансовими ризиками та досягнення високого рівня фінансової стійкості, підвищення привабливості транспорту як сфери бізнесу та інвестицій. 7. З метою стабілізації фінансового стану транспортних підприємств та зміцнення їх конкурентоспроможності пропонуються такі методи модернізації технічних засобів та технологій процесу перевезень, як поновлення більшої частини основних фондів транспорту за рахунок активізації та удосконалення лізингу і розвитку сучасних систем терміналів. Доведено, що при використанні лізингу немає необхідності вилучати з обороту великі суми коштів для придбання устаткування, використання лізингу є менш затратомістким у порівнянні з іншими механізмами залучення фінансових ресурсів для оновлення та ремонту основних фондів. Визначено, що ефективний розвиток лізингу забезпечуватиме створення лізингових центрів, які би спеціалізувалися на обслуговуванні малих транспортних підприємств, а також податкове стимулювання лізингових операцій (запровадження пришвидшеної норми амортизації для об’єктів лізингу). 8. Для нейтралізації впливу факторів тіньової економіки на результати фінансово-господарської діяльності транспортних підприємств потрібне налагодження чіткого контролю у сфері надання транспортних послуг. З цією метою запропоновані заходи, пов’язані із введенням «карток обліку автомобільних шин», надання шляховим листам статусу документів строгої звітності, запровадженням автоматизованої системи оплати за проїзд на пасажирському транспорті. 9. Методика якісної оцінки фінансового стану підприємства, заснована на використанні елементів теорії нечітких множин, є дуже ефективною для одержання лінгвістичних оцінок фінансового стану, які є чітко вираженими і доступними інформаційними сигналами для ухвалення відповідних управлінських рішень щодо стабілізації фінансового стану. 10. Із метою попередження дестабілізації фінансового стану, недопущення чи зменшення фінансових втрат кожен господарюючий суб’єкт у межах стратегії свого розвитку повинен здійснювати управління ризиками зниження фінансової стійкості. Саме здатність управляти цими ризиками дає змогу керівництву підприємства підвищувати обґрунтованість прийняття рішень у сфері фінансової діяльності, покращувати платоспроможність, що вигідно як самому підприємству, і в чому безпосередньо зацікавлені акціонери, кредитори, інвестори, партнери по бізнесу. Вибір методів обмеження ризиків зниження фінансової стійкості повинен визначатися забезпеченням оптимального співвідношення між рівнем досягнутого зниження ризику і необхідними для цього додатковими витратами. |
