1.В дисертації представлено теоретичне узагальнення та вирішення актуальної проблеми - визначення ролі іонізуючого випромінення в діапазоні доз від 0,05 до 1 Зв і вище у формування характерних закономірностей ранніх та пізніх відхилень в системі гемопоезу, як основи патогенезу радіоіндукованої чи радіоасоційованої онкогематологічної патології серед учасників ЛНА на Чорнобильській АЕС, на основі комплексного вивчення клініко-гематологічних, морфофункціональних, ультрамікроскопічних, культуральних, цитогенетичних, молекулярно-генетичних та імуногенетичних параметрів кровотворної системи. 2. У реконвалесцентів ГПХ різного ступеню тяжкості на 6-8 місяці після опромінення зберігається затримка відновлення морфофункціональних показників гемопоетичних клітин різних класів та різного рівня диференціювання кісткового мозку та його мікрооточення (гіпоклітинність, переважання жирового мозку, посилений розвиток фіброзу) при відносному відновленні кількісних показників периферичної крові та наявності чисельних якісних ядерних змін клітинних елементів. 3. Піки відновлення гемопоетичної системи на рівні кількісних показників приходяться на 5-6 та 12-14 роки у більшості реконвалесцентів ГПХ, але у частини залишається морфологічна уразливість деяких клітин кісткового мозку та його мікрооточення з поступовим розвитком фіброзу строми та збереженням якісних змін в елементах трьох паростків кровотворення, що зумовлювало формування транзиторних чи стійких лейкопеній, тромбоцитопеній, дизгемопатій. 4. Ефективність клонування клітин-попередників гранулопоезу у реконвалесцентів ГПХ в ранньому та віддаленому періодах після опромінення свідчить про коливання активності колонієутворення від практично повного пригнічення до повного відновлення з переважанням в ранньому періоді еозинофільних та еозинофільно-нейтрофільних колоній, елементи яких є основними носіями мієлопероксидази – головного джерела протирадіаційно-індукованих перекисних радикалів. У віддаленому періоді ці явища залишались тільки у деяких пацієнтів з ГПХ –II ступеню. 5. Для гемопоетичної системи пацієнтів з ГПХ в гострій фазі з проявами дизгемопоезу характерні дистрофічні та деструктивні ультраструктурні зміни клітин мікрооточення та гемопаренхіми, особливо в гранулоцитах (порушення визрівання гранулярного апарату з переважанням первинних форм гранул), лімфоцитах (збільшення розмірів ядра, перерозподіл хроматину по всій його площині, збільшення товщини ядерної мембрани), мегакаріоцитах (вакуолізація та розширення перинуклеарного простору), посилення цитофагоцитозу клітин та їх фрагментів макрофагами. В віддалений період ультраструктурні зміни зменшуються, але лишаються очевидними, особливо, в тромбоцитарній та гранулоцитарній ланках гемопоезу. В гемопоетичному мікрооточенні на тлі редукції строми та розростання ретикулярних і колагенових волокон спостерігається звуження клітинного плацдарму кровотворення. 6. Для учасників ЛНА на Чорнобильській АЕС, хворих на злоякісні новоутворення кровотворної та лімфоїдної систем та з передпатологічними станами характерним є передування численних якісних порушень в клітинних елементах ще до появи кількісних змін в одному або декількох паростках гемопоезу. 7. Реалізація онкогематологічних захворювань у реконвалесцентів ГПХ незалежно від ступеню тяжкості опромінення починалася через 6-12 років після факту опромінення поступовим розвитком моно- або панцитопеній, з подальшою бурхливою маніфестацією захворювань зі злоякісним перебігом. ( МДС, ХМЛ, ГМЛ, тощо). 8. Онкогематологічні захворювання із мієлоїдною спрямованістю в учасників ЛНА реалізуються в діапазоні доз до 10 сЗв і для них встановлені певні особливості в частоті і кількості якісних порушень в елементах гемопоезу. Для ХМЛ характерним був гіперпластичний синдром, низьке число лейкоцитів (12-14 Г/л); поява численних ознак дизгемопоезу за 5-12 місяців до початку реалізації захворювання, розвиток фіброзу кісткового мозку, наявність транскрипту b3a2 BCR/ABL, зворотній взаємозв’язок між числом мегакаріоцитів та дозою опромінення. Для мієлопроліферативних захворювань в учасників ЛНА (СМ та ІП) на відміну від аналогічних захворювань серед неопромінених хворих характерний більш інтенсивний розвиток фіброзу кісткового мозку із швидким переходом в склероз. 9. Для пацієнтів з МДС, опромінених в діапазоні малих та середніх доз ( 9,5-30 сЗв), характерним є на тлі перманентної лейкопенії розвиток гіпоклітинності кісткового мозку, звуження еритроїдного паростка кровотворення з затримкою визрівання еритробластів, наявність ознак дизгемопоезу в трьох паростках кровотворення, і особливо, в мегакаріоцитарному - поява значної кількості молодих і аномальних форм мегакаріоцитів з вираженими ультраструктурними порушеннями та змінами рівня мукополісахаридів, активності мієлопероксидази, кислої фосфатази та неспецифічної естерази. 10. В групі лімфопроліферативних захворювань, які розвинулися серед учасників ЛНА на ЧАЕС, в діапазоні доз до 10 сЗв, для більшості хворих ХЛЛ характерним був розвиток хвороби в більш молодому віці ( 50 років на момент захворювання) при наявності гіперпластичного синдрому з лейкоцитозом до 50 Г/л. 11. Категорії хворих учасників ЛНА з рефрактерними до терапії анеміями, особливо, з високим рівнем сироваткового заліза та реактивних станів кровотворної системи становлять групу високого ризику по розвитку онкогематологічної патології, і перш за все, МДС. 12. В основі формування онкогематологічної патологіі, причинно пов’язаної з опроміненням серед УЛНА може бути реалізація HLA-генетичної схильності до захворювання. Носійство в фенотипі індивіду ізольованих антигенів HLA-A10; HLA-A28; HLA-B16; HLA-B38; HLA-B35; HLA-DR4, асоційованих з радіочутливістю організму в сполученні з генетичними алелями, асоційованими саме з захворюванням ( HLA-A*24; HLA-A*02; HLA-A*11; HLA-B*18; HLA- B*35; HLA- B*51; HLA-Cw*3; DRB1*11 та гаплотип DQА1*0101, DQB1*0501, значно підвищує ризик реалізації патологічного процесу. Наявність в HLA-фенотипі антигенів В15; А3; В7 свідчить про радіорезистентність організму та знижує ступінь асоціативного зв’язку з розвитку онкогематологічних захворювань. 13. Особливості формування радіоіндукованої і/або асоційованої онкогематологічної патології з урахуванням конкретних генетичних, морфо-функціональних порушень на клітинному рівні та субклітинному рівнях, ступеню внеску імуногенетичної компоненти дозволяють покласти ці критерії для виділення груп ризику щодо розробки профілактичних заходів в реалізацію злоякісних новоутворень кровотворної та лімфоїдної тканин в умовах підвищеного радіаційного навантаження, в першу чергу, для постраждалих в результаті хронічного опромінення в діапазоні низьких доз та працівників атомної промисловості. 14. Враховуючи морфофункціональні порушення в системі кровотворення та гемопоетичному мікрооточенні в діапазоні низьких та середніх доз, а також генетичну детермінованість індивідуумів з груп ризику, з метою мінімізації розвитку онкогематологічної патології першочерговими заходами з профілактики є: проведення ретельного гематологічного обстеження з дослідженням кількісних і якісних показників формених елементів крові (при необхідності кісткового мозку), визначення генетичних алелів, асоційованих з онкогематологічними захворюваннями, довготривалого призначення антиоксидантів, зменшення контакту постраждалих з хімічними та фізичними чинниками із подальшим виведенням з зони підвищеної дії іонізуючого випромінення. | 