Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Історичні науки / Історія України


Фірсов Олександр Володимирович. Військово-політична діяльність П.Сагайдачного та Б.Хмельницького: порівняльний аналіз. : Дис... канд. наук: 07.00.01 - 2008.



Анотація до роботи:

Фірсов О.В. Військово-політична діяльність П.Сагайдачного та Б.Хмельницького: порівняльний аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. – Переяслав-Хмельницький, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню військово-політичної діяльності видатних українських гетьманів П.Сагайдачного та Б.Хмельницького в контексті створення та розвитку українського козацького війська в умовах захисту українських земель та їх звільнення від чужоземного панування. Особливу увагу приділено співставленню їх військово-політичної діяльності. Встановлено, що саме завдяки зусиллям гетьманів П.Сагайдачного та Б.Хмельницького в Україні була створена якісно нова армія, яка відрізнялася від інших тогочасних армій принципами організації, навчання, комплектування та виховання вояків. Склалася власна козацька школа воєнного мистецтва. Розкрито роль гетьманів у становленні та використанні українського козацького війська в означений період. Розглянуто соціально-економічне становище козацтва в першій половині XVII століття. Уточнено погляди гетьманів на шляхи досягнення незалежного державного статусу українських земель. Висвітлено військово-політичні концепції П.Сагайдачного і Б.Хмельницького та визначено їх відмінності у порівнянні з військово-політичними концепціями іноземних держав того часу.

1. Встановлено, що історії виникнення та розвитку українського козацтва присвячено досить широкий пласт наукових праць. Однак військово-політична діяльність гетьманів П.Конашевича-Сагайдачного і Б.Хмельницького потребує порівняльного аналізу з тим, щоб глибше з'ясувати їх роль і місце в українській історії. Родом із дрібної української шляхти П.Сагайдачний та виходець із заможного реєстрового козацтва Б.Хмельницький увійшли в історію як найвидатніші українські гетьмани ХVІІ ст.

2. Діяльність гетьманів мала вирішальний вплив на створення та розвиток українського козацького війська. Спільне в царині військової справи гетьманів в тому, що вони зробили з козацького війська опору в відстоюванні національних прагнень українського народу, захисті українських земель від поневолювачів, звільнення території України від чужоземного панування. Розкриття особливостей створення військ за часів П.Сагайдачного і Б.Хмельницького засвідчило, що їх комплектування, організацію, склад та систему управління необхідно віднести до важливих факторів, які зумовили боєздатність Війська Запорозького та сприяли захисту українських земель від поневолювачів. П.Сагайдачний вперше перетворив козацьке військо на регулярне з жорсткою дисципліною. Гетьман розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою, що стало значним внеском у розвиток українського військового мистецтва. Запроваджена ним система комплектування та організації війська, крім підвищення його ударної сили, вогневих і маневрових можливостей, була спрямована на створення гнучкої організаційної структури, яка б дозволяла у випадку значних втрат відновлюватися. Козацьке військо вже за часів П.Сагайдачного піднялося до рівня кращих європейських армій. Під його проводом запорозькі козаки здійснювали активну протидію туркам і татарам, захищали національний генофонд від знищення. Успішна боротьба козацького війська проти турків мала значення і в тому сенсі, що вона зупинила подальше просування Туреччини у європейські країни. Б.Хмельницький створив боєздатну й добре організовану національну армію. Військо Б.Хмельницького складалося здебільшого з козаків, селян і міщан, а ядром цього війська стали реєстрові козаки, залучені до війська в ході Визвольної війни. За ініціативи гетьмана у складі Війська Запорозького була сформована кіннота. Гетьман запровадив статут „Про устрій Війська Запорозького” та перетворив його у вирішальну силу в боротьбі за звільнення території України від польського панування та створення самостійної держави.

3. Виражаючи інтереси національно-патріотичних сил, гетьмани П.Сагайдачний та Б.Хмельницький активно виступали проти чужоземного панування на українських землях. Вони виражали властиві українському народу прагнення до політичної самостійності, але підходи для досягнення цієї мети різнилися. П.Сагайдачний домагався автономії України, досягнення для неї широких прав у складі Речі Посполитої. Намагаючись зміцнити становище українського козацтва, гетьман проводив компромісну політику щодо Речі Посполитої. Гетьман Б.Хмельницький вперше в українській суспільно-політичній думці сформулював основні принципи національної державної ідеї. Ідею створення національної держави розвивав поступово: напередодні Визвольної війни домагався від Речі Посполитої, насамперед, збереження козацьких вольностей. В ході боротьби домагався, як і П.Сагайдачний, створення української автономії у складі Речі Посполитої. В лютому 1649 р. в ході поглиблення національно-визвольної революції Б.Хмельницький вперше обґрунтував право українців на створення української суверенної держави в межах усіх її етнографічних земель. За основу державотворчого процесу було покладено модель військового територіального поділу та систему організації влади Запорозької Січі.

4. Б.Хмельницький, в порівнянні з П.Сагайдачним більш активно і рішуче вимагав від Речі Посполитої відновлення та розширення прав і привілеїв козацтва. Однак П.Сагайдачний в більшій мірі відстоював права та інтереси реєстрового козацтва і виражав погляди козацької верхівки. Б.Хмельницький і його соратники, піднімаючи козаків на повстання, прагнули, насамперед, до збереження козацьких вольностей. Ще напередодні повстання Б.Хмельницький висунув до Польщі вимогу: визнати самоврядування козацтва й вивести польські війська з України. Проте польська влада такі вимоги визнала не виконаними й образливими. Гетьман вимагав від польської влади суттєвого збільшення реєстру та підтвердження правового статусу козацтва; забезпечення економічних („майнових”) прав козацтва на „хутори, сіножаті, луки, ниви, зорані поля, ставки, млини” та іншу власність; „право забезпечення вільного життя батьків і матерів та козацьких вдів”. Категорична відмова польської влади, зокрема, сейму задовольнити вимоги козацтва, забезпечити їх вольності стала однією з причин початку Визвольної війни від польської шляхти.

5. Погляди та діяльність гетьманів зосереджувалися на активному та рішучому захисті православної віри. В умовах, коли польські магнати, спираючись на католицизм, посилювали національно-релігійне гноблення українського народу, П.Сагайдачний зумів навернути козаків до підтримки православної церкви. Союз козаків з православним духовенством був на користь національним інтересам і сприяв розвитку української культури. Разом з усім козацьким військом П.Сагайдачний вступив до Київського братства. Ця акція була виявом політичної ваги проти політики національно-релігійних утисків і підняла авторитет братства, оберігаючи його від репресій польської влади. За активною участю гетьмана Єрусалимський патріарх відродив в Україні православну церкву. Б.Хмельницький домагався забезпечення не лише козацько-станових, але й загальноукраїнських прав на вільне віросповідання. Він вимагав від Речі Посполитої зрівняння прав православних і католиків, скасування церковної унії та повернення Київській митрополії всіх храмів і маєтностей. Для гетьмана захист православної церкви був формою збереження національної самобутності українського народу. Наслідком Визвольної війни стала самостійність української православної церкви, за що боровся гетьман з перших днів повстання. Захист козацтвом православ'я став важливим фактором, який вплинув на те, що представники православного духовенства, особливо його низи, взяли безпосередню участь у подіях національно-визвольної революції.

6. П.Сагайдачний підтримував історичне явище „покозачення”, відмову селян окремих районів України від феодальної повинності та іноземної підлеглості. Завдяки цьому розширювалася територія козацької України, оскільки покозачене населення запроваджувало козацькі порядки. Б.Хмельницький з одного боку закликав до „покозачення” селян, а з другого – видавав універсали про виконання „звиклого послушенства”.

7. У зовнішній, зокрема, московській політиці українські гетьмани дотримувалися різних орієнтирів. Очолюючи реєстрове козацтво, яке перебувало на службі польського уряду, П.Сагайдачний був змушений відстоювати польські інтереси, брав участь у боротьбі за польський престол у Росії. Козацьке військо П.Сагайдачного врятувало Польщу від політичної катастрофи під Хотином. Разом з тим, гетьман висловлював пропозицію російському уряду прийняти українських козаків на службу. Пропозиція, напевно, випливала із того, що польська влада скорочувала реєстр. П.Сагайдачний надіявся на використання „випищиків” православним московським государем. Б.Хмельницький, будуючи плани унезалежнення України, розраховував на допомогу Росії в боротьбі проти Польщі. Вже на початку Визвольної війни у гетьмана вперше визріла пропозиція використання московської військової допомоги у боротьбі з Річчю Посполитою. Проте Москва зайняла вичікувальну позицію і гетьман зробив ставку на Оттоманську Порту. Ускладнення внутріполітичної ситуації, виникнення антиукраїнської опозиції сусідніх держав, змусили Козацьку Україну прийняти протекцію російського царя.

Публікації автора:

У фахових виданнях:

  1. Фірсов О.В. Військово-політичні погляди П.Сагайдачного та Б.Хмельницького / О.В. Фірсов // Всеукраїнський науковий журнал „Сіверянський літопис”. – 2008. – № 5. – С. 18–24.

  2. Фірсов О.В. Структуризація українського козацького війська в першій чверті XVII ст. / О.В. Фірсов // Наука. Релігія. Суспільство. – 2008. – № 2. – С. 96–99

  3. Фірсов О.В. Особливості стратегії козацького війська за часів гетьмана Петра Сагайдачного / О.В. Фірсов // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету: Історичні науки. - Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2008. – Т.18: На пошану професора В.С.Степанкова. - С. 19–23.

  4. Фірсов О.В. Зброя та спорядження українського козацького війська першої половини XVII ст. / О.В. Фірсов // Історичні записки: Зб. наук. праць / Східноукраїнський національний ун–т ім. Володимира Даля. - Луганськ, 2007. – Вип. 16. - С. 175-181.

  5. Фірсов О.В. Історичні передумови виникнення українського козацького війська в першій чверті XVII ст. / О.В. Фірсов // Історичні і політичні дослідження / Донецький національний університет. - Донецьк, 2007. - № 5/6 (35/36). - С. 61-65.

  6. Фірсов О.В. Особливості стратегії й тактики козацького війська за часів гетьмана П. Сагайдачного / О.В. Фірсов // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Шевченка. – Вип. 23 (139). Історичні науки. - Луганськ: Вид–во ЛНПУ ім. Т.Шевченка, 2007. - С. 134-140.

В інших виданнях:

  1. Фірсов О.В. Особливості козацького воєнного мистецтва у визвольній війні українського народу середини XVII ст. / О.В. Фірсов // Матеріали Четвертої Міжнародної науково-практичної конференції „Наукові дослідження: теорія та експеримент 2008”. – Том 4. – Полтава, 2008. – С. 62–65.

  2. Фірсов О.В. Особливості виховання та навчання козацької молоді у Війську Запорозькому наприкінці XVI – початку XVII ст. / О.В. Фірсов // Тези виступів Всеукраїнського „круглого столу” Другі Сарбеївські читання. – К.: Інститут історії України НАН України, 2008. – С. 101–105.