Дисертаційна робота присвячена дослідженню та розробці теоретичних і методичних основ щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку ПЕК України та суміжної виробничої інфраструктури з метою повного задоволення потреб економіки країни за всіма видами економічної діяльності і в першу чергу соціальної сфери в паливно-енергетичних ресурсах. Виконані дослідження дали змогу отримати наступні результати. Головною дестабілізуючою українську економіку проблемою є технологічні диспропорції, яких неможливо позбутися лише за допомогою програм переходу до ринку. Економічні зв’язки, виробнича структура колишнього Радянського Союзу, в складі якого формувалась економіка України, на протязі десятиріч розвивалась за ідеологією єдиного і збалансованого народногосподарського комплексу з галузевим розподілом по республіках випуску окремих видів продукції, виконання робіт і послуг в залежності від домінуючих факторів: наявності природних ресурсів, кваліфікованої робочої сили, енергетичного забезпечення, географічного розташування, природних умов та багатьох інших. В результаті, на теперішній час наявність великої кількості капіталомістких, малоефективних і енергоємних галузей, які залишились Україні в спадщину, призводить до технологічних дисбалансів, які є джерелом широкомасштабних ресурсних дефіцитів в окремих ланках економіки. Зміна структурних пропорцій в економіці - складний і довготривалий процес. Про це свідчить досвід структурних зрушень, що проводились в капіталістичних країнах Заходу, який дає можливість бачити подібні процеси і пом`якшити можливі негативні соціально-економічні наслідки. Основними факторами, які повинні братися до уваги при виборі пріоритетних напрямів розвитку ПЕК є:
стан та стратегія розвитку економіки країни (включаючи рівень розвитку та структуру найбільш енергоємних видів економічної діяльності, конкурентоздатність продукції вітчизняних виробництв, валютну ефективність економіки, напрями структурної її перебудови на основі інноваційних процесів, інтеграція країни в світове співтовариство, регіональне розташування ресурсної, енергетичної, виробничої бази енергоємних галузей промислового виробництва, поняття та основні принципи енергетичної безпеки держави); кліматичні особливості країни; геополітичне розташування країни; наявні виробничі потужності галузей ПЕК та їх стан (включаючи також наявність та можливість використання нетрадиційних та поновлювальних джерел енергії та видів палива, ринкові перетворення в ПЕК) Напрями розвитку ПЕК, виходячи з великої інерційності вводу нових потужностей (будівництво блоку на АЕС – 6-8 р., введення в експлуатацію вугільної шахти – 10-12 р., тощо), важливо розділити за терміном кінцевої реалізації на коротко, середньо та довгострокові. Проведене дослідження показує, що пріоритетними напрямами розвитку ПЕК України повинні бути:
орієнтація на збільшення питомої ваги власних енергетичних ресурсів, виходячи з наявних запасів ресурсної бази, існуючих потужностей, їх приросту, інфраструктури тощо; раціоналізація структури ПЕР, орієнтація на короткострокову та середньострокову перспективу на збільшення долі видобутку та використання, де це доцільно, вугілля, виробництва електроенергії, з поступовим зменшенням долі природного газу в паливно-енергетичному балансі країни; використання сучасних технологій з досвіду інших країн, розробка вітчизняних технологій щодо використання нетрадиційних, особливо відновлюваних видів палива та джерел енергії в структурі ПЕР. Зважаючи на тривалий термін цих процесів, край необхідно вже зараз розпочати широкомасштабну розробку та втілення програм, окремих проектів, з метою отримання результатів на середньострокову, а суттєвої зміни структури ПЕР в напрямку збільшення частки нетрадиційних видів палива та енергії на довгострокову перспективу; ефективне використання транзитних можливостей держави, включаючи максимальне залучення проектних потужностей нафтоперевалочних терміналів, доведення об’ємів перекачки нафти, природного газу, нафтопродуктів до паспортних характеристик трубопроводів, своєчасна розробка, погодження та підписання відповідних міждержавних угод. Оскільки нафто-, газотранспортна система України морально та фізично зношена (окрім нафтопроводу Одеса-Броди), необхідні невідкладні дії щодо ремонтних робіт та заміни великої кількості перекачуючого обладнання; проведення жорсткої політики енергозбереження на базі розмежування її на комплексні заходи за наступними напрямами: нормативно-правові та податкові (нормативно – правова, податкова законодавча база, що забезпечує державне управління, регулювання та заохочення підприємств, населення до інвестування та впровадження енергозберігаючих заходів), кредитні (пільгове кредитування зі зменшеною процентною ставкою), технічні (на рівні окремих виробництв, технологій, технологічних процесів) тощо; активізація участі держави в енергетичних проектах інших країн, виходячи з існуючого досвіду, високопрофесійного кадрового потенціалу, на базі удосконалення вітчизняного машино-, приладобудування. Необхідною умовою прогнозування розвитку машинобудування для паливно - енергетичного комплексу є визначення обсягів попиту і пропозиції по кожному виду машин і обладнання для повного задоволення потреб вугільної, торф’яної промисловості, нафтогазового комплексу, нафтопереробної галузі, електро-теплоенергетики, з урахуванням впливу кон’юнктури зовнішнього ринку.
Розвиток машинобудівної бази, розроблення прогнозів необхідних для цього капітальних вкладень розглядати відокремлено під кутом зору технічного та технологічного забезпечення галузей паливно - енергетичного комплексу практично неможливо. Ці питання доцільно досліджувати комплексно, виходячи з усієї структури виробництва, кооперованих зв’язків з іншими підприємствами, зовнішньоекономічних зв’язків, асортименту продукції, яка використовується і буде забезпечувати потребу в ній поряд з ПЕК й інші сфери економіки. Як правило, підприємства машинобудівної промисловості мають дуже широкий асортимент продукції. Паливно - енергетичний комплекс потребує здійснення заходів щодо підвищення ефективності роботи всіх його галузей з метою достатнього забезпечення паливом та енергією економіки України як на сучасному етапі, так і на подальшу перспективу для сприяння росту економічного потенціалу країни, підвищення життєвого рівня населення.
|
