Сучасна політична, економічна та освітня ситуації розвитку України та зарубіжних країн вимагають підготовки компетентної особистості, здатної відчувати тенденції розвитку суспільства, мобільно, адекватно діяти в ньому, знаходити сфери самореалізації. Постає проблема соціалізації дитини, яка б відчувала себе здатною діяти у системі відносин між людьми, адекватно поводитися й самореалізовуватися: мала б елементарні, характерні для її віку соціальні знання, була носієм важливих соціальних цінностей, мала позитивний емоційний досвід, могла правильно оцінити життєві ситуації та вміла об’єктивно діяти у життєвих ситуаціях і успішно реалізовувати свої здібності. У цьому аспекті важливими є вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів, пошук ефективних шляхів професійного навчання майбутніх фахівців. Театральне мистецтво, якому властива ігрова природа, може виступити засобом соціалізації, оскільки має властивість впливати на пізнавальну, ціннісну, емоційну, оцінну, поведінкову сфери особистості.
З’ясована специфіка впливу, який здійснює ТМ як засіб соціалізації: мистецтво виступає засобом соціального пізнання – дає знання про людину різного віку і статі; мистецтво – засіб оволодіння навичками практичної діяльності у соціальній сфері; мистецтво – засіб інтерналізації певних норм, позицій і ролей – вміння відчувати людину як самого себе, вміння уявити себе на її місці; мистецтво – засіб вироблення ціннісних орієнтацій, установок – ставлення до людини як найвищої цінності, поваги до її життя й діяльності, гідності кожної людини, уміння об’єктивно та адекватно оцінювати вчинки людей, їх взаємини, бути толерантним, справедливим, виваженим; мистецтво – засіб включення в активну творчу діяльність, засіб самореалізації – дитяча драматична творчість є особливим видом театрального мистецтва, яке дозволяє формувати соціальний досвід, включати молодшого школяра в активну соціальну практику. Характеристика змістового та операційного компонентів підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засвідчила загальний характер теоретичної підготовки студентів спеціальності “вчитель початкових класів” та недостатній рівень практичної підготовки. Теоретичні знання про соціум, особливості соціальної взаємодії, про соціалізацію як процес, його механізми та мистецькі функції мають розгалужений характер їх формування: спостерігається певна диспропорція та відірваність соціологічних та мистецьких знань від педагогічних: педагогіка, основи педагогічної майстерності читаються на перших двох курсах, українська та зарубіжна культура – на другому, а соціологія та естетика відповідно на ІV курсі (VІІІ семестр) та V курсі (Х семестр). Тому викладачам фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін складно здійснювати інтеграцію соціальних та мистецьких знань. Виникає необхідність корекції змісту традиційних курсів шляхом доповнення його відповідними мистецькими, педагогічними категоріями. Також доцільною є розробка спеціального курсу, в якому повинні інтегруватися педагогічні та мистецькі знання студентів і на їх основі формуватися соціалізаційні уміння. У ході констатуючого експерименту розроблено критерії, показники і рівні готовності майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ, а саме: соціально-педагогічна мобільність, соціально-професійна сенситивність, мистецько-соціалізуючі педагогічні уміння. Формування соціально-педагогічної мобільності допоможе педагогу швидко переключатися в різних соціальних спільнотах, орієнтуватися в умовах соціального існування, об’єднуватися у соціальні групи на основі інтересу (індивідуального та колективного) і займати відповідну професійну позицію. Соціально-професійна сенситивність – це здатність особистості до аналітико-синтетичної діяльності у різноманітних життєвих ситуаціях, що спирається на розуміння чуттєво-емоційного стану реципієнта професійної дії. Вона включає в себе соціальний досвід виділення, оцінювання і розуміння соціалізуючого факту будь-якої життєвої ситуації. Мистецько-соціалізуючі педагогічні уміння – це здатність належно використовувати мистецтво (зокрема театральне) з метою соціалізації молодших школярів у навчально-виховному процесі. Виявлено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами театрального мистецтва, а саме: навчання студентів адекватно й об’єктивно сприймати соціальну інформацію, діагностувати наявність суперечностей між процесом соціалізації учнів та їх особистісними потребами, набуття ними здатності до зміни статусно-рольової позиції; розвиток соціальної уяви, соціального інтелекту й емпатійних здібностей; здобуття установки на здійснення соціалізації засобами ТМ, оволодіння елементами сценічної грамотності, конструктивно-організаторськими уміннями, що націлені на здійснення соціалізації засобами ТМ у конкретних соціально-педагогічних ситуаціях. Розроблено модель підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ. Доведено, що закономірним є внесення відповідних змін на рівні цільового, мотиваційного, змістового, операційного, контрольно-корекційного компонентів, спрямованих на формування необхідних умінь і навичок. Система форм і методів підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ повинна включати: систему лекційних, семінарських, практичних, лабораторних занять та самостійну роботу студента; проблемно-пошуковий виклад теоретичного матеріалу, круглий стіл, диспут з елементами “мозкової атаки”, аналіз та обговорення педагогічних досліджень, кінострічок, творів художньої літератури соціалізуючого змісту, мистецько-соціалізуючий тренінг, ділові педагогічні ігри з подальшим обговоренням ефективності обраних методів, прийомів навчання, самостійне розв’язання соціально-педагогічних завдань з подальшим оцінюванням виконаної роботи.
Результати експерименту підтвердили наше припущення про те, що готовність майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ значно підвищиться за умов використання в змістовому і операційному компонентах професійної підготовки засобів театрального мистецтва, оволодіння студентами соціально-педагогічною мобільністю, соціально-професійною сенситивністю, мистецько-соціалізуючими педагогічними уміннями. Проведені в ході експерименту зрізи засвідчили позитивні зміни у готовності майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ у якісних і кількісних показниках, що підтвердило правильність робочої гіпотези. Проведене дослідження дало змогу сформувати деякі пропозиції щодо підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ: доповнити зміст курсів педагогіки, основи педагогічної майстерності, методики викладання української мови додатковою теоретичною інформацією та практичною діяльністю; включити спецкурс “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва” до навчальних планів факультетів підготовки майбутніх учителів початкових класів; доповнити змістовий компонент післядипломної освіти вчителів початкових класів спеціальним курсом “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва”. Проведене дослідження, безумовно, не вичерпує всіх аспектів підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів, а передбачає продовження науково-пошукової роботи, спрямованої на визначення інших шляхів використання ТМ, його інтеграцію з іншими видами мистецтва, розробку програми та методичних рекомендацій щодо використання ТМ у процесі соціалізації учнів різних вікових категорій. |
