У дисертації набули подальшого розвитку теоретичні положення й методичні підходи, які у сукупності забезпечують нове вирішення науково-практичного завдання розвитку теоретичних та методичних основ управління розвитком гнучкості машинобудівних підприємств масового, крупносерійного й серійного типів виробництва, що працюють в умовах мінливого конкурентного середовища. Основні висновки та рекомендації за результатами виконаного дослідження полягають у наступному: 1. Аналіз тенденцій і протиріч у розвитку вітчизняного виробництва показав, що його ефективний розвиток можливий за рахунок розширення номенклатури продукції, що випускається, прискорення темпів її оновлення, скорочення економічних циклів життя виробів, зниження серійності випуску. Головним фактором, який забезпечує вирішення вказаних проблем, є розвиток гнучкості підприємства. Управління ним розв’язує протиріччя між вимогами швидкого переходу до випуску нової продукції й значними витратами на її освоєння, високою трудомісткістю та швидкістю реагування на кон’юнктуру ринку, спеціалізацією й необхідністю диверсифікації виробництва, стандартизацією й патентоспроможністю процесів та виробів. Як результат цих змін у економічній науці виникає поняття «гнучкість підприємства». 2. Аналіз відомих підходів до визначення сутності поняття «гнучкість» та чинників, що її зумовлюють, показав необхідність систематизації чинників, які визначають особливості управління процесом розвитку гнучкості підприємства. Виділені в дисертації дві групи чинників дають змогу впроваджувати внутрішні й зовнішні резерви удосконалення управління розвитком гнучкості підприємства. До внутрішніх чинників належать показники рівня гнучкості: техніки, технології, організації виробництва, фінансових ресурсів і персоналу. Групу чинників зовнішньої гнучкості підприємства формують: наявність технологій, що визначають стратегію підприємства; рівень прогресивності досліджень і розробок в галузі; умови для розвитку аутсорсингу; наявність вільних сегментів ринку; купівельна спроможність покупців; умови для диверсифікації видів діяльності підприємства. 3. Послідовний аналіз і узагальнення наведених у науковій літературі визначень категорій «розвиток», «гнучкість», «підприємство» дозволив сформулювати уточнене визначення поняття «гнучкість підприємства» як: здатність суб'єкта господарювання оновлювати номенклатуру продукції через організаційно-технологічні зміни у виробництві й управлінні підприємством, для забезпечення прибутковості й конкурентоспроможності своєї діяльності. Уточнене поняття обґрунтовує значущість наявності організаційно-технологічних передумов створення гнучкого виробництва в розвитку гнучкості підприємства. 4. У процесі дослідження було встановлено, що організаційна гнучкість визначається концентрацією однорідної продукції й часом безперервної зайнятості виконанням однієї виробничої роботи, технологічна гнучкість пов'язана з концентрацією інструмента й оснащення. Це дозволяє стверджувати, що при вирішенні проблеми розвитку гнучкості підприємства організаційна гнучкість повинна розглядатися у взаємозв’язку з технологічною гнучкістю. Тому показник гнучкості можна охарактеризувати кількістю витраченого часу й необхідних витрат при переході на випуск нової продукції, а також різноманітністю номенклатури виготовлених виробів. Зважаючи на це, обґрунтовано доцільність використання коефіцієнта закріплення операцій для характеристики ефективності рівня гнучкості виробництва, який синтезує в собі «організаційну гнучкість» і «технологічну гнучкість». 5. Аналіз діяльності групи підприємств машинобудівного комплексу показав, що на фінансову спроможність підприємств до оновлення продукції найбільше впливають показники оборотності обігових коштів, рентабельності основної діяльності, поточної ліквідності. 6. Аналіз підходів до кількісної оцінки гнучкості підприємства показав, що всі відомі підходи обмежені тим, що вони орієнтуються або на оцінку організаційно-технологічних показників гнучкості виробництва, або на оцінку фінансової спроможності підприємства до оновлення продукції. У дисертації ці обмеження знімаються обґрунтуванням комплексного показника, який об’єднує зазначені два підходи, завдяки чому зростає достовірність оцінки. Розроблений комплексний показник оцінювання гнучкості перевірений на даних діяльності машинобудівних підприємств, що дає змогу стверджувати про можливість його використання для визначення інструментів і важелів управління розвитком гнучкості суб’єктів господарювання. 7. Розроблений методичний інструментарій щодо обґрунтування напрямків інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства на підґрунті використання метода аналізу ієрархій дозволяє оцінити експертним шляхом найбільш ймовірний організаційний напрямок забезпечення розвитку гнучкості підприємства на основі вибору альтернативи, в якості якої запропоновано аутсорсинг або диверсифікацію видів діяльності. 8. Обґрунтований у дисертації критерій співвідношення темпів зниження технологічної собівартості випуску нової продукції з темпами зміни капітальних витрат на впровадження нових технологій дає змогу економічно обґрунтувати організаційний напрямок розвитку гнучкості підприємства. 9. Розроблені методичні рекомендації щодо розвитку інформаційного забезпечення управління гнучкістю підприємства на основі IDEF-технологій дозволяють формалізувати й автоматизувати процес прийняття рішень та його подальший моніторинг. | 