Аналіз проблем вузівської підготовки майбутнього педагога до правового виховання молодших школярів виступає в числі актуальних завдань оцінки освітньої теорії і практики в Україні. 1. У дисертації комплексно досліджено та обгрунтовано необхідність підготовки майбутніх педагогів до правового виховання молодших школярів; проаналізовано стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці та окреслено напрями транспозиції здобутків учених в технологію сучасної підготовки студентів до правовиховної роботи з дітьми молодшого шкільного віку; теоретично обгрунтовано структурно-функціональну модель професійно-педагогічної підготовки, а відтак і діяльності педагога в царині правового виховання з визначенням його основних етапів, рівнів і способів здійснення. Відповідно правове виховання – це специфічний чинник освітнього процесу, що реалізується в практиці дотичними діями педагога та його цілеспрямованим впливом на вихованців засобами науково обгрунтованого аналізу, прогнозування, планування, організації, контролю й оцінки їх поведінки задля досягнення належної ефективності соціально значущих властивостей зростаючої особистості. 2. Доведено, що правове виховання віддзеркалює нагальні потреби людства в утвердженні цінностей засадничого змісту як визначальних регуляторів міжособистісного, міжетнічного та міжнаціонального спілкування і співіснування на різних історичних етапах цивілізаційного поступу кожного суспільства. Правовиховна діяльність в освітніх закладах різного типу і в різні історичні періоди розвитку людства позначилась на всіх сферах життя кожного суспільства. На цій основі виокремились її спільні ознаки й закономірності розвитку, які вирішальною мірою узалежнені від соціального замовлення суспільства, притаманній йому освіті, визначаючи таким чином тактику і стратегію тих змін та нововведень, які задовільняють його розвиток та забезпечують стабільність. Зародження протиріч майнового й потребнісно-мотиваційного характеру загострило доцільність і нагальну потребу філософського обгрунтування правового виховання, його засадничих цінностей і способів реалізації шляхом всебічного осмислення вагомих концептуальних положень в освітніх системах. 3. Обгрунтовано, що на вдосконалення професійної підготовки майбутнього педагога до правового виховання дітей молодшого шкільного віку впливає соціум за умов дотримання гуманістичних і демократичних засад. Вони суттєво позначаються на інноваційній діяльності учителя, виконуючи ініціюючу і стимулюючу функції. Здійснений аналіз діяльності педагогів-практиків у визначеному аспекті дозволив виявити чинники, які гальмують нововведення в діяльності сучасних учителів. 4. Здійснене дослідження дозволило окреслити чотири групи компетенцій в структурно-функціональній моделі професійної підготовки майбутнього педагога до правового виховання молодших школярів (нормативно-інституціальну, ідеолого-ціннісну, прогностичну, функціонально-процесуальну), а також виявити провідні тенденції їх формування: узалежненість формування готовності вчителя до правового виховання дітей від ступеня розвитку його загальнопедагогічної підготовки і творчої самореалізації; відкритості й опертя на педагогічний досвід і спадщину видатних педагогів минулого; створення гнучких систем професійної підготовки та вдосконалення її змісту адекватно до соціального замовлення. 5. Розроблено зміст правової освіти адекватний до структурно-функціональної моделі професійної готовності вчителя початкових класів з правовиховної роботи з дітьми та визначено основні компетенції, критерії та рівні підготовленості. Надалі підготовка сучасного педагога до правового виховання молодших школярів передбачає формування його креативності, педагогічної рефлексії, сприйнятливості до педагогічних новацій, самостійності. Динаміка розвитку такої підготовки в системі вищої педагогічної освіти в Україні розкривається у функціональних компонентах (компетенціях). Правове виховання 6 – 10-річних дітей має свою специфіку і закономірності, зумовлені віком, добором засобів і змісту професійної діяльності педагога як головного суб’єкта управління вихованням підопічних. Залежно від домінування певної функції виховної діяльності, педагог постає в єдності діагноста, ідеолога, новатора, прогнозиста, методиста, вихователя, дослідника. 6. Виділено визначальні напрями вдосконалення професійної підготовки майбутнього педагога до правового виховання дітей, а саме: інтеграція формування загальнопедагогічних і доцільно визначених знань, умінь і навичок у реальному педагогічному процесі сучасної вищої педагогічної школи України. 7. Підготовка майбутніх педагогів до правового виховання найефективніше здійснюється за дотримання належних педагогічних умов професійного навчання (формування правових знань у процесі вивчення професійно орієнтованих дисциплін, удосконалення змісту правової освіти майбутніх педагогів засобами спецкурсу, рівневої діагностики професійної готовності), що концентрують загальнопедагогічну підготовку, інтелектуально-психологічні якості та професійні компетенції. Здійснене дослідження не вичерпує окреслену проблему. До актуальних напрямів подальшого наукового пошуку відносимо вивчення механізмів функціонування і методів забезпечення процесу правового виховання в початковій школі, принципи управління правовиховною діяльністю молодших школярів в урочний та позаурочний час, вивчення й узагальнення практики правовиховної діяльності з молодшими школярами в освітніх системах різних країн світу та ін. | 