1. Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на нині всі програми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні та за кордоном містять практичний компонент, до якого входить не лише ознайомлення студентів із прийомами та методами роботи, але й безпосереднє залучення їх до практичної діяльності під керівництвом досвідчених педагогів-наставників і викладачів-консультантів. Але в різних навчальних закладах простежується неузгодженість у видах практик, термінах і тривалості їхнього проведення; не визначені програми кожного виду практики, вимоги до її змісту, місця проведення і форми звітності. Подальшого удосконалення вимагає практична підготовка студентів. Під професійною підготовкою соціальних педагогів ми розуміємо процес формування фахівця нового типу, здатного швидко й адекватно реагувати на зміни, що відбуваються у суспільстві, компетентно вирішувати соціально-педагогічні проблеми в усіх типах та видах навчально-виховних установ і закладів соціальної роботи, на всіх рівнях управління. Подальше удосконалення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні можливе за умови конструктивного поєднання вітчизняної практики і світового досвіду, впровадження провідних інноваційних технологій навчання, удосконалення методики практичної підготовки з обов’язковим урахуванням регіональних потреб, умов і можливостей. 2. Досліджено диференційовано-варіативний підхід до відбору змісту й організації практичної підготовки майбутнього фахівця, суть якого полягає у гнучкості усієї системи практичного навчання, принципів організації практики та звітності. Значно більше враховуються побажання та ініціативи студентів щодо місця проходження практики, вибору конкретних завдань і способів їх розв’язання. Суттєвою рисою диференційовано-варіативного підходу є індивідуальне планування практики для кожного студента, що значно підвищує її ефективність. 3. Розроблено та теоретично обґрунтовано модель неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів, до якої входять такі складники: зміст, завдання, принципи, компоненти, критерії, види практик, організаційно-педагогічні умови, результат. Об’єднуючим фактором є мета. Усі складники знаходяться в беспосередній залежності, що і створює цілісність підготовки. Модель неперервної практичної підготовки містить не лише традиційні та визнані у багатьох навчальних закладах елементи, такі як практика, стажування у межах спеціалізації, але й істотні зміни й доповнення до теоретичних курсів, лабораторних, практичних і курсових робіт, що поєднуються з елементами практики концептуально, змістовно й організаційно; спеціально розроблені тренінги й семінари; обмін досвідом та науково-практичні й методичні конференції; волонтерську діяльність у професійних асоціаціях і громадських об’єднаннях. 4. Визначено критерії готовності до практичної діяльності майбутніх соціальних педагогів (позитивне ставлення до практичної діяльності, знання теоретичних та психологічних основ володіння вміннями та навиками практичної підготовки, здібності адекватно сприймати завдання, високорозвинуті почуття студентів у практичній діяльності за своєчасне виконання завдань, здібність особистості до вдосконалення типу нервової системи, вироблення індивідуального стилю у практичній діяльності) та рівні готовності до такої діяльності (дуже високий, високий, достатній, середній і низький). 5. Обґрунтовано й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови ефективної неперервної практичної підготовки майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах: організація єдиної неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів; координація практичної підготовки за схемою ВНЗ – заклад соціальної і соціально-педагогічної сфери; наявність ділових контактів організаторів практики з працівниками соціальної сфери; залучення студентів до волонтерської діяльності; формування корпусу супервізорів. При цьому враховувалися і психолого-педагогічні умови (формування психологічної готовності у майбутніх фахівців до практичної роботи у вибраній сфері; розуміння і позитивне ставлення керівників різних відомств і соціальних служб до важливості і потреби належної практичної підготовки майбутніх фахівців; цілеспрямована підготовка керівників, методистів і тьюторів до кваліфікованої роботи зі студентами під час практичної підготовки). Неперервна практична підготовка майбутніх соціальних педагогів здійснюється на підставі таких принципів: тісного взаємозв’язку між теоретичним навчанням і практичною підготовкою, науково-творчого характеру практичної підготовки, послідовності, спадкоємності, динамічності, поліфункціональності, перспективності, свободи вибору, співробітництва. 6. Формувальний експеримент підтвердив ефективність розробленої моделі неперевної практичної підготовки і запропонованих організаційно-педагогічних умов. Так, у студентів експериментальної групи відбулися статистично значущі позитивні зміни у рівнях готовності до практичної діяльності: відсоток студентів із дуже високим і високим рівнями готовності збільшився у 2 рази, з достатнім рівнем – в 1,2 рази, з середнім рівнем – у 2,1 рази. Такі результати дають підставу стверджувати, що рівень готовності майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності зростає у разі впровадження у цілісну систему їх професійної підготовки у вищому навчальному закладі науково-обґрунтованої неперервної практичної підготовки майбутніх фахівців. Неперервна практична підготовка допомагає майбутнім фахівцям усвідомити суть своєї майбутньої професії і визначитись із спеціалізацією; сприяє ознайомленню студентів із сучасним станом соціально-педагогічної роботи у нашій країні, розвитку у них реального підходу до майбутньої діяльності. Зважаючи на результати досліджень, для удосконалення системи професійної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України рекомендуємо: забезпечити тісний взаємозв’язок теоретичного і практичного компоненів підготовки фахівців; досягнути неперервності практичної підготовки; впроваджувати нові досягнення педагогічної науки і передовий педагогічний досвід у процес професійної підготовки майбутніх спеціалістів; максимально наблизити підготовку фахівця до потреб регіону. Виконане дослідження, певна річ, не вичерпує всіх питань практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах України. До перспективних напрямів її подальшого вивчення ми віднесли: єдність теорії і практики у процесі різнорівневої системи підготовки соціальних педагогів; проблеми наукової діяльності і творчої позааудиторної роботи студентів вищого навчального закладу як важливих компонентів їх кваліфікованої професійної підготовки, волонтерську діяльність як чинник професійного становлення майбутнього соціального педагога. |
