Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Історичні науки / Історія України


Шилова Світлана Олександрівна. Російсько-німецькі відносини у 90-ті роки ХХ століття. : Дис... канд. наук: 07.00.01 - 2008.



Анотація до роботи:

Шилова С. О. Російсько-німецькі відносини у 90-ті роки ХХ століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Донецький національний університет. – Донецьк, 2008.

Дисертація присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми, дослідження якої відповідає сучасним потребам України на її шляху до ЄС – вивчення досвіду російсько-німецьких відносин у 90-ті роки ХХ століття, оскільки він може слугувати моделлю розвитку, прийнятною для країн Східної Європи.

На основі вивчення великої кількості документальних матеріалів (історіографічних праць і публікацій, німецьких архівних документів) проведений всебічний комплексний аналіз стратегічного курсу політичної, економічної й культурної сфери взаємовідносин між Росією й Німеччиною в 1990-ті роки ХХ століття, їм дається більш повна об’єктивна характеристика й оцінка.

На базі нових джерел показані об’єктивні причини розвитку російсько-німецьких відносин, виходячи із хронологічних рамок дослідження в умовах суперечливості й кардинальних геополітичних змін.

Всебічно досліджено характер і особливості нормативно-договірної бази співробітництва між Росією й Німеччиною, визначена значимість, змістовність нових довгострокових угод, що мають серйозну правову основу для подальшого розвитку досліджуваних держав;

З’ясовано окремі маловивчені питання культурних відносин Російської Федерації й Федеративної Республіки Німеччини в досліджуваний період.

На підставі уроків російсько-німецької співпраці в 90-ті роки ХХ століття автором пропонується використання їх інтеграційного досвіду для України.

Російсько-німецькі відносини 1990-х років посідають особливе місце в перебігу історичного процесу Європейського континенту. Використання багатьох джерел дозволило поглибити аналіз цих зв’язків, дати їм двосторонню оцінку за основними завданнями дослідження, відтворити адекватну картину цих процесів і показати їхню стратегічну спрямованість у політику, економіку й культуру обох країн.

Виокремлено два періоди в розвитку досліджуваних країн. Перший – від 1989 до 1995 року – характеризувався встановленням тісних політичних контактів між двома країнами, у результаті чого стало можливим з одного боку, завершення процесу об’єднання Німеччини, а з іншого – набуття Росією членства у впливових міжнародних організаціях, зокрема, у Великій сімці країн світу. Другий етап збігся із другою половиною 1990-х років і характеризувався деяким охолодженням двосторонніх відносин, проте подальшим розвитком їх багатоплановості. Саме в цей час закладаються основні засади нового співробітництва Росії й Німеччини вже не тільки в політичній, але й у економічній та культурній сферах.

Виявлено причини й передумови соціально-політичних процесів у Східній Німеччині в 1989 році. Першою й основною з них стала соціально-економічна й політична криза в НДР, яка проявилася в масовій втечі громадян республіки до ФРН через інші соціалістичні держави, а також у створенні громадських рухів і організацій за об’єднання. Відбулися радикальні зміни в керівництві Східної Німеччини та СЄПН, переговори між двома лідерами Німеччини, а пізніше – падіння Берлінської стіни, ліквідація політичної монополії СЄПН, демонтаж соціальної системи в НДР і, нарешті, об’єднання Західної та Східної Німеччин. Другим важливим аспектом інтеграційних процесів Східної Німеччини стало зростання національної самосвідомості східних і західних німців, їхнє щире бажання об’єднання й активна участь у відповідних діях і заходах. Саме падіння Берлінської стіни прискорило переговори між трикутником – СРСР-ФРН-НДР у період з осені 1989 до серпня 1990 року.

Доведено, що блискавичний і спонтанний процес об’єднання Німеччини cтав моделлю інтеграції європейського співтовариства й фактично окреслив вектори для визначення нового світового порядку й здійснення політики розрядки (інтеграція в рамках суверенітету, зростання економічної сфери, зовнішньополітична стратегія відстоювання національних інтересів, посередництво між Заходом і Сходом).

Проведений аналіз показав, що після завершення об’єднавчого процесу Росія й Німеччина будують подальші стосунки на договірній базі, що враховує інтереси не тільки обох країн, але й Європейського Союзу, лідерство в якому Німеччина посіла від початку його створення. Так, ФРН сприяє домовленості Європейського Союзу й Російської Федерації про те, що безпека у Європі важлива тільки в єдності зовнішньополітичних, торгово-економічних, культурних інтересів Росії й Німеччини, що оптимально залежать від їхнього співробітництва.

Показано, що зв’язки Росії та Німеччини в галузі економіки та культури отримали більшу свободу й інтенсивність. Якщо в Радянському Союзі такі зв’язки були монополізовані й практично всі перебували під особливим контролем органів держбезпеки, їхню систему визначали двосторонні міжнародні угоди, то наприкінці 80-х і в 90-ті рр. ситуація радикально змінилася. В економіці запанував дух вільної конкуренції й підприємництва, доцільність укладання угод почала визначатися виключно бізнес-факторами. Щодо Росії Німеччина виступала нетто-імпортером товарів і робочої сили, але чистим експортером інвестицій, також вона сприяла побудові ринкових і демократичних структур у РФ. З розширенням ЄС на схід поліпшуються й перспективи партнерства Росії із країнами регіону в цілому й Німеччиною, як членом загального ринку, зокрема.

Система культурних зв’язків розширилася й у певній своїй частині була виведена з-під контролю держави в результаті ідеологічної лібералізації, пом’якшення, а потім скасування цензури. Разом із тим було різко скорочене бюджетне фінансування культурної сфери, зокрема, частка офіційного державного культурного обміну в загальних культурних зв’язках. Тому набуло особливої актуальності завдання вибіркової підтримки культурних акцій недержавного походження. Особливо це стосувалося туризму, прикордонних зв’язків. Окрім того, у культурній політиці Росії в середині 1990-х рр. набуло розвитку явище інтеграції російської культури закордонних діаспор.

Об’єднання Німеччини та розпад СРСР спричинили зміни міжнародної геополітичної обстановки. Це було обумовлено значним посиленням німецької держави, порушенням колишньої рівноваги в європейському співтоваристві, утворенням політичного вакууму в Східній і Центральній Європі. Розпочалося переосмислення основних засад зовнішньої політики Росії, пошук нею свого місця на світовій арені в умовах переходу від двополярного до однополярного світу. У результаті обидві країни усвідомили необхідність формування нових пріоритетів у зовнішній політиці, у тому числі й формуванні стратегічного партнерства двох країн.

Насамкінець показано значення наслідків об’єднання двох Німеччин і російсько-німецького партнерства для України. Підкреслимо ось що:

Долі України, Росії й Німеччині історично взаємозалежні, починаючи із часів переселення народів і до наших днів. Вони складалися по-різному, але спроби захопити українські землі (з боку німців) не припинялися, а згодом посилилися.

Під час Першої й Другої світових воєн територія України була головним полем бою протиборчих сторін, цілі її захоплення були відкритими. Після закінчення Другої світової війни, Україна, будучи дійсним членом ООН, складовою частиною СРСР, домігшись об’єднання майже всіх українських земель в УРСР, була кровно зацікавлена в мирному вирішенні німецького питання, ускладненого утворенням НДР і її соціалістичною орієнтацією. Наявність роз’єднаної Німеччини багато років була предметом напруги, яка в майбутньому могла знову спричинити війну в Європі, але тепер уже між двома суспільно-політичними системами. Полем інтересів виступала Україна. Звідси й великий інтерес України щодо німецького питання.

Наслідки об’єднання Німеччини виявилися для суверенної України значними й більшою мірою позитивними. У галузі дипломатії, економіки, вирішенні європейських проблем Україна є активним міжнародним партнером як із ФРН, так і з РФ. Наприклад, в економічному співробітництві з Україною ФРН посідає друге місце після Росії. Велику роль інвестиційний капітал Німеччини відіграє в розвитку сільського господарства країни, економіки Донбасу. Окрім того, Німеччина сприяє Україні в підготовці до вступу до Європейського Союзу й вирішенні інших проблем.

Сьогодні найважливішим для України в контексті її європейської інтеграції є використання потуги існуючої й реально діючої геополітичної осі "Берлін-Київ-Москва", що забезпечує континенту стабільний розвиток і безпеку. Взаємодія через Росію й Україну, з одного боку, і Німеччину – з іншого, економічних потенціалів ЄС, фактично означає створення єдиного континентального самодостатнього ринку, що відповідає інтересам усіх держав-учасниць. У галузі політики безпеки слід також орієнтуватися на можливі зміни військо-політичних союзів. При цьому Україна має однаково нейтрально ставитися як до військових блоків західних країн (наприклад, НАТО), так і до можливого військового альянсу з Росією. Це досить важко, але дослідження, подібні до представленого, тобто такі, що висвітлюють історичні обставини й причинно-наслідкові зв’язки найбільших політичних агентів світу (як-то Німеччина й Росія), дають можливість іншим країнам правильно оцінювати міжнародну диспозицію сил.

Публікації автора:

    1. Шилова С.А. Объединение Германии и перемены в Европе / С.А.Шилова // Наука. Релігія. Суспільство. – 2007. – №2.– С.74-80.

    2. Шилова С.О. Російсько-німецькі взаємовідносини у 90–х рр. ХХ ст. / С.О.Шилова // СХІД. – 2007. – №4 (82) липень – серпень. – С.62-65.

    3. Шилова С.О. Аналіз соціально-політичної кризи у Східній Німеччині у 1989 р.: причини і передумови / С.О.Шилова // СХІД. – 2007. – №5 (83) вересень-жовтень. – С.79-83.

    4. Шилова С.А. Роль ведущих политических лидеров России и Германии в процессе межгосударственного сотрудничества периода конца 80-90-х годов ХХ века / С.А.Шилова // Наука. Релігія. Суспільство. – 2007. – №3. – С.87-95.

    5. Шилова С.О. Російсько-німецькі відносини у 90-х рр. ХХ ст.: стратегічний аспект / С.О.Шилова // СХІД. – 2007. – №6 (84) листопад–грудень. – С.76-79.

    6. Шилова С.О. Російсько-німецькі відносини у 90-х рр. ХХ ст.: культурний аспект / С.О.Шилова // СХІД. – 2008. – №3 (87) березень – квітень. – С.89-93.

    7. Шилова С.О. Російсько-німецькі відносини у контексті діяльності в міжнародних організаціях у 90-х рр. ХХ століття / С.О.Шилова // Наука. Релігія. Суспільство. – 2008. – №3. – С.70-75.

    8. Куриленко С.А. Основные направления отношений между Россией и Объединенной Германией в 90-е годы ХХ века / С.А.Куриленко // Праці наукової конф. ДонНУ за підсумками науково-дослідницької роботи за період 2003-2004 рр. – Донецьк, 2005. – С.125-126.

    9. Шилова С.А. Некоторые особенности геостратегического партнерства России и Германии в 90-е годы ХХ века / С.А.Шилова // «Европейская наука ХХІ века – 2007». Материалы II Межд. научно-практ. конф.– Днепропетровск. – 2007. – Т.7. – С.32-34.

    10. Шилова С.А. Основные приоритеты внешней политики Российской Федерации в 90-е годы ХХ века / С.А.Шилова // «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості». Матеріали ХХII Міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк. – 2006 (24 листопада). – С.292-295.

    11. Шилова С.А. Особенности российско-германских культурных взаимоотношений в 90-е годы ХХ ст. / С.А.Шилова // «Nauka: teoria I praktika – 2007» Materiay czwartej midzynarodowej naukowi– praktycznej konferencji – Przemyl (Польша). – 2007.– Т.9. – С.24-26.

    12. Шилова С.А. Некоторые характерные вопросы российско-германского сотрудничества в 90-х годах ХХ ст. / С.А.Шилова // «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості». Матеріали ХХI Міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк. – 2007 (18 травень). – С.237-241.

    13. Шилова С.О. Деякі особливості освітніх систем Росії й Німеччини на рубежі ХХ–ХХI століть / С.О.Шилова // «Стратегія інноваційного розвитку системи географічної освіти України в ХХІ столітті» Збірник тез Всеукраїнської студ. науково–практ. конф.– Донецьк. – 2007(лютий). – С.239-240.

    14. Шилова С.А. Методические аспекты изучения российско–германских отношений в конце 80-х – 90-х гг. ХХ века / С.А.Шилова // «Dynamika naukowych bada – 2007» Materiay midzynarodowej konferencji – Przemyl (Польша). – 2007.– Т.5.– С.41-43.

    15. Шилова С.А. Источниковая база исследования российско-германских отношений в 90-е годы ХХ века / С.А.Шилова // «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості». Матеріали ХIХ Міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк. – 2006 (24 травень). – С.288-291.

    16. Шилова С.А. Программные документы, составляющие основу объединения Германии / С.А.Шилова // «Современные научные достижения-2007». Материалы II Межд. научно-практ. конф. – Днепропетровск. – 2007 (1-14 февраля). – Т.3. – С.26-29.

      1. Шилова С. А. Гельмут Коль – «отец германского единства» / С.А.Шилова // «Ломоносов-2007». Материалы XIV Межд. научно-практич. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых. – Москва. – 2007 (11-14 апреля).– Т.3. – С.210.

      2. Шилова С.О. Російсько-німецька співпраця напередодні об’єднання Німеччини / С.О.Шилова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917–1920 рр. – Київ. – Ч.2.– С.252-254.

      3. Шилова С.А. Российско-германские импульсы в области торгово-экономического партнерства в 90-е годы ХХ века / С.А.Шилова // «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості». Матеріали ХХII Міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк. – 2007 (30 листопада). – С.475-478.

      4. Шилова С.О. Аналіз деяких аспектів культурного обміну між Росією та Німеччиною у 90-ті роки ХХ ст. / С.О.Шилова // «Динамика изследвания – 2008». Материали за IV международна научна практична конференция. – София (България). – 2008 (16-31 юли). – Т.21. – С.64-66.