Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право


Акрам Трад Аль-Фаїз. Відповідальність за хабарництво за кримінальним законодавством Йорданії і України (порівняльно-правове дослідження) : Дис... канд. наук: 12.00.08 - 2002.



Анотація до роботи:

Акрам Трад Аль-Фаїз. Відповідальність за хабарництво за кримінальним законодавством Йорданії і України (порівняльно-правове дослідження). — Рукопис (192 с.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за фахом 12.00.08 — кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова. — Одеса, 2001.

На підставі порівняльного дослідження законодавства і судової практики Йорданії і України в дисертації піддані науковому аналізу: загальна характеристика службових злочинів, особливо хабарництва; співвідношення хабарництва з корупцією в єдиному ланцюгу таких корупційних діянь, як підкуп, хабар, хабарництво, корупція; питання кримінальної відповідальності за хабарництво; його види, об'єктивні і суб'єктивні ознаки; спеціальні проблеми хабарництва (співучасть, повторність, покарання).

Робота характеризується новизною. Висновки складають ряд конкретних пропозицій з викладенням нових формулювань диспозицій ряду статей КК Йорданії на підставі аналізу нового кримінального законодавства України.

Ключові слова: службові злочини; хабарництво; корупція; склад злочинів: підкупу, дачі — одержання хабара, провокації хабара; співучасть, повторність і рецидив злочинів.

У висновках дисертант, підсумовуючи результати дослідження, вважає за необхідне визначити таке.

1. Виходячи з родового об'єкта посадових злочинів і з метою уніфікації судової практики Йорданії, уявляється доцільним передбачити в КК цієї країни поняття службової особи. В зв'язку з цим цілком можна використовувати досвід України, тому що існуюча тут багато років законодавча регламентація поняття службової особи, заснована на її функціональних обов'язках, себе виправдовує.

2. Принципово неправильно зводити корупцію лише до хабарництва, яке являє собою лише одну з її кримінально-правових форм у послідовному ланцюжку: підкуп, хабар, хабарництво, корупція.

3. Предмет хабара може мати як матеріальний, так і нематеріальний характер. Необґрунтовано при цьому не включати в предмет хабара сексуальні послуги, оскільки механізм заподіяння шкоди нормальному функціонуванню апарату публічного управління й авторитету державної влади залишається тим самим: службова особа обмінює свої повноваження на задоволення фізичних потреб.

4. Автор вважає за доцільне ввести до КК Йорданії норму про відповідальність за дрібне хабарництво, коли розмір хабара незначний з доданням даному діянню статусу порушення, що зумовлює застосування у вигляді покарання штраф.

5. Недоцільна за соціально-етичними підставами (аморальність, упередженість щодо правоохоронних органів і прокуратури, несприйняття практикою і т.п.) подальша наявність у КК України ст. 370 «Провокація хабара». Пропонується її вилучити з нового КК країни, а законодавцям Йорданії не сприймати її з огляду на неспроможність цього досвіду в Україні.

6. Порівняльно-правовий аналіз різних аспектів норм про відповідальність за хабарництво за КК України, з одного боку, за КК Йорданії та інших арабських країн — з другого, зумовлює необхідність законодавчої зміни конструкції складів про отримання — дачу хабара в КК Йорданії. Пропонується конкретна нова редакція диспозицій ст. 170, 171 і 172 КК Йорданії.

7. Автор вважає за доцільне передбачити в даних статтях як додаткові покарання: спеціальну конфіскацію майна; позбавлення права займати визначені посади, а також опублікування чи розклеювання (вивішування) вироку. Як основне покарання цілком може бути використаний і штраф, особливо у випадках, коли хабарництво являє собою не злочин, а проступок чи порушення.

Публікації автора:

1. Разграничение преступлений по объекту преступного посягательства // Правова держава. — Одеса, 2000. — №2. — С.145—148.

2. Уголовная ответственность за получение взятки // Правова держава. — Одеса, 2001. — №3. — С.149—153.

3. Понятие субъекта должностных преступлений по уголовному праву Украины и Иордании (сравнительно-правовой аспект) // Вісник інституту внутрішніх справ. — Одеса, 2001. — №2. — С.100—104.

4. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами. Навчальний посібник. — К., 2002. — 364 с. (у співавторстві).

5. Курс кримінології. Загальна частина. Підручник: У 2 кн. — К., 2001. — 352 с. (у співавторстві).

6. Курс кримінології. Особлива частина. Підручник: У 2 кн. — К., 2001. — 480 с. (у співавторстві).

Акрам Трад Аль-Фаїз. Відповідальність за хабарництво за кримінальним законодавством Йорданії і України (порівняльно-правове дослідження). — Рукопис (192 с.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за фахом 12.00.08 — кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова. — Одеса, 2001.

На підставі порівняльного дослідження законодавства і судової практики Йорданії і України в дисертації піддані науковому аналізу: загальна характеристика службових злочинів, особливо хабарництва; співвідношення хабарництва з корупцією в єдиному ланцюгу таких корупційних діянь, як підкуп, хабар, хабарництво, корупція; питання кримінальної відповідальності за хабарництво; його види, об'єктивні і суб'єктивні ознаки; спеціальні проблеми хабарництва (співучасть, повторність, покарання).

Робота характеризується новизною. Висновки складають ряд конкретних пропозицій з викладенням нових формулювань диспозицій ряду статей КК Йорданії на підставі аналізу нового кримінального законодавства України.

Ключові слова: службові злочини; хабарництво; корупція; склад злочинів: підкупу, дачі — одержання хабара, провокації хабара; співучасть, повторність і рецидив злочинів.

Акрам Трад аль-Фаиз. Ответственность за взяточничество по уголовному законодательству Иордании и Украины (сравнительно-правовое исследование). — Рукопись (192 с.).

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 — уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Одесский национальный университет им.И.И.Мечникова. — Одесса, 2001.

На основе сравнительного исследования уголовного законодательства и судебной практики Иордании и Украины в работе подвергнуты научному анализу: общая характеристика служебных преступлений, особенно взяточничества; соотношение взяточничества с коррупцией в единой цепочке таких коррупционных деяний, как подкуп, взятка, взяточничество, коррупция; вопросы уголовной ответственности за взяточничество; его виды, объективные и субъективные признаки; специальные проблемы взяточничества (соучастие, повторность, наказание).

Диссертант делает выводы, сущность которых заключается в новом видении проблем служебных преступлений, взяточничества; внесении на основе опыта УК Украины конкретных предложений к УК Иордании, формулировании ряда новых статей действующего уголовного законодательства Иордании.

Исходя из родового объекта служебных преступлений и в целях унификации судебной практики Иордании, представляется целесообразным предусмотреть в УК этой страны понятие служебного лица. В связи с этим вполне можно использовать опыт Украины, где существующая многие годы законодательная регламентация понятия служебного лица, основанная на их функциональных обязанностях, себя оправдывает.

Принципиально неверно сводить коррупцию только к взяточничеству, которое представляет собой лишь одну из ее уголовно-правовых форм в последовательной цепочке: подкуп, взятка, взяточничество, коррупция.

Предмет взятки может носить как материальный, так и нематериальный характер. Необоснованно при этом не включать в предмет взятки сексуальные услуги, поскольку механизм причинения вреда нормальному функционированию аппарата публичного управления и авторитету государственной власти остается прежним: служебное лицо обменивает свои полномочия на удовлетворение физических потребностей.

Автор считает целесообразным ввести в УК Иордании норму об ответственности за мелкое взяточничество, когда размер взятки незначителен, с приданием данному деянию статуса нарушения, влекущего применение в виде наказания штраф.

Нецелесообразно по социально-этическим основаниям (аморальность, предвзятость относительно правоохранительных органов и прокуратуры, невосприятие практикой и т.п.) дальнейшее наличие в УК Украины ст. 370 «Провокация взятки». Предлагается ее опустить из нового УК страны, а законодателям Иордании ее не воспринимать в виду несостоятельности этого опыта в Украине.

Сравнительно-правовой анализ различных аспектов норм об ответственности за взяточничество по УК Украины, с одной стороны, и Иордании, других арабских стран — с другой, вызывает необходимость законодательного изменения конструкции составов о получении — даче взятки в УК Иордании. Предлагается конкретная новая редакция диспозиций ст. 170, 171 и 172 УК Иордании.

Автор считает целесообразным предусмотреть в данных статьях в качестве дополнительных наказаний: специальную конфискацию имущества; лишение права занимать определенные должности, а также опубликование или расклеивание (вывешивание) приговора. В качестве основного наказания вполне может быть использован и штраф, особенно в тех случаях, когда взяточничество представляет собой не преступление, а проступок или нарушение.